Прототипом головного героя українського фільму “Мої думки тихі” став черкащанин Дмитро Кравченко.
Про це пише “Рідна Черкащина“.
Так, режисер стрічки Антоніо Лукіч у ЗМІ розповідав, що його друг звукорежисер і композитор Дмитро Кравченко не лише написав до “Мої думки тихі” трек “Мелодія будильника”, який став популярним після прем’єри стрічки, а й став прототипом головного героя.
– Один трек для фільму написав мій друг, якого я вже згадував, — звукорежисер і композитор Діма Кравченко. Я дуже хотів, аби його музика звучала у фільмі, бо Діма є прототипом нашого героя. В основу сценарію “Мої думки тихі” лягла його історія про те, як на фрілансі він отримав замовлення записати звуки тварин української фауни і разом із батьком вирушив у експедицію по Черкаській області у пошуках цих звуків. Для фільму Діма написав “Мелодію будильника”, під яку прокидається герой у одній зі сцен. І я не збрешу, якщо скажу, що після європейських прем’єр багато хто питав саме про неї, хотіли послухати, – поділився режисер.
Також мама Дмитра Ольга Пух на своїй сторінці у фейсбуці розповідає, що фільм базується на реальних подіях: її син Дмитро, звукорежисер, а в той час – фрілансер, записував звуки для закордонного створювача фонотеки. Коли черга дійшла до запису звуків тварин, вона запропонувала йому приїхати додому в Черкаси, а потім вирушити в село. За її словами, часто траплялися кумедні випадки, пов’язані з намаганнями змусити твирин “заговорити”, коли вони цього не хочуть.
– Знайомий кане-корсо Шерхан гавкав тільки тоді, коли стукали в металеві ворота. Тобто він сам у будинку, але коли хтось стукає в ворота, він починає гавкати. Ну от пішли стукати у ворота, а Діма примостився біля вхідних дверей записувати гавкіт. Стукаємо, Шерхан загавкав. І тут всі собаки в окрузі за ним. Такий шум піднявся, хором: тут тобі і великі собаки, і маленькі, і дворові, і породисті. …У моєї подружки була папужка Маша. Вона теж без причини не шуміла і треба було її спровокувати і розізлити, щоб змусити звучати. Цей сюжет дуже перекручений увійшов у фільм. Нічого спільного з реальністю не було, просто фантазія сценариста обіграла сцену з папугою, – зазначає пані Ольга.
