“Сортуй мене, якщо можеш”. Що відбувається зі сміттям у Черкасах?

Розвиток культури сортування сміття є одним з пріоритетних напрямків екологічної свідомості для будь-якого цивілізованого суспільства 21-го сторіччя. Очевидним стає брак територій для захоронення всіх тих залишків, що продукує розвинутий соціум в результаті своєї життєдіяльності.

Для найбільш розвинутих країн західної цивілізації проблема вторинної переробки вже давно перейшла у стадію поступового вирішення – побудовані сучасні сміттєпереробні заводи та лінії, які забезпечують належний рівень утилізації сміття,  що передбачає отримання вторинної сировини. Втім фундаментом для цього всього є саме культура сортування сміття серед пересічних громадян. Функціонування високотехнологічних заводів та ліній неможливе без отримання належних фракцій ресурсів, у нашому випадку сміття того чи іншого виду. Якість фракції прямо впливає на якість утилізації і її вартість, чим більша кількість домішок, тим складнішим і дорожчим є технологічний процес, необхідний для їхньої сепарації. 

Сміттєперреробний завод у Відні

Разом з тим очевидним є той факт, що в Україні в цілому поки рано говорити про будь-які помітні поступки у напрямку сучасного поводження з побутовими відходами. Впровадження відповідних технологічних процесів потребують значних фінансових інвестицій, що могли б бути теоретично забезпечені за рахунок насамперед європейських інвестицій, по принципу наших західних сусідів.

Для прикладу, в Польщі за останнє десятиріччя відбувся справжній стрибок на кілька технологічних поколінь вперед за рахунок саме інвестицій із загальноєвропейської скарбниці. Втім Україні, аби отримати доступ до цього ресурсу, потрібно, по-перше, побороти агресію російської федерації (і тут усі сподівання на наші славні Збройні Сили), а також забезпечити культуру сортування сміття. І в другому випадку сподівання вже на політичну волю та свідомість лідерів місцевого самоврядування. Втім ситуація поки така, що цієї культури і волі недостатньо навіть для наповнення сировиною вже наявні технологічні лінії, що працюють у Черкасах і з об’єктивних причин навіть не співмірні із сучасними передовими взірцями у цій галузі. 

***

– Моя концепція сортування сміття передбачає його поділ на шість фракцій: пластик, скло, тетрапак, органічні відходи, жестяна тара, дерево з папером та інше сміття, – розповідає черкаська активістка Вікторія Феофілова. – Дерево та папір я спалюю у каміні, для органічних відходів використовую компостер, жестяну тару, скло та пластик ми викидаємо у спеціальні контейнери, тетрапаки відправляємо на Київ, а решту просто відправляємо до загального смітника. 

Вікторія Феофілова

Зі слів Вікторії, серед її оточення менше 30 % родин сортує сміття хоча б мінімально. Відповідне сортування потребує великого простору, який важко віднайти у невеликій багатоквартирній житловій забудові, характерній для обласного центру. Відповідно люди, окрім власної ліні, низького рівня екологічної культури та свідомості, досить часто у питаннях сортування сміття виходять ще і з цілком прагматичних обставин, якими, зокрема, є і брак місця. Втім, скажімо, у тій же Польщі дефіцит життєвого простору не звільняє від чіткої вимоги до сортування сміття, але там це питання забезпечення функціонування коштовного технологічного обладнання на відповідних сміттєпереробних заводах, а у нас поки виключно власної самосвідомості.

У Черкасах налагоджена переробка кількох типів фракції сміття. У першу чергу – пет-тари, а також скла. Для цього одне з місцевих підприємств встановило по місту кілька сотень відповідних майданчиків. 

– Щомісяця ми збираємо до 30 тонн продукції з цих контейнерів, – розповідає завідуючий виробництвом на цьому підприємстві Костянтин Фролов. – Водночас технологічні за нормальних умов можливості з переробки близько 300 тонн на місяць, а за потреби ми можемо переробляти і всі 500.

За умови “дефіциту” внутрішньої продукції підприємці, маючи значні потужності, завозять сировину з інших регіонів України. Серед базових для них був зокрема південь України, де сконцентрована значна частина аграрних підприємств, які в результаті власної діяльності продукували значну кількість потенційної сировини, а саме поліетиленової плівки. Зараз доступу до цього ресурсу немає через тимчасову окупацію частини територій нашої держави, а також безпосередні бойові дії у Херсонській та Миколаївських областях. Звідси і брак ресурсу для переробки. Крім того, просідає і збір пет-пляшок.

– Це здається неочевидним, але кількість пет-тари також зменшилась, – каже Фролов. – Люди банально стали споживати менше різного роду газованих напоїв і тенденція зростає. Економічна ситуація плачевна.

Збір пластика в Черкасах. Фото: Про все

З його слів, через падіння промислового виробництва зменшується запит на вторинну сировину і в країнах Західної Європи, куди частково експортувалася продукція черкаського заводу. У країнах ЄС подібні підприємства є переважно дотаційними і мало рефлексують на зміну економічної кон’юнктури, у той же час в Україні переробні заводи змушені працювати виключно виходячи з умов ринку без будь-якої допомоги з боку держави, не говорячи вже про субвенції чи преференції.

Виходячи з цього, вже б певним сприянням та внеском з боку місцевого самоврядування було б нарощування культури сортування сміття серед населення. Це б могло мати не лише короткотерміновий ефект, а і дати цілком таки значущі плоди у майбутньому. На сьогодні, за спостереженнями того ж Фролова, більше половини потенційної сировини для його підприємства потрапляє на сміттєвий полігон, так і не пройшовши сортування на початковому етапі. 

У профільному черкаському комунальному підприємстві КП “Черкаська служба чистоти” зазначають: на території сміттєвого полігону на сьогодні не працює жодна сортувальна лінія. Відповідно сміття, яке потрапляє на зберігання, вже не піддається будь-якій переробці чи утилізації і фактично захоронюється, окрім того що в мануальному режимі “відсортують” місцеві безхатьки. Очевидно, що відповідний рівень поводження з побутовими відходами не відповідає жодним сучасним вимогам і далекий від європейських стандартів, але цілком відповідає вітчизняним реаліям. 

Минулоріч депутати Черкаської міської ради ухвалили рішення та виділили кошти на придбання мобільної сортувальної лінії для її  встановлення на сміттєвому полігоні. На це виділили 7 млн гривень та навіть оголосили відповідну закупівлю і завершили її. Втім у листопаді 2021 року договір було розірвано за згодою сторін. Причина – технічні невідповідності, які виникли у ході реалізації проєкту. До його втілення планували повернутися вже цьогоріч за новим проєктом, але втрутилася повномасштабна агресія росіян, яка фактично заблокувала будь-які капітальні інвестиції навіть у таку важливу сферу. Та і разом з тим, очевидно, що сортування сміття безпосередньо на полігоні – це технології багаторічної давнини.

“Не на часі…”

На сьогодні перед Україною відкривається вікно можливостей залучення європейських інвестиційних коштів. Після звитяги українського війська над російським агресором Україна разом із західними партнерами матиме змогу розпочати велику відбудову. Передумова для цього не лише військова, а і політична, а саме наявність волі у наших керманичів приймати та переймати європейські звички та стандарти і один з таких – це саме стандарт сортування сміття.

Однак станом на сьогодні цьому питанню ніхто не поспішає приділяти хоча б якусь значущу увагу, киваючи у бік агресії східного сусіда. Водночас, будучи у відносно спокійному та безпечному регіоні, варто орієнтуватися і на Захід, усвідомлюючи про всі ті можливості, які можуть з’явитися вже незабаром.

І думати про них варто не у контексті можливого  ефективного “освоєння” коштів західних платників податків, а готуючи підґрунтя для різних технологічних інновацій за рахунок європейських інвестицій. Якісно високий показник сортування сміття серед жителів обласного центру очевидно став би конкурентною перевагою на столі потенційних інвесторів. Втім, звичайно, завжди простіше відповідати чи думати у відповідь – “не на часі….”, а потім журитися “чому знову не ми?”. 

Ця публікація створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО “Черкаська інформаційна агенція 18000” і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу