Осінь скоро повністю роздягне дерева і на землю впадуть тонни листя, яке в Україні найчастіше просто спалюють, незважаючи на заборону законодавства. На будь-яку пропозицію схаменутися і перестати палити купи осінньої органіки найчастіше можна почути у відповідь: “А що з ним робити?!”
І, дійсно, що з ним робити? Компостувати? Викидати в сміття? Вивозити за межі населених пунктів?
Давайте поглянемо, що роблять з такою органікою за кордоном.
Для першого прикладу розглянемо ситуацію в американському місті Манчестер. Щоб у жодного “пересічного” громадянина не виникало сумнів в тому, що, як і куди треба викидати, місто керується Правилами поводження з твердими відходами, Сортування сміття є обов’язковим для всіх, хто живе на муніципальній землі. Почалося все в 1992 році, коли штат Нью Гемпшир заборонив вивозити опале листя та гілки на сміттєзвалище. В першу чергу для того, щоб зекономити обмежений простір для справжнього сміття. По-друге, через те, що в процесі гниття в анаеробних умовах органічне сміття виділяє метан, що разів в 30 більше за СО2 посилюе парниковий ефект.
Зараз позбавитися органічного сміття з саду/газону можна лише запакувавши його в паперові пакети, бочки зі спеціальними муніципальними стікерами чи у вигляді зв’язок гілок. Всі мотузки і зав’язки мають бути з матеріалу, що розкладається – ніякого пластику, інакше сміття не заберуть.
Мотивація у мешканців міста проста: хочеш, щоб твоє сміття забрали – сортуй і роби це правильно. Не хочеш? Плати штраф і все одно сортуй! Штрафи немаленькі. Перший – 200$, другий – 300$, третій – 500$. Причому кожен наступний день невивезення/несортування сміття – нове порушення. Тож можна порахувати, на скільки може “влетіти” домогосподарство, яке замість паперового пакета викинуло листя в звичайний ящик. Контейнер не заберуть і він смердітиме та сигналізуватиме про правопорушення мінімум тиждень. Звичайне сміття вивозять щотижня, а опале листя залежно від сезону – в травні, приміром, через тиждень, в липні – через два, а у лютому взагалі не вивозять. 5000$ за небажання запакувати листя в паперовий пакет? Ні, дякую! Я краще вже запакую як треба!
Що відбувається з опалим листям далі?
Місто має контракт із підрядником, який здійснює подальшу переробку – компостування аеробним методом – з доступом кисню. Свіже листя прикривається компостованим, періодично перемішується і за рік перетворюється на компост, який продають ландшафтним компаніям. Це однозначно корисніше для оточуючого середовища, але й значно дорожче для платників податків.
Ця модель є досить поширеною у Сполучених Штатах Америки.
Північніше, в канадському місті Торонто опале листя, скошену траву та дрібні гілки також забирають від домогосподарств, якщо вони упаковані у паперові пакети або відкриті контейнери. Проте переробку (анаеробну) здійснює саме місто, яке має відповідні потужності. Наразі Торонто лише виробляє компост, який частково використовується в муніципальних парках і садах, а частково роздається містянам під час Міських днів оточуючого середовища. Проте в майбутньому місто планує також отримувати енергію з метану, який виділяється в процесі гниття органічних відходів.
Повернемося ближче до України.
Що в Європі роблять з опалим листям?
В Британії, наприклад, кожне місто має власні правила, які, можна звести до одного: за затвердженим графіком відходи з садів та газонів збирають, якщо вони запаковані в паперові пакети, або відкриті ємності, позначені спеціальними стікерами.
Придбавши пакет, споживач оплачує послугу вивезення. Надалі на листя чекає компостування на відкритому повітрі за методом Windrow Composting – в довгих рядах листя, перемішане з гілочками та залишками трави, перетворюється на компост, який потім слугує добривом.
Якщо ж муніципалітети не забезпечують відокремлення опалого листя від інших органічних відходів харчового походження, то таке сміття відправляється на більш контрольоване компостування, що відбувається в закритих ємностях.
В Берліні опале листя збирається разом з іншим органічним сміттям в контейнери з позначкою BIOGUT та спрямовується на заводи з виробництва біопалива.
Проте тут ще в 2008 році задумались над тим, щоб більш раціонально знешкоджувати зелені відходи, які продукують муніципальні сади і парки в обсязі понад 41 000 тонн щороку. В результаті народився проект “TerraBoGa”, на який Євросоюз виділив понад 2 млн.єврів. У ботанічному саду Берлін-Далем розробили і встановили систему переробки органічних матеріалів (листя, гілки, обрізки, трава тощо) із закритим циклом, в якій всі органічні відходи перетворюються на біовугілля та компост. Досвід ботанічного саду перейняли в інших містах Німеччини, а також в таких країнах як Швеція, Норвегія та Данія.
Йдемо далі?
В Польщі ми завітаємо до міста Вроцлав, де вже не перший рік триває соціальна кампанія “Листя – це не сміття”, метою якої є спонукати людей взагалі не збирати опале листя восени, а залишити їх зимувати на землі. По-перше, таким чином поживні речовини з напівзогнилого листя встигають потрапити в грунт. А по-друге, дрібні комахи та тварини мають де перезимувати.
Втім, для тих, хто бажає все таки позбутися опалого листя організовується збір у мішки, які надаються підрядниками, і вивіз на Вроцлавський компостувальний завод та на інші установки з переробки біорозкладаних відходів. Ця схема також застосовується в інших польських містах: Легіоново, Білосток, Щецин, Жешув, Кельце та інших.
А закінчити я хочу в Чехії. В Празі існує спеціальна міська програма, за якою домоволодіння може отримати безкоштовно, або взяти кредит на пільгових умовах і придбати індивідуальний компостер для утилізації органічного сміття. Але не це привабило мене найбільше в матеріалі, яким я завершую своє дослідження. Ця стаття починається словами, якими я хочу закінчити: “Якщо ти хочеш бути чехом, ти маєш присвятити щодня 15 хвилин свого часу сортуванню”. Це порада всім іноземцям, хто приїздить до країни. Але це і порада всім нам, хто прийшов на цю планету і є не її хазяїном, але гостем, що має поважати місце, де він опинився.
