27-го липня у центральному сквері навпроти міської ради в одному із звільнених після закриття гральних закладів приміщень нарешті з’явилися орендарі. Це стало зрозуміло із лаконічної фіолетово-зеленої вивіски “За майбутнє”. Саме ця партія стала човном, на якому міський голова Черкас Анатолій Бондаренко спробує переправити через бурхливу воду місцевих виборів частину своєї політичної команди.
Мер Черкас уже навіть встиг дати пресконференцію з лідером “За майбутнє”
Якщо перемога Бондаренка в майбутніх мерських перегонах доволі ймовірна, то отримання комфортної для себе конфігурації міської ради під великим сумнівом. Із 5-7 партій, що мають шанси отримати мандати восени цього року, більшість уже зараз є опозиційними до міського голови і не втратять нагоди нав’язати можливому старому-новому меру свою політику.
Моделюючи майбутні результати виборів міської ради, для Бондаренка спокійно можна прогнозувати ситуацію, коли він опиниться із перших днів у ситуації ворожої більшості, яка навіть здатна сконцентрувати дві третіх голосів. Така кількість мандатів може нівелювати будь-який політичний вплив першої персони місцевого самоврядування. Саме аби не допустити цього, міський голова та його політичні партнери намагаються перед виборами розділитися на кілька колон аби, обхитривши виборця, восени отримати в сесійній залі більшу кількість депутатів.
Спочатку міський голова розглядав для себе можливість долучення до так званої “партії мерів” Бориса Філатова – “Пропозиція”. Бондаренко навіть встиг побувати на з’їзді партії, де виступив із промовою. Крім того, відвідав Черкаси і Борис Філатов. Останній навіть було встиг розповісти загалу про те, що Бондаренко от-от приєднається до його партії. І все йшло саме до цього, втім надійшла інша пропозиція.
Як говорять джерела в оточенні міського голови, її автором став небезвідомий Антон Яценко, нардеп-мажоритарник з Умані, член фракції “За майбутнє”. Саме одноіменну партію було запропоновано Бондаренку та його команді як політичний човен на наступних місцевих виборах. І цей варіант став більш прийнятним аніж те, що пропонував Філатов. Невідомо, що саме переконало Бондаренка. Та скоріш за все мова про медійний ресурс, що сконцентрований у руках головних бенефіціарів партії, наближених до Ігоря Коломойського.
Таким чином частина політичної команди нинішнього очільника міста піде на вибори у звичних кольорах “Батьківщини”. Інша ж фаланга намагатиметься зайти саме в кольорах “За майбутнє”. Хто саме із наближених до Бондаренка осіб опиниться у якій обоймі, поки достеменно невідомо. Але це не матиме жодної різниці. Управлінська практика Бондаренка свідчить про те, що персоналії неважливі. Важливий – мандат, особливо якщо він здобуватиметься шляхом розпорошення особистого рейтингу саме міського голови.
Що там у конкурентів?
“Слуга народу”
Свіжі соціологічні дослідження свідчать про те, що найбільший рейтинг підтримки нині зберігається у політичної сили “Слуга народу”, втім він впевнено просідає. Причин цьому кілька. Це як скандальні вчинки представників цієї сили на вітчизняній арені, так і інертність та пасивність у місті. Фактично протягом уже тривалого часу на всю область є лише одна вагома політична фігура від цієї партії – очільник обласної державної адміністрації Роман Боднар. Він хоч не є “профільним” політиком, але змушений час від часу брати на себе і цю роль. Політичні ж фігури, як-то обрані депутати мажоритарники повністю відсторонені від будь-яких публічних процесів у місті. І якщо восени чи взимку це було більш-менш прийнятно, то з наближенням виборів така модель поведінки стає максимально деструктивною. Свідченням цього є і відчутне падіння партійних рейтингів.
За кілька тижнів до офіційного старту виборчих перегонів і досі невідомі ані персоналії кандидатів на депутатські мандати від цієї сили, ані, що головне, кандидата на посаду міського голови. Саме кандидат від партії Зеленського мав би стати основним опонентом чинного міського голови. Попри розтиражовані у ЗМІ заголовки, що цю роль відіграє нардеп-мажоритарник Олександр Скічко, поки така інформація не є остаточною. Позиції Бондаренка надзвичайно сильні і навряд чи Скічко морально готовий до обміну статусу тріумфатора на парламентських виборах на статус лузера на місцевих.
Попри гучні заголовки у ЗМІ, Скічко поки офіційно свою участь у виборах мера не підтверджує
Партійна трагедія “Слуги народу” у тому, що чим довше вони тягнуть із вибором, тим сильнішими стають позиції їхніх конкурентів. І ані перше місце цієї сили у партійних змаганнях, ані участь їхнього кандидата у другому турі мерських перегонів вже не є очевидними. Резюмувати ситуацію всередині партії напередодні виборів можна шахматним терміном – цугцванг, коли кожна твоя наступна дія лише погіршує ситуацію.
Європейська солідарність
Партія колишнього президента обрала свою стратегію на місцевих виборах – це максимальна експлуатація образу Петра Порошенка із мінімальним витрачання власного життєвого та фінансового ресурсу. Зараз уся активність лідерів партійного осередку сконцентрована на ретрансляції меседжів загальнонаціональних мітингів під стінами тих чи тих слідчих органів, до яких час від часу запрошують на допити 5-го президента України. Партійцям експрезидента у Черкасах залишається сподіватися на те, що тиск на очільника їхньої політичної сили не спадатиме і відповідно вони матимуть інформаційні приводи і на майбутнє. Винятком тут слугує виключно екссекретар міської ради Олександр Радуцький, що, відчувши реальну місцеву владу, не полишає сил її собі повернути, використовуючи для цього всі наявні інструменти.
Втім, крім публічних процесів, всередині партії триває і непублічне формування майбутнього списку. Судячи з усього, теперішньому очільнику обласної організації “Європейської солідарності” Сергію Кудактіну вдалося відстояти власні позиції та захистити посаду перед партійними бонзами у Києві. Методи, якими це вдалося зробити, достеменно невідомі, проте факт залишається фактом: саме оточення Кудактіна наразі є обличчям ЄС і скоріше за все формуватиме партійний топ восени.
Партія колишнього президента обрала свою стратегію на місцевих виборах – це максимальна експлуатація образу Петра Порошенка
Певною інтригою є ім’я кандидата на посаду міського голови від ЄС. Об’єктивно шансів потрапити у другий тур у цього кандидата буде небагато, але сама вже роль та статус є визначальним для формування майбутньої політики. Сьогодні, за нашою інформацією, є два кандидати. Це вже згаданий вище Олександр Радуцький – політик, що є чи не головним публічним антагоністом чинного міського голови Анатолія Бондаренка, та молодий партійний функціонер Сергій Рубан, чиїм, беззаперечно, головним інструментом політичної боротьби є коментарі у соціальних мережах. Мінусом Радуцького є високий антирейтинг. І саме він може завадити йому отримати статус кандидата у міські голови. Мінус у Рубана один – відсутність особистого політичного рейтингу та впізнаваності.
Опозиційна платформа “За життя”
Проросійські політичні сили в Черкасах традиційно мають достатньо високий рівень підтримки. Нині за цю партію готові проголосувати від 10 до 15 відсотків жителів обласного центру. І це без будь-яких проявів публічної активності в місті. Партія, чий місцевий осередок контролює оточення відомого бізнесмена Михайла Бродського, зараз ледь не партизанськими методами проводить свої активності, ніяк їх не анонсуючи. І це не дивно, оскільки лідери місцевих патріотичних сил, про яких трохи нижче, недвозначно давали зрозуміти, що максимально жорстко боротимуться саме із агітацією “За життя”.
Із осіб, що публічно засвітилися зі стягами партії Медведчука і Ко, у Черкасах можна виокремити лідера місцевого осередку партії Юлію Погостінську, людину з обойми Бродського, Олега Кашка, колишнього топ-менеджера екс-регіоналів Табалових, колишнього смілянського комуніста Віктора Уколова, а також місцевого бізнесмена Богдана Колядка. Очевидно, що всі ці люди далекі від сепаратизму та риторики Медведчука та Рабіновича, але готові їх ретранслювати у Черкасах задля захисту власних бізнес-інтересів та інтересів своїх політичних спонсорів.
Персона кандидата у міські голови від цієї політсили поки не визначена. Втім навряд чи матиме особливу роль як у безпосередньо визначенні результатів виборів очільника міста, так і результатів виборів до місцевої ради. Найбільш імовірним претендентом є директорка місцевого телеканалу Юлія Погостінська, що балатувалася до парламенту від цієї сили влітку минулого року і зайняла 5 місце, набравши 5,5% голосів.
Партія “Голос”
Політична сила, що зараз має найнижчий рівень довіри серед колег по парламентській залі, у Черкасах зберігає високі позиції. Це передусім пов’язано із персоною її локального лідера – Віктора Євпака.
Євпак не приховує, що мав перемовини із “Слугою народу”, аби вони підтримали його на виборах, допомігши своїм рейтингом потрапити у другий тур. Зараз молодий політик знову активно працює під стягами партії, від якої балотувався до парламенту влітку минулого року. Тоді Євпак зайняв друге місце, набравши 11% голосів.
Місцевий осередок “Голосу” перед стартом місцевих виборів є об’єктивно одним із найактивніших в Україні, свідченням чого може слугувати нещодавній візит до міста Святослава Вакарчука. Фронтмен партії, попри те, що склав мандат, намагається всіляко демонструвати свою активність у публічній політиці.
Святослав Вакарчук приїздив у Черкаси минулої п’ятниці
Втім чи сдасться місцевому осередку “Голосу” із фан-клубу Євпака кількох сильних кандидатів перетворитися у стійку політичну силу та успішно пройти кампанію, покаже час. Зараз соціологи високо оцінюють шанси потрапляння цієї команди до нової каденції місцевої ради, як і ймовірність того, що саме Євпак, попри відсутність підтримки з боку “Слуги народу”, буде опонентом Бондаренка у другому турі виборів. Саме ця сила може стати вибором тієї частини електорату, що ще зберігає запит на нові обличчя, проте розчарувалася у партії “Слуга народу”.
“Черкащани” та Партія вільних демократів
Локальні партії традиційно перед стартом виборів мають низькі показники підтримки, але наздоганяють у результаті ставки на впізнавані обличчя та активну кампанію. Без сумніву, і одна, й інша політичні сили мають успішний досвід проведення активної кампанії і зараз мобілізують усі наявні ресурси та долучають до своїх лав саме ці “впізнавані” обличчя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніколи не кажи ніколи: ексглава черкаської поліції подався у політику
Проте перепоною на шляху успішної реалізації амбітних планів цих сил можуть стати квоти – гендерні та виборчі. Якщо з першими все зрозуміло, знайти активних політично заангажованих жінок доволі проблематично, то з другою все трохи складніше. Позбиравши до списку “суперзірок”, важко очікувати від них активної роботи “в полі”, що дозволило б наростити рейтинг партії. Крім того, досвідчених політиків навряд чи вдасться переконати у тому, що вони матимуть шанс піднятися у списку партії за рахунок виборчої квоти.
Це означатиме відсутність внутрішньопартійної боротьби, наслідком чого може стати пасивність кандидатів, які опиняться у третій чи навіть другій п’ятірці виборчого списку. Відповідно, лідерам цих сил доведеться докласти значних зусиль, аби забезпечити належний рівень командної роботи у найбільш відповідальний період часу.
“Національний корпус” та “Свобода”
Окрім підтримки проросійських сил, у Черкасах традиційно є запит і на проукраїнські націоналістичні партії. На минулих місцевих виборах у повній мірі реалізувати цей запит вдалося ВО “Свобода”, що отримала 11% голосів та 5 мандатів. З часом членам “Свободи” вдалося конвертувати ці 5 голосів у неабияку владу в місті. Втім наслідком цього стало не лише набуття молодими партійцями різноманітних матеріальних активів та благ, як-то нерухомість чи елітні автівки, а й фактична анігіляція власного політичного рейтингу. Сьогодні “Свобода” має мізерні шанси оновити власні мандати в представницькому органі місцевої влади.
Разом з тим замінити їх може інша націоналістична сила – “Національний корпус”. Представники цієї партії на чолі з Дмитром Кухарчуком вже давно перебувають у стадії фактично виборчих перегонів, активно просуваючи себе у соціальних мережах і піднімаючи власну впізнаваність через зовнішню рекламу. Націоналісти намагаються позиціонувати себе не лише як вулична патріотична партія, проте поки їм не дуже це вдається. І досі найбільш популярними з їхнього боку залишаються силові акції, як-то знесення незаконних торговельних конструкцій чи боротьба із проросійськими силами.
Очевидно, що така політика має свій електоральну стелю, чи вище вона 5% – покажуть вибори. Нині молода політична команда докладає для цього чимало зусиль, будучи об’єктивно чи не найактивнішою на старті виборчих перегонів.
Журналіст “18000” Артур Чемирис
для сайту Regionews