На Черкащині не зафіксовані зловживання, пов’язані з вимушеними обмеженням свободи слова під час воєнного стану. Водночас і з боку ЗМІ не було зафіксовано випадків поширення фейків, маніпуляцій чи інформації, яка може зашкодити безпеці цивільних громадян, військовослужбовців та загальній обороноздатності держави. Натомість серед звичайних громадян інфоколаборантів виявляють усе частіше.
Під час воєнного стану журналісти та редакції мають посилювати свою пильність до стандартів достовірності і точності, крім того, воєнний стан накладає на медіа і певні обмеження та обов’язки.
5 березня головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний видав наказ, яким встановлюється порядок допуску представників засобів масової інформації на військові об’єкти в районі ведення бойових дій на період дії воєнного стану. Наказ також регулює роботу з акредитованими представниками ЗМІ під час воєнного стану, визначає перелік інформації, яку не можна розголошувати, встановлює порядок акредитації та правила роботи журналістів. Деякі інші рекомендації та обмеження з’являлись уже згодом. Здебільшого превентивні, аби перестрахуватися, однак нерідко вони базувалися на гіркому досвіді.
Зрештою, 24 березня Верховна Рада ухвалила закон щодо встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоноване розповсюдження інформації про направлення, переміщення міжнародної військової допомоги в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних сил України.
У зв’язку з повномасштабним вторгненням російських військ в Україну, на період дії правового режиму воєнного стану, в інтересах державної безпеки, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України. Зокрема і статті 34, якою “Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань”. Відтак свобода слова в умовах воєнного стану обмежується інтересами оборони держави. Оскільки збирання і поширення інформації під час війни може мати трагічні наслідки як для цивільних осіб так і для військових, а також загалом може зашкодити обороноздатності чи безпеці держави.
Утім за період від початку вторгнення в регіональній медіаспільноті виникли лиш два непорозуміння, пов’язаних із такими заборонами та обмеженнями.
Так, 16 березня онлайн-ЗМІ та сайт Черкаської міської ради опублікували інтерактивну мапу укриттів, розроблену волонтерами Цивільного штабу допомоги спільно з Черкаською міськрадою. Під час роботи перевірили всі координати, додали фото входів в укриття, відмітили місткість приміщень. Також додали важливу інформацію: чи є в укритті освітлення, розетки, туалет, Wi-fi. Це викликало шквал дискусій серед містян, адже того ж дня російська авіація скинула надпотужну бомбу на драматичний театр у центрі Маріуполя, який слугував укриттям для сотень людей. Уже наступного дня командування Збройних сил України звернулось до медіаспільноти з проханням виключити фото- та відеофіксацію, поширення у медіа точної територіальної прив’язки бомбосховищ (місць укриття цивільного населення), аби не полегшувати противнику доступ до поточної інформації з відкритих джерел для завдання ракетно-бомбових ударів по цивільній інфраструктурі. Відтак карту укриттів в Черкасах також оперативно прибрали із відкритого доступу.
Інша ситуація полягала в тому, що редактори декількох онлайн-ЗМІ непублічно нарікали регіональному представникові ІМІ на комунікацію із обласним територіальним центром комплектування. Головним чином, це стосувалось питань оприлюднення інформації про загибель українських воїнів. Нерідко виникали ситуації, коли військкомати вимагали від ЗМІ видалити такі публікації і не оприлюднювати такої інформації без підтвердження безпосередньо військкоматом, незалежно від надійності будь-яких інших джерел.
18 березня Черкаська ВЦА оприлюднила наказ про деякі питання організації роботи із представниками ЗМІ на час дії правового режиму воєнного стану, де серед іншого йшлося про те, щоб “пресслужбам органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, ЗМІ, блогерам здійснювати публікацію про загиблих військовослужбовців тільки після проведення ритуалу поховання, або після надання офіційної інформації виключно від Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки”, що згодом продублювали і на сторінці ТЦК у фейсбуці.
Також варто згадати, що значною мірою почастішали випадки повідомлень про підозру за поширення матеріалів у соцмережах. А саме за ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність), за ч. 1 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) та за ч. 2 ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників). Ідеться про розміщення підозрюваними дописів на підтримку росії, щодо “незалежності” тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, дописів з російською пропагандою, прославлянням дій окупантів, виправданнями так званої “військової спецоперації в Україні” та військових злочинів загарбників, тощо. Тільки за першу декаду квітня СБУ в Черкаській області прозвітувала про щонайменше шість таких випадків. Зокрема в Умані, Звенигородці та Черкасах. Працівники СБУ вилучили у підозрюваних комп’ютерну техніку та мобільні телефони із доказами протиправної діяльності.
Серед іншого, помітною подією для медіасфери стало закриття адміністрацією фейсбуку найбільшої спільноти “Наша Черкащина” – найбільшої спільноти регіону, яка налічувала понад 107 тисяч користувачів і була одним із помітних вузлів розповсюдження та обговорення новин. За словами адміністраторів, спільноту закрили через значну кількість скарг на дописи, що стосувались війни.
Насамкінець варто відзначити, що всі основні черкаські медіа наразі продовжують працювати у штатному режимі.
Нагадуємо, що ІМІ публікував правила для журналістів щодо поведінки з військовими, рекомендації, як знімати відео, щоб воно стало доказом у суді, а також словник коректної термінології для висвітлення російсько-української війни.
