Чергова серія дискурсу між президентом та міським головою нашого обласного центру знову й знову повертає в сурову реальність нашої політичної культури.
Риторика президента лишається незмінною: він простий, сумбурний і трохи хамовитий. Посил простий – ну, типу такий, як ми, коли дискутуємо в маршрутці чи на кухні.
Але час, коли така риторика підкупляла разом із класєкою типу «вийди, розбійник» пройшов. Такий тон більше неактуальний.
Час феєрії і сподівань зі зміною влади для нашого народу пройшов. І на свою річницю президент мав би продемонструвати якісні зміни. Не лише, наприклад, в економіці чи державному управлінні, а й в собі. Як він виріс, змужнів, змінився, і перестав говорити емоціями, а не фактами.
Проте цього немає.
На мою думку, тут справа не лише особисто в Зеленському, а в його оточенні. В тих, хто відповідає за комунікацію. Якщо, звичайно, там є хтось, окрім Арсена Борисовича. Дуже не люблю формулювання із «краще б…», але пані Мендель краще б провела роботу над помилками у спілкуванні гаранта, замість того, щоб дєрзить і хамить під час заходу.
Для чого знову це персональне акцентування? Хіба минулий раз із «привітами» не показав, що це хибна тактика? Ну, прозвучало кілька питань, які, звичайно, мали прогнозувати ще до початку прес-конференції. Дай лаконічну відповідь, лиши недосказаність, додай трохи фактажу по меру. Благо, щодо останнього немає бути проблем, якщо наші правоохоронні системи, хоч трохи при тямі. Тоді б не треба було брати з неба (чи ще звідкись) цифру «19».
Висновок простий: черговий комунікаційний провал. На фоні того, що неадекватний хайп навколо «черкаського опору» вже спав до нуля.
Аналізувати відповідь нашого градоначальника сенсу немає. Він навряд чимось здатен здивувати чи стрибнути вище голови. Від коронавірусу – до майдану, кримінальні справи, «щоб ви стали президентом» (це, правда, взагалі ярко) і все в тому ж дусі. Емоції за відсутності фактажу – це його все. І тут нічого несподіваного. Питання ж не в ньому, а в тому, що президентський опускається\опустився до такого ж рівня.
Маємо те, що маємо. Важко уявити, скільки такого трешаку на нас чекає влітку і восени. І якщо комунікація і організація осередків буде за своїм рівнем дорівнювати роботі комунікаційників президента, то реально «нема шо ловить».
