Хор привітань із «святом весни і краси» і побажань «надихати чоловіків» уже не такий одностайний, як у минулі роки, чимало представників влади й публічних людей транслювали радянське бачення 8 березня, яке не має нічого спільного із справжнім змістом Міжнародного жіночого дня.
Щоб з’ясувати, наскільки живучі стереотипи про 8 березня в українському суспільстві, Інститут масової інформації та “Детектор медіа” на замовлення Національного Демократичного Інституту провели моніторинг контенту соціальної мережі Facebook, сформувавши вибірку з політиків та посадовців найвищого рангу й публічних людей, яких можна вважати лідерами думок.
До загальнонаціональної вибірки потрапили 16 найпопулярніших відеоблогерів, 18 політиків і топпосадовців з найбільшою кількістю підписників у фейсбуку, 21 медійник з найбільшою кількістю підписників у фейсбуку, 14 публічних експертів і коментаторів, (загалом 69 чоловіків і жінок). Також у 23 областях України ми відібрали по 10–12 публічних людей, яких вважаємо лідерами думок, та топпосадовців і посадовців місцевого самоврядування (загалом 259 чоловіків і жінок). Ці вибірки не претендують на соціологічну репрезентативність, однак, на нашу думку, є доволі показовими.
Приблизно половина відібраних до обох вибірок – національної і регіональної – щось написали з нагоди 8 березня. Водночас політики, чиновники, посадовці місцевого самоврядування висловилися майже всі, а журналісти, активісти, фахівці з різних сфер частіше воліли промовчати.
Приблизно половина людей, які написали бодай щось із нагоди 8 березня, відтворили сексистські стереотипи або “радянську” концепцію свята. Кожен четвертий-п’ятий згадував про права жінок та справжню суть Міжнародного жіночого дня.
Найпоширеніші стереотипи – “свято весни” та “справжня жіночність”. Перший переводить фокус із прав жінок на пору року: весна, сонце, квіти тощо. Другий розповідає про очікування (зазвичай чоловічі) щодо зовнішності, поведінки й ролі в сім’ї та суспільстві, яким жінки мають відповідати. Зокрема, жінкам приписують бути слабкими та “надихати” чоловіків. Окремим популярним стереотипом є “берегиня”, що сакралізує материнство й домашнє господарство як особливі ролі, призначені жінці Богом або природою.
Окрема категорія дописів – іронія, сарказм, більш чи менш прихована агресія на адресу жінок і всіх, хто вбачає у 8 березня нагоду говорити про жіночі права. Частина дописів була “гібридною”: їхні автори поєднували згадки про весну, красу, ніжність, слабкість і підлеглість жінки із сентенціями про рівність, права та спроможність жінок бути повноцінними членкинями суспільства.
В обох вибірках було чимало винятків – громадських діячів і діячок, політиків і політикинь, навіть двоє голів обласних державних адміністрацій, що зробили наголос на правах жінок, прагненні рівності можливостей, проблемах, з якими жінки стикаються в сучасному українському суспільстві.
Та мусимо констатувати, що для пересічного українського чиновника, політика чи посадовця місцевого самоврядування нормальним залишається визначення жінки як “уособлення краси”, що має “надихати чоловіків” на їхні серйозні справи.
Локальний контекст
Із 259 сторінок, внесених до вибірки регіональних лідерів думок, на 124 з’явилися дописи, пов’язані з 8 березня. Із-поміж цих 124 45% повідомлень містили ознаки сексизму, а чверть – згадки про права жінок.Черкащина не потрапила до топів областей, де було найбільше постів про права жінок, та разом із тим і не потрапила до топу сексистських регіонів.
Шість із десяти з тих лідерів думок, які в загальній вибірці представляли Черкащину висловились із нагоди Міжнародного жіночого дня. Дописи чотирьох із цих шести містили сексизм і лише в одному йшлося про права жінок.
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко почав вітати жінок ще 4 березня на ініційованому міською радою загальноміському конкурсі з відзначення кращих черкащанок «Бути першою…».
“Взяти участь у конкурсі може кожна черкащанка, яка хоче показати всьому місту, наскільки вона успішна у тому, чому присвячує кожен день свого життя. […] Визначати фіналісток буде компетентне журі, до якого увійдуть посадовці, активісти, волонтери, громадські діячі та черкаські депутати. Беззаперечно, кожна із черкащанок – особлива та неповторна у своїй професії. Будь-то материнство, чи політична кар’єра на міжнародній арені, – кожна заслуговує на перемогу. Проте, як і в будь-якому конкурсі, переможниця буде лише одна в кожній з номінацій” – йдеться в описі конкурсу на сайті міської ради.
“В українській традиції жінка завжди була берегинею роду, і це означало, що вона не просто оберігала сімейний затишок і тепло, а що могла брати до рук зброю і ставати поруч із чоловіком, коли потрібно було обороняти рідну землю. Такими є наші жінки і нині – мужніми, сміливими, талановитими, успішними і прекрасними. І Черкаси надзвичайно горді від того, що тут живуть, працюють і творять тисячі таких жінок-воїнів, жінок-митців, жінок-освітянок, жінок-лікарок, жінок-волонтерок, кожна з яких прекрасна у своїй праці і кожній із яких ми завдячуємо тим, що маємо таке чудове місто”, – сказав Анатолій Бондаренко у своїй промові.
5-го березня у короткому відеоролику міський голова бажав “весни за вікнами та в серцях”. А також зустрівся з матерями, дружинами та дітьми загиблих захисників України. “Напередодні свята ще раз хочу подякувати цим жінкам за мужність. Хто б і що не розповідав: все в нашому житті тримається на тендітних жіночих плечах. Подвиг чоловіків з їх родин – неоціненний. На жаль, вони вже ніколи не скажуть своїм жінкам теплих слів та не подарують їм квітів… Але є ми. Всі, хто у вічному боргу перед ними” – звітує він на своїй сторінці у facebook.
6 березня міський голова опублікував світлину з підписом “чоловіки їдуть вітати жінок” на якій він зі своїм сином та букетами тюльпанів. А вже 8 березня Анатолій Бондаренко лише зробив репост свого короткого відеоролику.
Голова Черкаської ОДА Олександр Скічко, вітаючи “зі святом весни” написав “Наші жінки – наша рушійна сила. Боюся собі уявити суто чоловічий світ. Це був би світ, у якому можна нічого не робити, бо нема для кого”. А вже 9-го березня він запрошував на благодійну зустріч із олімпійською чемпіонкою Анною Різатдіновою, що відбувалась в рамках соціального проекту “Сила дівчат” його дружини Єлизавети Юрушевою”. “Жінки мають неабиякий потенціал до змін, гнучкість та витривалість. Але багато з них, чомусь, не вірить у свої можливості, у те, що вони можуть досягти більшого. Часто для якісних змін, для віри в себе необхідний поштовх. Ним може бути проста розмова з подругою, з будь-якою іншою жінкою, яка мотивує і надихає, яка вже на своєму шляху досягла успіху й отримала цінний досвід. Найкраще жінці може порадити лише жінка” – пише Олександр Скічко.
Єдиним із вибірки, хто згадував цього дня про права жінок, був один із колишніх очільників області, нині громадський діяч Роман Боднар. Хоч і в його привітанні не обійшлося без тюльпанів, засвідчення своєї поваги всім українським жінкам, “значення яких у долі чоловіка неможливо переоцінити” та “ви є тією рушійною силою, яка все життя штовхає нас на подвиги і нові звершення”, проте тут-таки він написав, що “сьогодні важко уявити, що від античних часів до середньовіччя ставлення у різних суспільствах до жінок мало значні обмеження, а іноді навіть приниження. Виборче право жінки почали отримувати лише трохи більше 100 років тому назад. Окремі, за всіма ознаками ніби цивілізовані, країни дозволили жінками брати участь у виборах лише 20 років тому. Нині ж в очах будь-якої культурної і освіченої людини таке нерівноправне ставлення до Жінки сприймається як дикунство. І це є ознакою зрілості суспільства”.
Народний депутат-мажоритарник від 198-го округу Сергій Рудик, якого у лютому за пропозицією Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР збиралась позбавити права брати участь у п’яти пленарних засіданнях за сексистські висловлювання на адресу Мар’яни Безуглої (однак Рада тоді не підтримала таку пропозицію) від привітань принаймні на своїй фейсбук-сторінці утримався. Разом із тим, за його дорученням, “представниць прекрасної половини людства, які у важкий для України час пліч-о-пліч із чоловіками боронять нашу країну від ворога в зоні бойових дій із прийдешнім святом весни” вітав член партії “Команда Сергія Рудика. Час змін!” Олександр Гінкул, котрий позначив і нардепа в своєму дописі, з побажаннями “аби кожен день був зігрітий щастям, присутністю рідних, близьких, коханих, наповнений новими відкриттями та здобутками”.
Всеукраїнські лідери думок
29 із 69 людей, чиї сторінки потрапили до вибірки написали щось із нагоди Міжнародного жіночого дня. З цих 29, трохи більш ніж половина, транслювали сексистські стереотипи й лише кожен п’ятий згадував про права жінок.
Найпродуктивнішими були політики/посадовці – 14 із 18 написали щось із нагоди 8 березня, й у кожного другого в дописах були ознаки сексизму. Найстриманішими – журналісти: з 21 висловилися тільки троє, й сексизм був тільки в одному дописі.
До прикладу, цілий букет стереотипів вручила жінкам лідерка партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко. “Ну як це свято можна ігнорувати? Воно ж про любов, ніжність, красу. Про перші весняні промені, перші котики на вербі, перший ключ журавлів у небі“, – пише вона й називає “материнство і жіночність” невидимими силами, які спроможні на все. Ані слова про права, тільки злагода і затишок, які мають панувати в оселях завдяки жінкам.
Президент України Володимир Зеленський спробував прослизнути між краплинками, розповівши жінкам, що вони не слабка стать, та не стримався і зобразив жінок “каталізатором”, який робить чоловіків повноцінними: “Без вас ми просто біологічні створіння. З вами – люди і особистості“. Також він вдався до об’єктивації, похваливши “гарні очі” жінок, та дав зрозуміти жінкам, які з тих чи інших причин не мають (а можливо, не хочуть мати) стосунків, що з ними щось негаразд: “нехай ранкові квіти, кава в ліжко та палкий поцілунок також будуть невід’ємними атрибутами всіх 365 днів. І нехай усі ці дні ваші чарівні очі будуть сповнені щастям, коханням і весною“.
Іноді краще не мовчати
Можливо, 8 березня вам видалося, що вся ваша фейсбук-стрічка перетворилась на суцільні суперечки про зміст і форму жіночого свята, фоторепортажі з жіночих маршів та маніфестації жіночих прав. Це дослідження дозволяє побачити ширшу картинку й пересвідчитись, що поза «бульбашкою» все не так. Більшість лідерів думок, які визначають теми дискусій у соцмережах, пропонують фрейми бачення різних проблем і способи їх розв’язання, нічого не писали про 8 березня. Хоча саме серед них, як можна припустити – і як свідчать дописи тих, хто не змовчав, – найбільше прибічників відзначення Міжнародного жіночого дня як нагоди всерйоз поговорити про права жінок.
Натомість не змовчав майже жоден топчиновник, політик чи посадовець місцевого самоврядування. І майже всі вони за радянською й пострадянської традицією, що перемістилась із стінгазет та районної преси в інтернет, озвучували сексистські стереотипи в руслі «свята весни і краси».
Але це можна змінити – й ознаки цих змін уже помітні. Деякі чиновники й чиновниці, політики й політикині використовують нагоду 8 березня, аби говорити про права жінок. Їх приклади поки що поодинокі, але наступного року їх може стати більше – аж поки вони зовсім не витіснять тюльпани і «тендітні плечі». Для цього людям, які розуміють суть Міжнародного жіночого дня і проблеми прав жінок в Україні та світі, важливо висловлювати свою позицію – й не тільки 8 березня.
Із повним текстом всеукраїнського дослідження варто ознайомитись на сайті Інституту Масової Інформації.
Інститут масової інформації, “Детектор медіа”,
Захар Колісніченко, регіональний представник Інституту масової інформації у Черкаській області
Цей моніторинг здійснено на замовлення Національного Демократичного Інституту завдяки щедрій підтримці британського народу через Міністерство закордонних справ, у справах співдружності та розвитку в межах Фонду розвитку ефективного врядування. Думки, висловлені тут, належать авторкам та авторам не обов’язково відбивають погляди Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку або Уряду Її Величності.
