Черкащанка Інна Вовк відроджує популярне у 19-ому столітті народне мистецтво – виготовлення воскових вінків.
Про це розповідають у сюжеті “Суспільного“.
За словами Інни, раніше воскові вінки одягали жінки, коли йшли під вінець.
Народною творчістю Інна Вовк займається дев’ять років. Українські весільні вінки для неї нове захоплення. У колекції жінки одинадцять таких аксесуарів. Майже всі вони – репродукції вінків наречених 19-го століття.
– Аби зробити перші заготовки листочків, квітів чи намистинок достатньо того, що є вдома під рукою, – розповідає про процес створення вінків майстриня. – Раніше бабусі для цього використовували папір або серветки.
За словами директорки районного краєзнавчого музею Наталії Куниці, історія таких вінків розпочалася наприкінці 19-го століття.
– Мода на воскові віночки походить з Західної Європи. Там на весілля наречені одягали віночки з квітами апельсину, перлами і прикрасами, а українські дівчата побачили такі віночки, і винайшли свій спосіб створити подібну прикрасу. – розповідає Наталія Куниця. – Для українських наречених цей аксесуар мав сакральне значення.
Інна Вовк наголошує, що у кожному регіоні України ці вінки, як і вишивка, мають свої відмінності. Це помітно по фото, які є у довідниках.
В 60 -ті роки я допомагала своїй бабусі робити парафінові віночки.А для нареченої була особлива кропітка робота.Деякі деталі пам”ятаю до тепер. Приємно,що не забуваються наші українські традиції!