“П**да, ствол закипів. Рукавиця згоріла. Дайте мені щось”.
“Ну, насипав ти йому нормально”.
Хвилину тому добровольці з мобільної вогневої групи відстріляли більше п’ятисот патронів по російському шахеду, який пролітав біля їхньої позиції. Це було гучно. І про це “18000” готує текст, фото та відео.
***
Тривоги із масовим застосуванням шахедів на Черкащині стали важким, але регулярним явищем десь так із середини серпня.
Лише за два останні тижні літа в нашій області повідомлялося про збиття 41 безпілотника. Вірогідно, це більше, ніж за 8 місяців 2024-го року до цього. Протягом вересня (станом на ранок 20-го), виходячи із офіційної інформації від начальника Черкаської ОВА Ігоря Табурця, над областю було знищено ще 80 російських дронів. І їхня кількість далі зростає.
Такі цифри – результат злагодженої і кропіткої роботи усіх ланок системи протиповітряної оборони області. Її невід’ємним елементом є і добровольчі мобільні вогневі групи (далі – МВГ – ред.), що функціонують на Черкащині із листопада 2022-го року.
Сам факт їхнього існування – чергове унікальне явище в загальній картині спротиву українського народу ворожому вторгненню. Без глобальної фінансової підтримки та на власному ентузіазмі й мотивації вони працюють уже рік, коли питома вага “уставших від війни” в тилових регіонах продовжує зростати.
Журналісти “18000” провели вечір і холодну вересневу ніч разом із однією з таких МВГ, щоб розповісти своїм читачам про їхню роботу. Безоплатну, без соціальних гарантій, але необхідну, як частину пазлу із захисту неба Черкащини від російської агресії.
Частина 1. “Їх буде більше. Може, навіть більше сотні”
Ввечері, 19 вересня, у пункті постійної дислокації бійців добровольчого формування територіальної громади – людно. Тут до роботи готується чергова зміна. Останні півтора-два місяці після 21-ї години нальоти російських шахедів стали буденною справою.
– Ось спитайте Павла, він сам збив шахеда.
– Та яке, – махає рукою чоловік в окулярах, який сьогодні по цивільному, – тільки підбив.
– Та ладно, не скромнічай.
Біля ППД гавкають і підвивають собаки. Кажуть, вони тут свої. Одна з них сіра і схожа на вовка. Бійці п’ють із пластикових стаканчиків каву з маркету і смачно курять цигарки. На лавці хлопці обмінюються історіями і сміються.
Близько 20-ї години надходить повідомлення, що перші безпілотники заходять у Сумську область. Далі, за традицією, їхній маршрут пролягає через Полтавщину із подальшим зальотом через лівобережжя Черкащини у нашу область. На тривогу орієнтуємося десь після 21-ої години. Загалом, як і в попередні вечори. Страшна буденність, чи не так?
“Основна мотивація – захист неба над черкаською громадою. Щоб по моїх друзях і батьках не прилітало. Щоб містяни спокійно спали”, – каже Ігор.
Він – командир мобільної вогневої групи, яка працює сьогодні. До великої війни займався бізнесом. Зараз поєднує нічні чергування із справою сантехніка та спортом (проводить заняття із пауер-ліфтингу). Він високий і статний чоловік, який візуально чимось нагадує персонажа Карла Урбана із нашумілого серіалу «Хлопаки».
– Так, тривога в Полтавській області.
– Може, просто балістика? А, нє, шахед.
На території закіпає міні-мурашник. Хлопці вдягаються і облаштовують великий ККТ (кулемет Калашникова танковий – ред.) з двома стволами на білому пікапі «Тойота Хайлюкс». Процес займає кілька хвилин. Далі, в очікуванні сигналу тривоги на Черкащині, встигаємо ще кілька хвилин поспілкуватися з Ігорем.
“70% успіху – це прожекторщик-наводчик. Якщо толковий, він підсвічує лазером, захоплює прожектором, і ми відкриваємо вогонь. Якщо безтолковий – то буде складно”, – веде далі Ігор.
Окрім наших розмов, навколо тихо. Собаки притихли, а реву моторів надворі поменшало. Мужичок з вусами стоїть з автоматом під хатою. До нього звертаються “Батя”. Кажуть, його у МВГ привів хлопець, який згодом мобілізувався. Він так і звертався до чоловіка – “Батя”. Від того в групі думали, що це справді його батько, однак виявилося, що це не так.
“Кількість шахедів зросла, – каже Ігор. – В них заводи вийшли на всю потужність. Прогнозую, що їх буде більше й більше. Може бути, що й більше ста буде. Навантаження зросло сильно. Колись виїздили на 4 години. Зараз виїзди довготривалі. Скільки найбільше пролітало через нашу позицію за зміну? Були чотири шахеди: вони летіли в різний час, на різній відстані і різній висоті”.
Символічно, що саме після цих слів із рації звучить: “Увага! Повітряна небезпека”. Через кілька секунд приходить сповіщення в додаток і в місті вмикається сирена.
На годиннику 21:51. Все, як за розкладом.
Збираємось. Хлопець Ваня каже, кому в яку машину сідати. Вирушаємо “на позицію”.
Частина 2. “Діти кукурудзи”
“У вашому напрямку два шахеди”.
Їдемо через поле із скошеною кукурудзою. Запилена дорога до позиції, де буде розгортатися група, займає близько 10 хвилин. Місяць уповні.
У мобільній вогневій групі четверо: Ігор – командир групи, Ваня – він тут наймолодший, і він стрілок, Льоха – він найбільш балакучий, і він наводить прожектор і “Батя” – він найбільш душевний і стрілятиме із допоміжного кулемета “Дегтярьова”.
О 22:04 прибуваємо на позицію.
“Готові до виконання бойового завдання”, – доповідає по рації Ігор.
На точці нас зустрічає великий білий бус. Біля нього з десяток вудок, два стільці і стіл. Хтось відпочиває. Рибак спить всередині. Схоже, йому скоро доведеться прокинутися.
Над гладдю води чути, як крякають качки. Десь далі – кричать сови. Хлопці розповідають, що колись, прибувши на цю позицію, не могли розгорнутися, бо виявили тут ціле палаткове “поселення” з п’яними рибалками. Кажуть, довелося “посунути”. Місце тут дійсно гарне. У мирний час можна було б відпочити.
Чекаємо на подальші повідомлення й інструктажі.
“15 хвилин готовність”.
“Канів один збив. Ще один іде на вас”.
“10 хвилин готовність”.
Ситуація змінюється. По суті група відслідковує її в режимі онлайн. Шахеди постійно змінюють курс. І згодом надходить повідомлення, що в нашому напрямку вони вже не летять.
“Азарт є, це як охота”, – розказує Льоха.
“Я мисливець, до речі”, – додає “Батя”.
“Батя” стоїть біля кулемета “Дегтярьова”, який, мабуть, старший навіть за нього. Навколо кукурудзяне поле, вудки, вода і чисте небо.
“Це Велика Ведмедиця чи Мала?” – роздумують присутні.
“У нього не такий, як у мопеда, звук. Колись сплутали з човном браконьєра”.
“У сторону лівого берега ціль. 10 хвилин підготуватися”.
“6 цілей в області, станом на 23:15. Рухаються в різних напрямках”, – коментує Ігор.
До роботи прожектора та кулемета справа не доходить. Шахед знову змінює напрямок. Хлопці кажуть, що найдовше були на позиції 16 годин.
“Я школу закінчив у 98-му”.
“Ого, а я в 98-му вже інститут закінчив”.
Хлопці кучкуються біля “Тойоти”. Розповідають історії із життя. Обговорюють військові шкарпетки, поїздки на Схід і каратиста-пенсіонера, який покарав хулігана у Києві.
“Вони літають на штучному інтелекті. Він обробляє всю інформацію, співставляє. Тому вони міняють маршрути і чутливі до світла”, – розказує Льоха.
“Та ну, звідки ви це взяли? Де читали?” – запитую.
“Льоха в нас спеціаліст по штучному інтелекту”, – віджартовується Ігор.
“Батя” стоїть біля вудок і дивиться в даль. Ваня тренується на симуляторі для ФПВ-дронів на капоті авто. Максимально зосереджений і час проводить з користю. Він готується і збирається мобілізуватися в “Третю штурмову”, а хлопці кажуть, що його їм не вистачатиме тут.
Під ногами хрустить суха кукурудза.
“Тихо, не шелестіть, нічого через вас не чути”.
Також читайте. Не чекаючи повісток: куди можуть мобілізуватися черкащани прямо зараз.
Частина 3. “Ствол закипів”
Постріли з сусіднього посту східніше. Звук шахеда скоро стає добре чути, бо ніч тиха і безвітряна. На годиннику 00:22. Прожектор знаходить високо в небі ледь помітний чорний трикутник. Він рухається в сторону Канева.
“Висота 300. Працюєм?”
“Працюєм”.
Вогонь триває близько 40 секунд і припиняється, коли чорний силует ховається за кронами дерев. Потім Льоха ще жартує, що цього разу шахед довго був у полі зору МВГ на замовлення журналістів.
“Відстань півтора. Було застосування. 545 набоїв”, – доповідає по рації Ігор.
“П**да, ствол закипів. Рукавиця згоріла. Дайте мені щось”, – віддихується Ваня.
“Ну, насипав ти йому нормально”, – додає Льоха.
“Батя” дивиться в даль.
У повітрі запах пороху і гарячого металу. Поки Ігор далі доповідає по рації, а Ваня займається кулеметом, всі інші збирають гільзи у кукурудзі. Їх там нападало немало. Рибалка на допомогу не приходить, хоч і навряд він спить після такого гуркоту.
“Ваня з двох стволів навалював. Він у нас стріляний”, – каже Ігор.
У цей час декому з присутніх на телефон приходять сповіщення від ДСНС про небезпеку й необхідність пройти в укриття. Сміємось.
Знову гуркіт зі Сходу. Цього разу більш об’ємний і важкий.
“Крупний калібр єб**ить”.
“О, летить. Чую. Завмираєм”.
Шелестить кукурудза під ногами.
“Та нє, то дуже далеко”.
Далі Льоха розказує, що скоро шахеди можна буде збивати дронами, і він готовий це робити прямо зараз, якби їх дали. Ігор – на рації і біля капоту слідкує за рухом цілей в реальному часі. Ваня – неподалік кулемета. “Батя” теж поруч. Рибалка у бусі, журналісти підмерзли, бо ніч дійсно холодна, а на сході в небі довгі лінії прожекторів. Сови кричать.
***
“У вашому напрямку – ще один”, – лунає з рації.
“Плюс, працюємо”
***
Всього в ніч із 19 на 20 вересня ворог запустив по території України близько 80 Шахедів. За повідомленням Повітряних сил, був збитий 61 безпілотник.
На Черкащині тривога тривала близько 7 годин. Зранку начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець повідомив про знищення 13 ворожих БпЛА. Це призвело до займання у лісовій підстилці. Але головне – люди не постраждали.
Керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко вранці 20 вересня написав, що росіяни з часом хочуть зробити тривоги в Україні майже цілодобовими за рахунок постійного руху шахедів в нашому повітряному просторі.
Долучитися до мобільних вогневих груп черкаського ДФТГ можна ТУТ.
Підготував Сергій Макаренко
Фото – Катерини Ткач
Читайте також. “Шахеди” стануть небезпечнішими”: інтерв’ю з черкаськими зенітниками.
Важливі новини про ситуацію в Черкасах та країні. Без маніпуляцій та неперевіреної інформації. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”