Навантаження менше, а завдання у вигляді гри: досвід навчання черкаського школяра в Данії

Багато українців через війну змушені були покинути свої домівки та поїхати за кордон. Понад 600 тисяч дітей перебували в інших країнах на момент початку навчального року – за інформацією МОН.

За даними освітньої інформаційної мережі Єврокомісії Eurydice Network “Підтримка учнів-біженців з України в школах Європи”, більшість українських школярів зареєстрована в Польщі – 528 тисяч, Німеччині – 290 тисяч та Чехії – 70,5 тисяч. В Італії, Румунії, Іспанії та Словаччині — від 30 до 40 тисяч дітей.

Від початку повномасштабної війни українська діаспора в Данії активно підтримує свою Батьківщину та неодноразовими масовими акціями демонструє своє засудження дій російських агресорів.

Також ця країна стала прихистком для наших громадян, які були змушені поїхати закордон, аби зберегти своє життя. Черкащанка Тетяна Баблій вже 10 років проживає в Данії. Вона мала змогу особисто спостерігати за освоєнням наших біженців в чужій країні.

– Ми вирішили поїхати до іншої країни на заробітки, але поступово освоїлися та прижилися тут надовго. В Данії хороша заробітна плата, яка дає більше можливостей: відпустка, машина та навіть квартира – тут все це набагато реальніше купити в короткий термін, – говорить Тетяна Баблій.

Датська культура відрізняється від нашої щонайменше вихованням дітей. Мами тут не бояться, що їхнє маля застудиться чи зіпсує взуття через калюжі, вони прагнуть виховати загартованих та природолюбних особистостей.

– Залишати дитину з нянею абсолютно нормальна та часта практика в Данії. Ще з раннього віку наш син проводив час з вихователькою та ще чотирма такими ж малюками. Це допомогло йому адаптуватися до датського менталітету та мови, – ділиться спогадами мама дев’ятирічного Романа.

Ще до війни кількість українців в Данії було близько 10 тисяч, за інформацією на сайті української громадської організації в Данії «Ластівка». З початком повномасштабного вторгнення ця цифра значно зросла і продовжує рости далі, тому держава створює програми підтримки для українців.

– Я працюю у великому спортивному центрі, тому знаю, що українцям до 18 років дозволено безкоштовно займатись спортом або ж відвідувати басейн. В нашій школі також навчаються двоє хлопчиків-українців. В навчальних закладах для їхньої зручності має бути присутній перекладач, але в нас це завдання дісталось моєму синові. Він з радістю допомагає діткам з перекладом та вже встиг подружитись з ними, – розповідає черкащанка.

Датська мова складно дається нашим біженцям. Героїня розповідає, що для вивчення іноземної мови їй довелось витратити багато часу та зусиль. у школах роблять все можливе, аби полегшити цей процес для учнів. Молодші діти отримують планшети та ноутбуки, і в спеціально відведений час грають в ігри, які спрямовані на швидке вивчення мови.

– Без знання мови складно влаштуватись на роботу, а її вивчення займає певний час. Важкість полягає у розумінні літер, які в різних словах позначають різні звуки, також дієвідміни одного слова звучать, як зовсім різні слова. В датчан є певна особливість вимови: вони ковтають закінчення слів, що унеможливлює розуміння сказаного, – говорить пані Тетяна.

Шкільна програма в Данії значно відрізняється від української. В більшості закордонних шкіл навантаження на дітей набагато менше, а завдання легші та спрямовані на гру.

– Школи тут дуже добре оснащені цифровими технологіями, дітям видають ноутбуки та планшети. Уроки тривають лише 30 хвилин і, відповідно, учні мають змогу частіше виходити на перерви на свіже повітря. Також часто можна зустріти діток на прогулянках в лісі, в зоопарку та басейні. Цікаво, що такі серйозні предмети, як математика чи англійська мова проводять тільки в форматі гри на ґаджеті, як і домашні завдання. Саме тому українські учні дещо на кращому рівні знають ці предмети, – розповідає Тетяна Бублій.

Цікавими є правила, за якими дитина визначає свою майбутню професію. Кожен самостійно та без тиску ухвалює це рішення. Також в Данії немає стереотипів щодо того, якої статі має бути представник певної професії, діти однаково вчаться вишивати та готувати їжу або ж робити щось з дерева.

– Учителі в датських школах не змушують дітей навчатися, вони вважають, що будь-яка професія потрібна та важлива. Батьки не тиснуть на вибір своїх чад і приймають кожну їхню схильність до певного заняття. Датчани говорять, що не всі мають бути директорами, хтось повинен вміти готувати та доглядати худобу. Мені дуже подобається, що всі учні перед важливим вибором свого майбутнього мають можливість спробувати себе в будь-якій професії. Дітям влаштовують екскурсії на кілька днів, а іноді навіть тижнів, на ті місця роботи, які вони попередньо для себе обрали. Після цього вони можуть краще зрозуміти, що їм більше подобається, і зробити вибір, – говорить черкащанка.

На жаль, не лише війна змушує українців їхати за кордон, вони прагнуть кращого життя та можливості повноцінно забезпечувати свої родини. Проте, кожна з таких родин з надією чекає змін на Батьківщині, чекає, аби повернутись додому та працювати для своєї держави.

– Ми вже досить довго проживаємо тут, вже освоїлись, осіли. Попри всі переваги нашого життя, дуже сумуємо за Україною, за рідними. Мій син чудово знає українську мову, майже щоліта їздив на канікули до бабусі. Він говорить, що лише в Україні його дім. Нещодавно школа, в якій навчається Роман, передала українським школярам парти, стільці, комп’ютери та планшети. Зараз немає можливості відвідати Батьківщину, але ми підтримуємо наші традиції та культуру тут. Я спілкуюсь та товаришую з багатьма земляками, ми знаходимо підтримку один в одному, разом святкуємо українські свята, ми – як частинка України в іншій країні, – підсумувала Тетяна Баблій.

Вероніка Чіпенко

Нагадаємо, “18000” готує низку матеріалів про навчання черкаських школярів за кордоном. Попередній текст у межах цього проєкту – Предмет “Релігія” та безкоштовна шкільна форма: досвід навчання черкаських учнів в Іспанії.

Перевірена оперативна інформація про ситуацію в Черкасах та Україні. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”