Зима 2022-2023 має всі шанси стати однією з найскладніших в історії Української держави. Окрім щоденних ракетних загроз на українців чекатиме ще одна – її назва “холод”.
11 вересня внаслідок масованих ударів рф знеструмленими залишилися 40 підстанцій різної напруги. Без електропостачання на деякий час залишилися жителі Харківської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Сумської областей.
У медіа все частіше лунає інформація про те, що жителям України слід бути готовими до тимчасової відсутності не лише світла, а й опалення. Саме критична інфраструктура в українських містах може стати новою ціллю ворога цієї холодної зими.
Тож нині влада на місцях зосереджена на підготовці “плану Б”. “18000” розповідає три історії із черкаських ОТГ, які готуються до важкої зими та шукають альтернативу газу.
“Підготовлені дрова – надійніше, ніж газ десь у трубі”
У Руськополянській ОТГ більшість закладів освіти, культури та соціальної сфери мають твердопаливні котли. У місцевій амбулаторії котел встановили зовсім недавно – буквально два тижні тому.
– Всі населені пункти нашої громади газифіковані, але щоб не було збоїв, почали робити альтернативу – перехід на тверде паливо, – розповідає в коментарі “18000” голова ОТГ Олег Гриценко.
Нині газ тут закуповують лише для трьох шкіл: однієї в Геронимівці та ще двох – у Руській Поляні.
Олег Григорович констатує: не завжди опалювати дровами – дешевше. Наприклад, минулоріч після фіксування Урядом ціни на газ для соціальної сфери – такий варіант був дешевшим. Дрова ж стрімко дорожчають услід за зростанням вартості газу. Водночас у дров є великий плюс: ти точно можеш на них розраховувати.
– Дрова ми вже закупили. Є на місці. Ми їх бачимо, вони в нас тут. Це надійніше, ніж газ, який десь там, у трубі. Чи дійде він – невідомо, – розмірковує очільник громади.
Дрова громада закуповує у місцевого лісництва.
– Якщо наприклад, узяти дошкільний заклад, нам раніше не дозволяли починати опалювальний сезон до 15 жовтня. У садочках було прохолодно, волого, діти після літа швидко хворіли, була потреба вмикати тепло раніше. Враховуючи те, що ми поставили свої котли, тепер можемо починати опалювальний сезон хоч і з 15 вересня. Коли стає холодно, наганяти температуру, комфортну для дітей, – розповідає про одну з причин переходу на твердопаливні котли голова ОТГ.
Не так давно в місцевій школі встановили нову самостійну котельню. Щоправда в цьому випадку вибір було зроблено на користь газової. За словами Олег Гриценка, реалізувати ідею із твердопаливним котлом було б значно дорожче та технічно складніше. У громаді вже порахували, що завдяки газовим конденсаційним котлам нова котельня даватиме на 13 % більше тепла, аніж її попередниця.
– Крім того, нова котельня збудована біля приміщення школи, за 50 метрів до школи, тобто великих втрат не буде. Раніше теплоносій йшов за кілометр, – зазначає голова громади.
Нині головний фокус місцевих владців – на пошуку генераторів. Електрика потрібна не лише для забезпечення жителів ОТГ світлом, а й опаленням. Під час запуску твердопаливних котлів саме завдяки електриці гаряча вода розганяється по трубах. Окрім того, завдяки електриці зі свердловин викачують воду. А отже, без неї селяни лишаться ще й питної води.
– Шукаємо донорів, які допомогли б із генераторами. Ми маємо громаду-побратима в Польщі, до них уже теж звернулися, подаємось на різні програми, власними силами намагаємось закупити. Завдання – купити генератори, які будемо ставити і на свердловини, і в заклади соціальної сфери, щоб підтримувати насоси, які подають гарячу воду у теплоносій по системі опалення, – розповідає Олег Гриценко.
До початку повномасштабного вторгнення громада мала багато амбітних планів з термомодернізації.
– Був проєкт на утеплення садочка в Геронимівці, були плани замінити ще більше вікон у Геронимівській школі, побудувати котельню в будинку культури в Геронимівці. Ми в 2019 році повернули його в комунальну власність. Розробляли проєктно-кошторисну документацію на систему опалення і котельню, хочемо, щоб у будинку культури почали займатися діти, – каже Олег Григорович.
Також масштабні плани були і щодо Руської Поляни – там хотіли утеплити будинок культури і зробити ремонт у місцевій школі.
– Нашу школу обрали під “Велике будівництво”… Якби не війна, були всі шанси з’єднати споруди, які на території, щоб діти не бігали з одного приміщення в інше. Зроблена документація була. На жаль, війна, – констатує голова громади.
Унікальний “Суходров”
Шевченківська ОТГ – повністю незалежна від газу. Останню котельню у місцевій школі відрізали від газу місяць тому. Розпочали процес переходу на твердопаливні котли тут ще у 2015 році, коли на посаду голови Шевченкового прийшов Сергій Смалько.
– Шевченківська амбулаторія: стояла газова котельня – тепер твердопаливна новенька. Садочок – газова котельня була, тепер твердопаливна. Школа Шевченківська – новий котел. Відкрили пожежну частину – теж одразу з твердопаливним котлом. У Тарасівці садочок робимо, теж ставимо маленьку котельню, – перераховує Сергій Анатолійович.
За його підрахунками, до відключення від газу витрати на опалення у Лебединській школі дорівнювали Шевченківській, яка опалюється дровами і є втричі більшою.
Усіх школярів із дев’яти сіл, що входять до складу громади, нині звозять в одну опорну – у Шевченковому. Щодня лише в один бік шкільний автобус долає для цього 78 кілометрів. Сергій Смалько запевняє, що завдяки такому рішенню вдалося не лише зекономити ресурси громади, а й забезпечити належну якість освіти.
Попри війну, енергоощадні заходи у громаді не припинялися. У садочку зробили капітальний ремонт опалення, а у школі замінили частину теплотраси.
Окрім того, нині громада втілює новаційний проєкт під назвою “Суходров”. Його реалізують коштом гранту – громада перемогла у конкурсі “Час діяти, Україно” від БФ “МХП – Громаді”.
“Суходров” – це сушарка для дров, яка працює на енергії сонця. Реалізувати проєкт у громаді допомагає голова правління Фундації Паритет Сергій Гончар. За його словами, “Суходров” працює за таким принципом: дзеркала концентрують сонячну енергію в одну точку на залізний контейнер. У контейнер будуть складати щепу або дрова. Завдяки сонцю вони швидше висихатимуть і будуть готові до використання.
– Ця сушка не вимагає жодних додаткових інвестицій, тільки інколи треба протирати від пилу дзеркала. Сира щепа горіти не буде, натомість коли вона висихає – це хороший ресурс, яким уже можна опалювати. В подальшому, якщо ще купити екструдер, який стискає цю щепу, можна робити пелети або паливні брикети, це більш матиме товарний вигляд, – зазначає Сергій Гончар.
Шевченківський “Суходров” вміщуватиме 30 кубів щепи.
– Зазвичай енергію сонця використовують для сонячних панелей. Технологія, яку ми реалізуємо, в Україні ще не застосовувалася, вона нова. Її раніше не застосовували, тому що взимку низько горить сонце і не знали, як зібрати його енергію в одну точку. В нас в організації є спеціаліст, який вчиться на теплоенергетика, він зробив відповідні розрахунки, як вигнути, розташувати дзеркала, щоб можна було це сонячне тепло зібрати. Це інноваційний проєкт. Якщо все піде за планом, такі сушарки поставлять собі надалі всі громади, – переконаний пан Сергій.
Натомість голова громади Сергій Смалько зазначає, що влітку сушарку можна буде використовувати й для інших потреб. Наприклад, сушити фрукти для місцевих школярів.
– Може, знайдемо підприємця, який захоче цим зайнятися. Будь ласка, ми тільки раді, домовимося про спільне використання, – додає Сергій Анатолійович.
Паливні брикети від місцевих комунальників
Степанецька громада розпочала підготовку до зими ще весною. Нині газом опалюють тут лише дві школи. І це теж поки що. Ще на початку року громада замовила проєкти на переобладнання цих газових котлів на твердопаливні. До початку опалювального сезону Таганчанський та Мартинівський ліцеї хочуть перевести на дрова. Паралельно в закладах освіти облаштовують укриття.
– Згідно з проведеним ще минулоріч тендером, у нас газ – до 31 грудня. Тож школи точно будуть із теплом: якщо не встигнемо переобладнати котли, тимчасово будемо опалювати газом, – зазначає в коментарі “18000” голова ОТГ Олександр Яременко.
Дрова громада заготовляє власними силами. Місцеве комунальне підприємство “Благоустрій” зрізає на вулицях аварійні дерева. Опісля великі колоди завозять у заклади соціальної сфери, а гілки – на брикетну лінію. Трактор, дробарку та лінію для виготовлення брикетів громада закупила ще у 2019 році. За восьмигодинну зміну на брикетній лінії виготовляють близько півтори тонни продукції.
– На брикетній лінії в нас працюють четверо хлопців. Ми додаємо до гілок ще тирсу і робимо брикети. Це додаткова альтернатива, резерв. Хоча інколи коефіцієнт корисної дії брикетів навіть краще, ніж дров, – розповідає очільник громади.
До об’єднання частина сіл закуповувала дрова. Після об’єднання зрозуміли, що це марне витрачання бюджетних коштів.
– Ми одним пострілом вбиваємо двох зайців. Для чого витрачати бюджетні кошти, якщо ми можемо зробити це самі, наводячи лад на вулицях громади. Роботи дуже багато. Головне – у правильне русло цю деревину використовувати, – зазначає Олександр Іванович.
На випадок відключень електрики громада також закуповує генератори. Нині у половині закладів вони вже є. За планом завершити всі закупівлі громада планує до кінця жовтня.
Головне – мати план Б
На сьогодні пошуком резервних варіантів забезпечення громад опаленням та водою взимку опікуються всі громади на Черкащині, зазначає керівник Регіонального офісу “U-LEAD з Європою” у Черкаської області Сергій Слинько.
– Це не лише заміна котлів на твердопаливні, а й очищення димоходів, прочистка труб у грубах, які раніше не використовувалися, щоб в разі надзвичайної ситуації запустити їх, – зазначає пан Сергій.
Ще одна тенденція – термінова закупівля електрогенераторів, які забезпечуватимуть безперебійне опалення у критичній інфраструктурі та продовження подавання води для населення.
– Громади дуже активно працюють над своїм планом дій і відпрацюванням його на практиці. Причому інколи цей план – це ще й про те, де, наприклад, брати кадри на ремонтні роботи. Частина чоловіків зараз захищають території України у складі ЗСУ, тому в багатьох громадах пропрацьовувалося питання, хто може приїхати з якої громади і відремонтувати твердопаливний котел, якщо в селі таких спеціалістів не лишилося, або готувалися нові кадри, щоб ці роботи здійснювалися, – додає Сергій Слинько.
***
Російська пропаганда роками насаджувала наратив про те, що Україна не виживе без російського газу. Цієї весни, після повномасштабного вторгнення росії на територію нашої країни, у російському сегменті соцмережі “тік-ток” навіть з‘явився тренд. У серії відео росіяни демонстрували газ на плиті та глузували словами “У нас в квартире газ, а у вас?”
Побачивши, як росіяни, відступаючи на фронті, крали з українських домівок побутову техніку та навіть унітази, переконуєшся, що газ – чи не єдине, чим може нині хизуватися росія. У вас – газ? А в нас – термомодернізація, системні реформи та віра в перемогу.
Підготувала Єлєна Щепак