ФОТОІСТОРІЯ
Охоронці тилового спокою — волонтери
Від початку повномасштабного російського вторгнення українці мають янголів-охоронців. Проте чи всі бачать тих, хто стоїть в тилу на варті спокою? У цій рубриці ми покажемо вам черкаських волонтерів, життя яких докорінно змінилося після 24 лютого 2022 року.
– «Ще на початку зими планували закінчити ремонт у будинку, а зараз він слугує умовним волонтерським центром»
Жителька села Білозір'я Мар'яна Бабенко з перших днів війни стала справжньою рятівницею не тільки для наших військових, а й для всіх, хто потребує допомоги.
Чоловік Мар'яни військовий, тому вона як ніхто інший знає наскільки важлива для них підтримка людей. Тож без вагань взяла на себе цю нелегку місію, яку несподівано швидко підхопили сотні людей.
– «До війни саме випічка була в центрі мого робочого дня, зараз маю значно менше часу на це».
Кондитерка до війни – волонтерка нині, так змінився вектор життя Мар'яни Бабенко. Замінивши форми для випікання десятками пакунків із дитячими речами, непомітно для господині її будинок перетворився на склад, куди всі охочі приносять необхідне.
– «Хвиля допомоги від звичайних людей була настільки сильною, що кількість гуманітарної допомоги вимірювали в машинах, а самі речі та продукти не було де поставити».
Зі слів Мар'яни на початку її діяльності допомога була масовою, проте згодом від хаотичного експромту вона перейшла до налагодженої системи. Від допомоги односельців все розвинулося до співпраці з гуманітарними центрами та волонтерами з Чехії та Польщі.
– «Допомоги потребувала велика кількість людей: переселенці, ТрО, військові частини. Необхідність була в їжі, одязі, медикаментах та амуніції».
– Люди відгукнулися на це і кожен обрав для себе саме той аспект допомоги, у якому може бути корисним. Хтось робив консервацію, хтось готував обіди для ТрО, а хтось шукав медикаменти для бійців на передову, тож у цьому я не була сама, – каже Мар'яна.
Час летить швидко, а разом з ним ростуть масштаби потреб. Неймовірно, але факт, що за 20 днів запит військових на два автомобілі було виконано, а це ще один успіх для тих, хто долучився до збору коштів.
– «Хочеться, щоб все це якнайшвидше закінчилося і ми дійшли до перемоги»
Як і в усіх українців життя пані Мар'яни розділилося на «до» та «після», однак підтримка небайдужих людей та вдячність тих, кому за цей час вдалося допомогти, дає сили та мотивацію аби йти далі та робити ще більше. Бо ж навіть на тендітних плечах може бути великий багаж завдань, від яких напряму залежить чиєсь життя.
Якщо ви хочете долучитися до допомоги:
Підготувала Аня Коваленко