Що робити, щоб українці могли і хотіли повернутися додому?

Для Черкас, як і для будь-якого іншого міста, вкрай важливо повернути назад городян, які евакуювалися. І для України повернути громадян, що перетнули кордон у пошуках безпеки. Бо саме люди роблять місто та країну процвітаючими і економічно, і культурно.

Люди в евакуації щодня отримують новий досвід і вільні обирати, де їм жити, тому дуже важливо зрозуміти як вони приймають рішення про переїзд і повернення додому. Тоді у муніципалітетів з’являється можливість створити умови, які спонукатимуть українців до повернення. Скористається муніципалітет цією можливістю чи ні — це вже інше питання.

Щоб розібратися з мотивами людей поїхати, залишитися і повернутися додому — ми провели опитування серед людей, які евакуювалися з усіх регіонів України в інші країни (біженці) та в межах України (внутрішньо переміщені особи або ВПО).

А тепер ДО РЕЗУЛЬТАТІВ:

Чи планують українці повертатися додому і коли? 

А якщо не планують, то чому не повертаються? Що зупиняє?  

Звідси одразу вимальовуються напрямки державного та муніципального впливу: Перемога і закінчення війни, убезпечення населення в більш віддалених від фронту населених пунктів від ракетних ударів, фінансова підтримка та допомога з працевлаштуванням, забезпечення тимчасовим та постійним житлом.

Чи задоволені українці умовами проживання в приймаючих громадах

61,1% — сказали однозначне «так». 25% — невдоволені умовами. Решта тимчасово або умовно задоволені.

Найчастіша причина невдоволення — дороге житло. Тобто знову приходимо до двох ключових чинників, над якими слід працювати громадам: житло та доходи. 

Що подобається в приймаючих громадах

Тепер дивимось, що ж такого привабливого знаходять люди у своїх нових громадах. П’ятірка найбільш привабливих речей для переселенців на новому місті виглядає наступним чином (люди могли обирати декілька варіантів відповіді).

Цікаво було порівняти відповіді людей, які виїхали за межі України та тих, хто евакуювався в інші регіони країни.

Серед тих, хто виїхав за кордон топ-3 речей, які подобаються:

• ситуація з безпекою в громаді (69,4%) Такий же відсоток високо оцінили дороги та тротуари.
• транспорт (58,3%)
• культурне життя (56,6%)

Серед тих, хто переїхав в межах України трійка речей, які найбільше подобаються:

• безпека в громаді (58,3%)
• транспорт (33,3%)
• культурне життя (27,7%)

Помітно, що люди, які виїхали за межі України, частіше обирали одразу багато пунктів, які їм подобаються в приймаючій громаді. Ті ж, хто переїхав в інші регіони України частіше обирали один-два варіанти відповідей.

Що НЕ подобається у приймаючих громадах

Набільш негативно у приймаючих громадах люди оцінюють:

Майже 30% людей все цілком влаштовує.

При цьому негативний рейтинг для осіб, які виїхали за межі України дещо відрізняється від того, що не подобається ВПО.

Українцям за кордоном найбільше не подобається:

• робота центрів надання адміністративних послуг (36,1%)
• ситуація на ринку праці (30,5%)
• робота транспорту (16,6%)

Українцям, які евакуювалися в інші регіони України, найбільше не подобається:

• ситуація на ринку праці (52,7%)
• дороги (25%)
• робота центрів надання адміністративних послуг (19,4%)

Що б ви порадили зробити представникам вашої територіальної громади в Україні, щоб вона стала більш привабливою для життя і повернення?

Перше і найбільш пріоритетне побажання можна сформулювати коротко: перемогти, закінчити війну.

Безпека, відсутність обстрілів, збереження рідних міст під українською владою та звільнення окупованих територій — це лейтмотив побажань опитаних українців.

Були також дуже конкретні побажання, які ми б хотіли донести до керівництва кожної громади, адже їх втілення — це ті кроки, які роблять громади процвітаючими та привабливими:

1. Сприяти економічному розвитку: залучати інвестиції, підтримувати малий і середній бізнес, податкові пільги для нових підприємств, створювати нові робочі місця та збільшувати заробітні плати, лібералізувати ринок землі
2. Розвивати культуру і освіту: сприяти популяризації української мови і витісненню російськомовного контенту, розвивати неформальну (поза офіційними навчальними закладами) освіту, покращити фінансування навчальних закладів, шкіл в селах, для того, щоб вчителям хотілось ходити на роботу і вчити підростаючу націю; зосередити зусилля на патріотичному вихованні
3. Розвивати інфраструктуру: Повна відбудова зруйнованих під час війни міст. Облаштування бомбосховищ. Ремонти доріг, тротуарів, парків. Транспортне сполучення між селами і містами.
4. Здійснювати соціальні та політичні реформи: створювати можливості для дітей і юнацтва (табори, групи продовженого дня, програми зайнятості в громадському житті для молоді), провести реформи судів та правоохоронних органів, обмежити в правах осіб та організації, які просувають про-російські наративи.
5. Поліпшити управління громадами: знищити корупцію, працювати на громаду, а потім на себе, «жити» громадою, душу вкладати в розвиток громади, як у власний будинок, насамперед думати про те, що тут і зараз живуть люди — думати про них, а не про власне збагачення, залучати громадськість та громади до управління містом — проводити опитування, інформувати про діяльність органів місцевого самоврядування, залучати до прийняття рішень.

Публікація  підготовлена за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства в рамках Проєкту «ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ: як українські біженці та внутрішньо переміщені особи можуть допомогти своїм громадам змінитися на краще». Матеріал відображає позицію авторки дослідження і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.