Останні кілька днів вивчаю фінансування американських локальних ЗМІ. Помітила дві цікаві речі, які відрізняють регіональні (і не лише) медіа США від українських. По‐перше, кожен сайт на видному місці вказує, звідки бере гроші. Найчастіше зазначають найкрупніших донорів. Наприклад, тих, хто дає на ЗМІ від 1000 доларів на місяць. Друга відмінність – на сайтах дуже розвинені пожертви. Люди цінують локальні новини і готові за них платити. Це можуть бути 5, 10 чи 100 доларів, але щомісяця. За це ЗМІ надають звіти про свою діяльність, можливість підписки й інші «плюшки». Серед таких – можливість ознайомитись із планом публікацій редакції до того, як статті з’являться у медіа.
На жаль, в Україні інформаційними виданнями здебільшого володіють олігархи, у регіонах – місцеві «князьки». Про фінансування низки ЗМІ, навіть тих, що подають збалансовані новини, ми можемо лише здогадуватись. Непрозорість фінансування, на мою думку, одна з причин, чому люди в нашій країні часто скептично ставляться до журналістів і журналістики в цілому. Як наслідок, у нас не розвинена культура жертвувати кошти ЗМІ. Із національних видань не так давно на платні підписки наважилися лише Liga та «Новое время». На більшості ж сайтів можливість пожертвувати медіа або оформити платну підписку взагалі відсутня.
Чого так? На мою думку, справа в менталітеті. В Україні людям досі незвично платити за щось, що можна знайти безоплатно – хай і в гіршій якості. За кордоном люди звикли платити за контент. За Netflix, iTunes і електронні книжки. А за порушення авторського права там можуть покарати чималим штрафом. На чому зростали ми?) На піратських фільмах, такій самій вінді, безкоштовному скачуванні книжок з інтернета. Для іноземців однаково просто заплатити як за новини, яким довіряєш, так і за легальний фільм у гарній якості.
Але світ змінюється. І ми теж в Україні потроху починаємо платити за Youtube Premium, бо набридає реклама, за Google Play Music, бо це – зручно, і Netflix – бо там найновіші серіали. Погодьтесь, це вже не здається таким алогічним, як раніше. Переконана, що колись ми дійдемо і до такої ж моделі роботи ЗМІ. Бо підтримувати медіа, якому ти довіряєш, це ОК.
Півтора роки тому наша команда створила сайт «18000». На старті це здавалось неможливим. Бо в нас були принципи, під які складно знайти гроші. Ми хотіли писати те, що вважаємо за доцільне, а не те, що «попросять». Якщо й публікувати рекламу, зокрема й політичну, то лише з маркуванням. У нас була віра у справу і досвід. Але не було не менш важливої складової – це гроші. У нашу ідею повірили – наприкінці 2018‐го завдяки підтримці ІТ Кластера (а це – 15 ІТ компаній Черкас) проект отримав базове фінансування. Цих коштів вистачає на оренду офісу та мінімальні винагороди журналістів. А головне – дозволяє нам щодня готувати та публікувати незалежні новини нашого міста.
Нині ми поставили перед собою амбітну мету – об’єднати навколо проекту велику спільноту благодійників. Людей, які так само, як і наша команда, цінують правду, не терплять корупції та розуміють важливість неупередженої журналістики в Черкасах. Для цього на сайті 18000.com.ua ми створили кнопку «Підтримати проект». Якщо ви читаєте наші новини і довіряєте їм – станьте частиною нашої команди, оформіть щомісячний donate! Кожен ваш невеликий внесок – наша можливість запустити нові проекти, купити техніку для відеоконтенту та опанувати ті формати, де нас ще немає.
Підтримати проект можна ТУТ. Ми, як завжди, не підкачаємо 😉
