Військові ненавидять цивільних, цивільні — військових. Військові ненавидять більш успішних військових, звинувачуючи їх в успіху. Цивільні ненавидять цивільних, які отримали офіційну відстрочку і можуть не ховатись. Останні ненавидять тих, у кого ці відстрочки купували. Олігархи просто не люблять нікого.
Всі ненавидять усіх.
Все, чого прагнули наші вороги, страшний сон наших предків, одномоментно стало реальністю.
Щоправда, із зірочкою. В інтернеті ці фарби набагато густіші, ніж у реальному житті, але якщо ще буквально років пʼять тому реальність формувала віртуальний вимір, то технологізація сьогодні сформувала паритет між впливом феноменального середовища на соціальні мережі і соціальних мереж на суспільний вимір.
Безумовно, це наслідки епохи постправди, в якій, втім, ворог, як за підручником, застосовуючи масованість сил і засобів, намагається створити перевагу на світоглядних теренах українців.
Єдність. Це принцип, завдяки якому всеосяжне неподільне буття дозволяє існувати множинності окремих сущих зі своєю власною волею.
Єдності нам не вистачає, як і усвідомлення не просто важливості спільного, а первинності спільного над індивідуальним.
Спочатку на рівні сімʼї, далі — колективу, підрозділу, Держави, Нації, високої культури, яка здатна стати цивілізаційним виміром тисячолітньої епохи або канути в забуття.
Ваше его, моє его, наше его, з одного боку, у конкурентному середовищі рухають прогрес, з іншого — є безумовною причиною онтології зла, яке зʼявляється тоді, коли індивідуальна воля перестає визнавати відповідальність перед іншим сущим і цілісністю буття.
Саме інтерес спільного має визначати порядок денний. І саме ті, хто його порушує, мають першочергово нести покарання.
Корупціонери, злочинці, зрадники. Їх, безумовно, нині багато назбиралося у владних кабінетах. І це відчуття несправедливості вбиває будь-яку мотивацію.
Це ті, хто в першу чергу пішов проти спільного заради потіхи власного збоченого его. І вони нестимуть покарання. Але визначатимуть ступінь покарання лише ті, хто має на це безумовне моральне право і компетенцію. В іншому випадку це нічим не відрізнятиметься від збоченої Жовтневої революції, яка стала причиною смертей десятків мільйонів.
Військо під час війни — головний осередок формування аристократії духу. Тим паче, якщо вся національна еліта була фізично знищена протягом останніх трьох віків.
Ми не претендуємо на монополію, ми пропонуємо визначати разом, але згідно з фактичними заслугами, а не ступенем ображеності.
Разом із тим, претендуючи на місце аристократії, ми не маємо права дозволити собі ненавидіти українців, адже аристократія є аристократією виключно тоді, коли зробила абсолютно все можливе й неможливе, щоб пробудити інших, а маси при цьому на кожному етапі мають бути середовищем формування нових еліт, які здатні давати відповідь на виклик тут і зараз, а не десять років, пʼять чи рік тому.
Адже аристократія духу виникає не тоді, коли одна група довела свою перевагу над іншою, а в момент, коли взяла на себе обовʼязок і відповідальність за інших.
Насамкінець, єдність неможлива без боротьби суперечностей, тому любов допоможе сформувати суспільство, а ненависть — захистити його від ворогів.
Але потрібно правильно визначати, хто є ворогом. І перший — той, хто прийшов до нас із мечем.
Допис опублікований у фейсбуці Дмитра Кухарчука
