Реформою передбачається запровадження сертифікації – "зовнішнього оцінювання професійних компетентностей педагогічних працівників". Її мета – стимулювати вчителів, які володіють цими компетентностями, новими освітніми технологіями та сприяють їхньому поширенню. Тим, хто успішно її пройде, обіцяють 20% надбавки до зарплати.

Цьогоріч фінішував перший пілотний проєкт оцінювання педагогів. Як повідомив голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак, 82% вчителів-учасників впорались.

Міністерство в контексті реформи говорить і про розширення способів підвищення кваліфікації педагогів. Зараз вони можуть це робити лише в інститутах післядипломної педагогічної освіти (ІППО). Передбачається, що учитель матиме право вибору місця і способу підвищення кваліфікації: курси при ІППО, семінари, вебінари, онлайн-курси, конференції, самоосвіта. Загальна кількість годин упродовж п'яти років не має бути меншою 150. Педагог сам визначатиме, коли й де проходити підвищення кваліфікації, але робитиме це щорічно.

"Зараз багато тренінгів, онлайн-курсів, вебінарів. Років 7 тому їх не було, – констатує директор київської школи Олександр Пошелюжний та розповідає, як стимулює навчання своїх вчителів. – Якщо з'являється пропозиція для школи взяти участь у тренінгу з обмеженою кількістю місць, то вчителі працюють на те, аби його отримати. Конкуренція стимулює їх розвиватися, урізноманітнювати навчальний процес, не відставати від тенденцій".

Знайти прогресивного фахівця – проблема, зазначають директори кількох шкіл. Кажуть, що навантаження та відповідальність учителя не співставні з рівнем заробітної плати.

"Останні роки зарплата вчителя зросла. У 2018 році, коли я прийшов директором, відбулося підвищення на 40%. Останнє – на початку цього року. Однак на сьогодні мінімальна зарплата учителя – 5300 грн (220 дол.). Відразу відпадає питання, чому не йде молодь. Найвища зарплатня з усіма надбавками за категорії, звання, зошити, класне керівництво і гарне навантаження – 18 тисяч (750 дол.), – розповідає Олександр Пошелюжний. – Дайте молоді, яка прийшла після університету, таку зарплату і переконаний, буде ефект. У них інше мислення, свіжі погляди. Такі кадри будуть тут феєрверки пускати. А от після першої зарплати в 5 тисяч гривень молода людина не зможе бути вчителем, якого хочуть бачити в цій системі".

Пан Олександр також додає, що знайти педагога складно й тому, що через низький рівень фінансової мотивації більшість фахівців вважають себе просто "урокодавцями". Такий підхід, за словами директора, свідчить про формальне виконання обов'язків, відсутність мотивації, несприйняття філософії колективу, як наслідок – безрезультатність освітнього процесу.

Молодим кадрам надають перевагу і в школах Черкас. Директорка гімназії №9 Ірина Топчій каже: у початкову школу бере виключно молодих педагогів.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов переконаний, що часто експертність і сучасність педагога не залежать від віку, іноді – навіть від фінансової мотивації.

"Я знаю вчителів солідного віку, які цілком релевантні часу. Вони постійно вчаться, використовують гаджети, онлайн-додатки. А є молоді, які не мають мотивації, не готові до професії", – говорить експерт та додає, що нині питання ретельного відбору кадрів не стоїть. Це можливо, коли є конкуренція та пропозиція на ринку праці. Сьогодні ж лише в Києві не закриті близько 1000 вакансій.

"Про який відбір мова йде? Проблема з кадрами пов'язана не тільки з тим, що низькі зарплати у педагогів. Адже рівень оплати праці вчителів не є високими у всьому світі. Коли мені батьки розповідають, що вчитель Фінляндії отримує 5-6 тисяч євро, я дивуюся, – каже Сергій Горбачов. – Адже я був у Фінляндії, цікавився заробітніми платами місцевих вчителів. У звичайній школі – це 1,8-2 тис. євро, у крутій гімназії – максимально 3 тисячі. І це при тому, що ціни там неспівставні з нашими".

На думку експерта, важливим інструментом є співпраця на контрактній основі, яку варто запроваджувати у першу чергу для директорів.

"Зараз у Верховній Раді обговорюють проєкт закону про повну загальну середню освіту. Скандальний момент – тема контракту. Моя позиція, яку не поділяють профспілки, він має бути, – резюмує освітній омбудсмен Сергій Горбачов. – Контракт – це захист для всіх, хто його підписує. Він чітко встановлює правила гри: що можна, а що ні, що ми зобов'язані зробити і на що маємо право. Бо чинна модель, коли є безстрокова угода, передбачає, що людина прийшла на місце. І працює вона чи ні, а кошти отримує, займає посаду, яку міг би отримати краще підготовлений фахівець".

Та молодь, яка зараз виявить бажання йти працювати у школу, має пройти кваліфікаційні тести. Для цього був створений екзаменаційний центр, який проводить атестацію як випускників університетів, так і практикуючих учителів.

"Раніше в університетах панувала тотальна корупція, бо екзамени влаштовувала комісія при університеті, яка брала величезні хабарі. Зараз екзаменаційний центр проводить атестацію не лише випускників, а й чинних педагогів", – розповідає пан Реваз.

У Грузії запровадили схему кар'єрного росту для вчителів шляхом переатестації усіх педагогів. Вони обов'язково здають тест з того предмета, який викладають.

І ще один екзамен – на знання і використання педагогічних методик.

Загалом є чотири сходинки кар'єрного зростання.

Від рівня компетенції залежить і зарплата вчителя.

Протягом року переатестація вчителів була добровільною. Нині ж, на фінальному етапі, вона стала обов'язковою.

До кінця цього року переатестацію пройдуть усі вчителі Грузії.

Планується, що завдяки цьому перший рівень – практикуючий учитель – зникне. Таким чином у країні вирішать дві проблеми: підвищать рівень підготовки вчителів і заробітну плату.

Педагоги активно беруть участь у тренінгах для підвищення кваліфікації, які проводить спеціальний державний заклад Дім учителя. Отримані знання, зокрема, допомагають їм і під час проходження атестації.

Для вчителів пенсійного віку, які не пройшли атестацію, розробили спеціальну програму. Їм дають можливість піти на пенсію, отримавши разову виплату у розмірі дворічної заробітної плати та пожиттєве медичне страхування.

За словами експерта з освітніх питань Реваза Апхазави, значний відсоток вчителів вже не склали екзамен із того предмета, який викладають. 7 тисяч педагогів заявили про те, що хочуть скористатися спеціальною програмою для виходу на пенсію. Це близько 14% усіх вчителів Грузії (загалом їх близько 50 тисяч). Ще частина має час до кінця року, щоб пройти переатестацію і подолати мінімальний прохідний бар'єр або ж піти на пенсію.

Ліла Дзадзамія, вчителька російської мови в одній із державних шкіл міста Руставі, працює в школі вже 40 років.

Нині освіта у Грузії покликана виховати нове покоління дітей, які стали б достойними представниками громадянського суспільства, матимуть демократичні цінності, будуть толерантними, з розвиненим критичним мисленням та здатністю відфільтровувати дезінформацію, не піддаватися на маніпуляції.

"Це дуже амбітні цілі. Для цього нам потрібно, щоб учителі також поділяли такі цінності. Адже в іншому разі вони не зможуть прищепити ці якості учням. Через це маємо складну ситуацію: молодь не хоче йти у школу працювати. Ми намагаємося це змінити", – говорить Реваз Апхазава.

Менш гострою є проблема із заробітною платою у приватних школах. Так, у тбілістській школі "Шавнабада" вчитель отримує на 200-300 ларі більше, аніж у державній. Проте і потрапити у таку школу складніше.

"Кандидат пише тест, розроблений школою. Якщо отримує хороші бали, проходить співбесіду. Наступний етап – проведення імітованого уроку. Опісля дирекція ухвалює рішення, чи приймати на роботу цього вчителя", – розповідає директор школи "Шавнабада" Авто Абдушелішвілі.

Підбором кадрів для цього навчального закладу опікується HR-менеджер.

Сьогодні Міністерство освіти Вірменії активно працює над тим, аби зарплата вчителя залежала не лише від кількості годин викладання, а й від якості. Це передбачатиме новий освітній стандарт, який нині розробляють фахівці. Про те, коли документ втілять у життя, у міністерстві прогнозувати не беруться.

Нещодавно на засіданні Уряду прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян звинуватив адміністрації навчальних закладів у тому, що ті беруть на роботу своїх родичів, аби вони "просто не сиділи вдома".

"Підвищуючи вчителям зарплату, потрібно подумати, що за вчителі заходять у класи, і чи можуть вони що-небудь дати нашим дітям", – заявив прем'єр-міністр.

За словами директора однієї з вірменських державних шкіл Арташеса Торосяна, сьогодні більшість учителів у країні – жінки. Він пояснює це малою зарплатою педагогів, яка не перевищує 123 тис. драмів (230 дол.). Хоча й для жінок вона є не надто вигідною.

"Жінці простіше влаштуватися у кафе, де вона зароблятиме 150 тис. драмів (315 дол.). Це вже більше, ніж у школі", – додає директор.

Сьогодні у Вірменії регулярно відбуваються тренінги, спрямовані на підвищення кваліфікації вчителів.

Серед учасників одного з таких – вчителька школи села Арамус Хасмік Саргсян. Вона переконана, що вчитель має йти в ногу з часом і розвиватися разом із учнями. У той же час пані Хасмік вважає, що вчитель не може користуватися лише новим методиками викладання, повністю забувши попередній досвід.