інтерв'ю
"Під час створення партії ми розуміли, що відразу вставляємо собі палиці в колеса"
Юрій Гудименко про перспективи "Демократичної Сокири"
Партія "Демократична Сокира" з'явилася в Україні пів року тому. Перші установчі збори політсили відбулися у столичному пабі.

Від решти партій вона різниться своєю праволіберальністю. Так, "демсокирівці" виступають за ринок землі, лібералізацію збройового законодавства, послідовну декриміналізацію наркотиків, легалізацію казино та проституції.

Наріжним каменем ідеології партія вважає мінімізацію впливу держави на життя громадян. Відтак її загальна програма та галузеві додатки є похідним від цієї ідеологеми — продаж земель, тотальна приватизація, максимальна дерегуляція.

У Черкасах про політсилу мало що відомо. На парламентських виборах "ДемСокира" висувала Ярослава Лаврова, набравши лише 0,54%. Як і колеги з Києва, тривалий час активісти партії проводили свої заходи у різноманітних пабах міста. Та віднедавна партія відкрила власний хаб.

На відкритті кореспондент "18000" поспілкувався із Юрієм Гудименком, співзасновником партії та відомим блогером. Про те, які перспективи він бачить у ДС, читайте в тексті далі.
- Де ще, окрім Черкас, сьогодні "Демократична Сокира" має свої осередки?

- Розбудова нашої структури має два розгалуження: в Україні та у світі. Українська структура сьогодні має 17 осередків. Оскільки в нас усі працюють на волонтерських засадах, працюють вони по-різному. За приклад поставлю Харків і Суми. Також активними є осередки біля території ООС або кордону з Росією. Наш краматорський осередок чудово працює, бо вони знають, що таке окупація, і не хочуть цього. Також співпрацюємо з переселенцями з Криму. Ми можемо зареєструвати осередок і в Криму, для цього туди не треба їхати. Але поки не бачимо в цьому сенсу.

Окремо працюємо за кордоном. Політичні партії не можуть відкривати осередки за межами України. Зазвичай це заборонено законами цих країн. Але кілька тижнів тому в Берліні я відкрив клуб прихильників партії. Так можна. Про що ми працюємо за кордоном? З одного боку, це робота з діаспорою. З іншого, з чиновниками цієї країни.
Відкриття клубу прихильників у Берліні
Але кілька тижнів тому в Берліні я відкрив клуб прихильників партії. Так можна. Про що ми працюємо за кордоном? З одного боку, це робота з діаспорою. З іншого, з чиновниками цієї країни.

Для прикладу можу той же Берлін привести. Там проводилася акція "Ні капітуляції" біля посольства України в Німеччині. Тобто йдеться про тиск на нашу владу. Буквально тиждень тому була акція під Міністерством зовнішніх справ Німеччини щодо визнання Голодомору геноцидом Української нації. 20-30 людей знаходяться там без проблем.

Наступним містом буде Варшава. До Нью-Йорка летіти трохи довше, але долетимо й туди. Там уже є наші прихильники.

Ані в Україні, ані за кордоном ми нікого не призначаємо ватажком. Якщо якась людина висловлює бажання стати керівником організації, вона може ним стати. Якщо така людина зразу не знаходиться, вичікуємо. Вішати обов'язки на людей, які цього не хочуть - воно так не працює. Буває і так, що ми блокуємо призначення, якщо були якісь чорні плями або місцеві не хочуть.
- Як працюють українські осередки? Скрізь за принципом створення хабів, як у Черкасах?

- Ні, в нас немає цілі утворювати хаби. Звісно, непогано, якщо є якась точка збору. Але ми розуміємо, що ми партія - небагата, ми не утримуємо офіси по всій Україні. Ми маємо донатів близько 400 тисяч на місяць на всю Україну. Можна їх усі витрачати, щоб був гарний офіс, але тоді бракуватиме на діяльність. Якщо люди самі готові скидуватись на це на місцях - нехай.

- Чи проводили ви соцдослідження по регіонах, аби побачити , чи є десь осередки, що потенційно можуть подолати прохідний бар'єр на виборах до місцевих рад?

- Ми не міряли, бо це дуже дорого. Ми це будемо робити перед місцевими виборами. Якщо буде зрозуміло, що ми можемо або зробити погано виборчу кампанію по всій Україні, або витратити гроші на ті міста, де рейтинг краще, ми оберемо другий варіант. Ми поміряємо, подивимося на цифри і витратимо гроші туди, де рейтинг вищий. Це розумніше з нашого боку. Ми ж не мільйонери, м'яко кажучи.

- Якщо брати до уваги парламентські вибори, там для ДС були доволі сумні результати. Найкращий результат одного з мажоритарників - 4,3 %.

- Це як дивитися. Кандидат, який набрав 4,3%, це наш Антон Колумбет. Зараз він заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Для нього все гаразд.

Ми знаємо, що наші ресурси малі порівняно з будь-якою старою партією. Розумію, що ми будемо йти цією дорогою дуже довго. Я не кажу, що ми зараз прийдемо і виграємо всі вибори - це нереально.

- Які цілі ви ставите на місцеві вибори?

- Точно входити у міську раду в Києві. Будемо дивитися на ті результати, які будуть по соціології, і виходячи з цього, ставити цілі по регіонах.
- У вас праволіберальна ідеологія. Наскільки, на вашу думку, Україна готова до неї?

- Мені байдуже. Ми говоримо про речі, які у країнах Європи і США не те, що не дискусійні, а загальноприйняті.

Створюючи партію, ми розуміли, що ми ідіоти, вставляємо собі відразу падиці в колеса. Ми говоримо про те, що в нас є ідеологія. І ми не будемо виляти в угоду рейтингам. З одного боку, це принесе нам велику кількість проблем. Прості люди люблять говорити про те, щоб усе було державним, газ дешевшим. У нас ідеологія зовсім інша. Тому рейтингів, які зашкалюватимуть, у нас ніколи не буде.

Але водночас ми знаємо, що люди з нами лише завдяки тому, що ми ніколи не звертаємо з напрямку. Не буває такого, що тут ми соціалісти, тут націоналісти, а тут ще хтось. Вони знають, що ми йдемо по обраному шляху.

- Портрет вашого виборця?

- Залежить від міста.

- У Черкасах?

- Це дві категорії. З одного боку, це 30-35, хлопець, скоріш за все айтішник або топ-менеджер з доходом вище за середній. Друга категорія: пострадянська інтелігенція. 50-55 років, жінка, вища гуманітарна освіта, середній рівень доходу, але висока начитаність.
У Черкасах "ДемСокира" орієнтується на айтішників та інтелегенток 50+
- Вас називають порохоботами.

- Я це переживу.

- Щось ще можете про це сказати?

- Якби ми співпрацювали з Порошенком, я чув, що в нього є мільярд доларів. Думаю, наш хаб був би кількаповерховим і замість цих кльових людей, які зараз тут стоять, стояли б пузаті дядьки.

Засновниками нашої партії були блогери та активісти. Коли стало зрозуміло, що може повернутися Юлія Тимошенко, більшість цих людей справді підтримали Петра Порошенка. Але порохоботи кажуть, що ми погані. Бо треба було скрізь розвішати портрети Петра Олексійовича, а ми цього не зробили на виборах.

У нас є ідеологія, ми намагаємось рухатися в її межах. Коли умовний "Слуга народу" намагається провести щось нормальне - ми підтримуємо. Наприклад, коли йдеться про відкриття ринку землі. Щоправда більшість цей законопроект критикують за те, що він дуже реформаторський. Ми ж навпаки - що він недостатньо такий. Ми не розуміємо, нащо робити ринок землі без іноземного інвестора.

Якщо зараз витрясти всі наші гаманці, складеться якась сума - наприклад, 2 тис. грн. Логіка полягає в тому, що повинні зайти багатші люди, закидати нас доларами. І ми їх будемо якось ділити. Ділити далі ці 2 тис грн, які в нас є, логіки не містить жодної. Нам потрібні іноземні інвестиції. Ми підтримали законопроект у першому читанні і опублікували перелік правок, які, вважаємо, доцільно внести у другому.

- Кого сьогодні бачите своїми союзниками?

- Ми підтримуємо нормальну комунікацію з більшістю партій. Але якщо ми говоримо про союз стратегічний, це практично неможливо. Тому що партії в Україні змінюють ідеологію раз на вибори. Якщо ти в опозиції - у тебе соціалістична риторика. Якщо ти при владі - кажи, що за все треба платити. Потім тебе вигнали, ти знову соціаліст. Ми так не можемо. Про яке співробітництво говорити, якщо якась партія 5 років була за ринок землі, а коли пішла в опозицію, стала проти?

- Яких людей точно не буде в "ДемСокирі"?

- Ми дуже не любимо соціалістів. Це раз.

По-друге, ми вважаємо, що якоюсь точкою неповернення в Україні був 2014 рік, початок війни. Якщо людина, вже коли на нас напала РФ, окупувала наш Крим, вбивала наших людей, навіть тоді не зрозуміла, що курс України має бути на Європу, на НАТО, ми не знаємо, про що говорити з такою людиною.

Нас не цікавить, хто голосував за Ющенка, хто за Януковича, хто був за Чорновола, хто за Кравчука. Ми це відмітаємо. 2014 рік - це ключова подія в історії новітньої України. Людей, які дозволяли собі проросійські висловлювання, у нашій партії не буде. Це принципово.

Насправді в Україні не так багато людей, які готові підписатися під нашою ідеологією. Всім людям в Україні не подобається хоча б один пункт нашої програми. Але ми звикли.