4 квітня 2014 року стало чорним днем в історії черкаської журналістики. Саме у цей день майже 11 років тому на очах у рідної матері був викрадений журналіст Василь Сергієнко. Згодом його тіло знайдуть в лісі неподалік міста Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Ймовірним мотивом вбивства Василя Сергієнка стала професійна та суспільна діяльність журналіста. Втім встановити це точно неможливо, оскільки замовник вбивства досі не на лаві підсудних. Напередодні чергової річниці вбивства журналіста розповідаємо історії осіб, причетних до цієї резонансної справи.
Журналіст Василь Сергієнко. Фото: Детектор медіа
Хто такий Василь Сергієнко
Журналіст Василь Сергієнко – родом з Черкащини, проте значну частину життя провів у Запоріжжі, де працював у місцевих газетах. У 2009 році він повернувся до рідного Корсуня, де також працював журналістом, займався поезією та наукою.
Сергієнко був учасником подій Революції Гідності, активна фаза якої закінчилася напередодні його вбивства, та брав участь у громадсько-політичному житті міста та краю. Багато його виступів під час імпровізованого Майдану у Корсуні, та і після нього, стосувалися одіозного місцевого політика та бізнесмена Геннадія Бобова, який станом на початок 2014 року зберігав за собою мандат депутата Верховної Ради. До та після подій Революції Бобов активно займався сільськогосподарським бізнесом у регіоні, будучи власником низки компаній, об’єднаних під своєрідним брендом “Панда”. Говорячи про політичну діяльність Бобова, він серед іншого відзначився і голосуванням за так звані “диктаторські закони”, а також перебуванням у лавах Партії регіонів.
Згодом саме пов’язаних із Бобовим осіб будуть обвинувачувати у вбивстві журналіста, а вийти на їхній слід допоможе знайдений на місці злочину чек із київського супермаркету.
Викрадення та вбивство корсунського журналіста: реконструкція подій
Сергієнка викрали увечері 4 квітня 2014 року. За версією слідства, троє чоловіків, а саме Валентин Завражин, Роман Недибалюк та Віктор Горбенко приїхали до будинку Сергієнка та викрали його на очах матері. Після викрадення Сергієнка посадили до автівки Лада Пріора, яку віднайдуть разом зі слідами крові вбитого журналіста за кілька місяців під час скоєння фігурантами іншого злочину.
Викраденого Сергієнка чоловіки передали вже майбутнім убивцям, якими, за версію все того ж слідства, можуть бути Володимир Воронков та Валерій Федоров. Перший до цього вже був засуджений за вбивство, а останнього не вдалося знайти до сих пір. Саме Федорова вважають безпосереднім убивцею. Принаймні, таку версію висував під час проведення слідчого експерименту Володимир Воронков влітку 2015 році.
Спочатку Сергієнка душили мотузкою, а згодом завдали йому понад 20 ножових поранень. Після вбивства тіло журналіста закопали у лісі за 15 кілометрів від Корсуня. Неподалік імпровізованої могили розташована база відпочинку “Модус”, яка на той момент належала політику та бізнесмену Геннадію Бобову і саме на території цієї бази часто помічали автівку, на якій викрали Сергієнка.
Окрім того, у справі фігурує також Вадим Мельник. Свого часу він був начальником служби охорони Бобова і його правоохоронці називатимуть безпосереднім організатором вбивства. Крім того, до цього міг бути залучений ще один обвинувачений, про якого майже нічого невідомо, – Андрій Іносов. Його активні розмови з Мельником та іншими обвинуваченими зафіксували правоохоронці безпосередньо до та під час скоєння злочину. Іносову відводили роль своєрідного “координатора” та зв’язкового.
Втім ще на початку 2015 року Андрію Іносову вдалося втекти до США, звідки його досі не вдалося депортувати. Ще у 2020 році суд цієї країни відмовив у депортації обвинуваченого. За даними медіа “Судовий репортер”, українські правоохоронці просили колег зі США видати їм Іносова, оголошеного у розшук Інтерполу, однак справу щодо нього закрили в Імміграційному суді США, а Федеральний суд країни звільнив його від депортації і визнав всі апеляції щодо цього неприйнятними. Через своїх адвокатів Іносов повідомив, що одружився у США та не має наміру повертатись до України. Тож він так і не опинився на лаві української феміди.
Андрій Іносов. Фото: скріншот із сайту Нацполіції
Нині поза судовим процесом фізично залишаються три людини:
- Геннадій Бобов, безпосередню причетність якого, попри велику кількість пов’язаних із ним осіб, слідство не встановило;
- Андрій Іносов – переховується у США;
- Валерій Федоров, доля якого невідома. За версією правоохоронців, він може бути мертвий, втім належних доказів цьому немає.
Решта ж осіб, попри багаторічний статус обвинувачених і зібрані докази, вже багато років уникають відповідальності.
Як проходив суд
На відміну від великої кількості подібних злочинів, черкаським правоохоронцям вдалося розкрити вбивство Василя Сергієнка доволі швидко. Вже на початку 2016 року обвинувальний акт щодо, ймовірно, ключових фігурантів тих подій був переданий до суду.
Крім того, викривальні покази дали, як мінімум, двоє обвинувачених, Віктор Горбенко та Володимир Воронков. Перший був водієм під час викрадення журналіста і, схоже, не розраховував, що все завершиться саме так, тому намагався співпрацювати зі слідством, аби отримати мінімальний термін. Крім того, на співпрацю зі слідством пішов Володимир Воронков, якого вважають одним із виконавців безпосередньо вбивства. Раніше він уже був засуджений за вбивство, відповідно, при доведенні його вини у суді міг отримати пожиттєвий термін.
Під час слідчих експериментів обидва у деталях розповідали про викрадення та вбивство журналіста та ролі кожного із фігурантів справи. Водночас уже під час судового розгляду справи і перший, і другий почали відмовлятися від своїх свідчень, чим ускладнювали процес. Імовірно, зрозумівши, що, попри швидке розкриття, розгляд справи “забуксував”, обвинувачені почали скаржитися на тиск і те, що покази їх нібито змушували давати правоохоронці.
Обвинувачений Володимир Воронков під час слідчого експерименту, 2015 рік. Джерело: YouTube-канал Advokat Nesterenko
Справу вбивства журналіста почали слухати у Тальнівському районному суді Черкаської області. Активно висвітлювали процес місцеві журналісти та активісти, зокрема представники патріотичних та націоналістичних партій і організацій. Серед них особливу роль та місце займав Олег Собченко, близький друг та побратим Сергієнка.
Саме Собченко разом з іншою організованою групою місцевих жителів 5 квітня 2014 року зміг відшукати тіло вбитого журналіста, через що отримав статус свідка у цій справі. Багато років Собченко відвідував фактично кожне засідання суду, втім не мав права бути безпосередньо присутнім у судовій залі. 24 січня 2023 року Олег Собченко загинув на російсько-українській війні, так і не дочекавшись справедливого вироку у цій справі.
Після початку слухань справу з Тального передали до Черкас, де її активно розглядала колегія суддів під головуванням одіозного місцевого правника Володимира Орленка, який на той момент обіймав посаду голови Соснівського районного суду. За іронією долі, Орленко засвітився у справах проти майданівців і згодом був відсторонений від судочинства, через що, зокрема, і справа вбивства Сергієнка перейшла до інших судів. Як показав час, схоже, то були єдині можливість та шанс завершити розгляд цієї справи у розумні терміни.
Окрім Орленка, у той період від посади відсторонили ще одну ключову особу, а саме тодішнього очільника Нацполіції у Черкаській області Владислава Пустовара. Після гучного затримання та обвинувачення у хабарі керівництву Міністерства внутрішніх справ провину Пустовара не довели. Водночас саме під його керівництвом місцевим правоохоронцям вдалося вийти на слід фігурантів резонансного вбивства і зупинитися, фактично, за крок від ймовірного організатора.
Після того, як справу передали до іншої колегії суддів, а керівництво представників сторони обвинувачення систематично змінювалося, фактично розпочався процес поховання справи у кулуарах черкаської феміди. Апофеозом цього процесу стало передання справи до Городищенського міськрайонного суду, де колегія суддів під головуванням судді Людмили Синиці фактично один за одним відпустила з лав підсудних всіх імовірних учасників тих подій, а згодом взагалі самоусунулась від подальшого розгляду.
Зараз справу вбивства журналіста різними епізодами слухають у столичних судах.
Валентин Завражин та Віктор Горбенко на лаві підсудних. Їх підозрюють у викраденні журналіста. Джерело: Судовий репортер
Що відбувається сьогодні
У відповіді на запит в Офісі Генерального прокурора регіональній представниці Інституту масової інформації в Черкаській області повідомили про долю фігурантів справи та їхнє можливе місцеперебування. Так, один з ключових обвинувачених, а саме ймовірний організатор злочину Вадим Мельник, нібито нині служить в Збройних силах України. У якій саме військовій частині та на якій посаді Мельник нібито боронить нас з вами, достеменно невідомо. Відповідно, слухання у справі за частиною обвинувачення саме його призупинене.
Цікаво також, що у вересні 2022 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення, згідно з яким Україна має сплатити Мельнику 10 тисяч євро як відшкодування морального збитку. У скарзі до Європейського суду з прав людини обвинувачений в організації вбивства Сергієнка заявив, що не мав доступу до належної медичної допомоги під час утримання в СІЗО.
Обвинувачений в організації вбивства Вадим Мельник у черкаському суді, травень 2017 року. Авторка фото: Дар’я Бунякіна, Радіо Свобода
Показовою є доля ще одного фігуранта Володимира Воронкова. Ймовірний безпосередній вбивця журналіста зник ще на початку повномасштабного вторгнення. На момент наступу росіян Воронков перебував під цілодобовим домашнім арештом, куди його відправила колегія суддів на чолі з Людмилою Синицею. Куди подівся Воронков з-під цього арешту – невідомо, нині він переховується та перебуває в офіційному розшуку.
Віктор Горбенко, ймовірний водій, завдяки якому вдалося встановити велику частину обставин вчинення злочину, також після початку повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Проте вже у 2024 році був звільнений зі служби, тож, слухання у справі проти нього відновлені. В Офісі Генерального прокурора повідомили, що, аби дотриматися розумних термінів судочинства, нині визначено графік розгляду цієї справи по два засідання на місяць. На початок 2025 року справа досі перебуває на стадії підготовчого засідання. Зважаючи на інкриміновані Горбенку злочини і терміни, які сплинули з моменту вчинення злочину, навіть за умови винесення обвинувального вироку йому навряд загрожує реальне покарання.
Це ж стосується й інших фігурантів, які досі продовжують перебувати на лаві підсудних. Так, співучасники Горбенка, які разом з ним, за версією слідства, викрадали Сергієнка із власного домоволодіння, а саме Завражин та Недибалюк, зараз перебувають на лаві підсудних у межах окремого судового процесу. Завражин, як і інші фігуранти, фактично вже багато років перебуває на волі. Тоді як Роман Недибалюк, за інформацією Генпрокуратури, єдиний, хто має бодай якийсь запобіжний захід. Втім, його обрали у межах іншого кримінального провадження, не пов’язаного із вбивством черкаського журналіста.
Розгляд справи вбивства Василя Сергієнка в Черкасах. Фото з відкритих джерел
Ця справа є яскравим свідченням того, що навіть розкриття вбивства не завжди означає справедливе покарання для фігурантів справи. Точніше, зовсім не означає. Попри майже десятирічну судову тяганину, жоден із обвинувачених так і не сів до в’язниці.
Єлєна Щепак, регіональна представниця Інституту масової інформації в Черкаській області, Артур Чемирис, журналіст
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews
Продажні судді