Як змінилися мотиви українців повертатися додому на 7-й місяць війни?

Війна вигнала зі своїх домівок мільйони українців. За пів року більше 6,9 млн. стали внутрішньо переміщеними особами, понад 7,4 млн. виїхали за кордон. 

Для Черкас, як і для будь-якого іншого міста, вкрай важливо повернути назад городян, які евакуювалися. Демографія має величезний вплив на економіку країни та окремих міст. Саме люди роблять місто процвітаючим і економічно, і культурно.

Якщо на народжуваність чи тривалість життя, як одні з головних складових демографії, міська влада має мало впливу, то міграція — задача, яка цілком по силам для муніципалітетів. Зараз, коли міграційні процеси набули нечуваного розмаху, у міської влади з’явилася можливість створити умови, які спонукатимуть черкащан до повернення, а ВПО до вибору Черкас в якості своєї нової домівки.

Дуже важливо зрозуміти як люди приймають рішення про переїзд і повернення додому. Щоб розібратися з мотивами людей поїхати, залишитися і повернутися додому — ми провели два опитування серед людей, які евакуювалися з усіх регіонів України в інші країни (біженці) та в межах України (внутрішньо переміщені особи або ВПО).

Ось результати другого опитування:

Чи планують українці повертатися додому і коли

Майже половина людей ще не знають коли будуть повертатися додому (46,2%) Це трохи менше ніж було влітку (51,4%).

Частина людей планують повернутися додому протягом 2022 (17,9%) або в 2023 році (13,7%). Якщо порівнювати з літнім опитуванням, то кількість людей, які планують повертатися до кінця 2022 року зменшилася більш ніж вдвічі. Ніхто взагалі не планував затримуватися в приймаючій громаді на 2023 рік, коли ми проводили перше опитування

13,7% розглядають можливість не повертатися додому. Їх кількість трохи зросла в порівнянні з першим опитуванням (12,5%)

8,5% респондентів повідомили, що вже повернулися додому. При цьому абсолютна більшість — повернулися з-за кордону, а не в межах країни.

Чому українці не повертаються

Більшість опитаних не повертаються додому через активні бойові дії (72,4%). Фінансова нестабільність — на другому місці серед факторів, які утримують від повернення (33,6%). 17,2% респондентів відмічають, що там, де вони зараз, їм комфортніше, ніж вдома. Багатьом нема куди повертатися — їх домівка або зруйнована, або під окупацією (7,8%).
Влітку ці фактори також були основними причинами для неповернення влітку, коли ми проводили перше опитування.

Звідси одразу вимальовуються напрямки державного та муніципального впливу: Перемога і закінчення війни, убезпечення населення в більш віддалених від фронту населених пунктів від ракетних ударів, фінансова підтримка та допомога з працевлаштуванням, забезпечення тимчасовим та постійним житлом.

Чи задоволені українці умовами проживання в приймаючих громадах

65,5%, — сказали однозначне «так». 27,6% — невдоволені умовами. Обидва показники збільшилися в порівнянні з літом. Решта тимчасово або умовно задоволені.

Найчастіша причина невдоволення — житло. Якщо влітку більш важливим була його дороговизна, то тепер загострилася психологічна потреба у власному помешканні та сум за власним домом.  Втім, висока ціна оренди за житло або навіть його недоступність для ВПО є великою проблемою, яку відмічали респонденти. Тобто знову приходимо до двох ключових чинників, над якими слід працювати громадам: житло та доходи. 

Що подобається в приймаючих громадах

Тепер дивимось, що ж такого привабливого знаходять люди у своїх нових громадах. П’ятірка найбільш привабливих речей для переселенців на новому місті виглядає наступним чином (люди могли обирати декілька варіантів відповіді, стрілочками вказано зростання чи зменшення показника в порівнянні з опитуванням влітку):

• безпека в громаді (69,8% ↑)
• дороги/тротуари та транспортне сполучення (по 38,8% ↓)
• культурне життя (28,4% ↓)
• доступність освіти (19,8% ↓)
• низький рівень корупції (29,3% ↑) та ситуація з робочими місцями в громаді (26,7% ↑)

В порівнянні з першим опитуванням значною мірою зменшилася кількість тих, хто обрав варіант “культурне життя” (було 41,7%), “доступність освіти” (було 25%) та тих кому подобалося транспортне сполучення і дороги (було по 47,2%). 

Цікаво було порівняти відповіді людей, які виїхали за межі України та тих, хто евакуювався в інші регіони країни.

Серед тих, хто виїхав за кордон топ-5 речей, які подобаються:

• ситуація з безпекою в громаді (73%) 
• дороги та тротуари та транспорт (по 45%)
• низький рівень корупції (40%)
• ситуація з робочими місцями (36%)
• культурне життя (33%)

Серед тих, хто переїхав в межах України трійка речей, які найбільше подобаються:

• безпека в громаді (63%)
• транспорт (29%)
• дороги та тротуари (21%)
• культурне життя (18%)

Помітно, що люди, які виїхали за межі України, частіше обирали одразу багато пунктів, які їм подобаються в приймаючій громаді. Ті ж, хто переїхав в інші регіони України частіше обирали один-два варіанти відповідей.

Що НЕ подобається у приймаючих громадах

Найбільш негативно у приймаючих громадах люди оцінюють:

• ситуацію з робочими місцями (31,9% ↓)
• роботу центрів надання адміністративних послуг (21,6% ↓) та 
• транспорт (18,1% ↓)

Майже 24,1%↓ людей все цілком влаштовує.
В порівнянні з попереднім опитуванням трійка лідерів не змінилася, хоча відсоток незадоволених цими речами трохи знизився.

При цьому негативний рейтинг для осіб, які виїхали за межі України дещо відрізняється від того, що не подобається ВПО.

Українцям за кордоном найбільше не подобається:

• ситуація на ринку праці (24% ↓)
• робота центрів надання адміністративних послуг (19% ↓)
• робота транспорту (15% ↓)

Кількість невдоволених за кордоном зменшилася, а лідери рейтингу не змінилися.
Примітно, що помітній кількості респондентів не подобається за кордоном в принципі: “це не Україна”, “все не рідне”, “хочу додому”.

А от серед переселенців в межах України трійка лідерів зазнала змін. 

Українцям, які евакуювалися в інші регіони України, найбільше не подобається:

• ситуація на ринку праці (37% ↓)
• транспортне забезпечення (16%)
• дороговизна житла або його відсутність для ВПО (16%)

Невдоволення роботою ЦНАПів та дорогами поступилося місцем невдоволенню транспортним забезпеченням та житловими умовами: багато ВПО відмічають його дороговизну, або навіть і відсутність житла для них.

Що б ви порадили зробити представникам вашої територіальної громади в Україні, щоб вона стала більш привабливою для життя і повернення?

За час, що минув між першим і другим опитуваннями, пріоритети людей не змінилися. Перше і найбільш пріоритетне побажання можна сформулювати коротко: перемогти, закінчити війну
Безпека, відсутність обстрілів, збереження рідних міст під українською владою та звільнення окупованих територій — це лейтмотив побажань опитаних українців.

Були також дуже конкретні побажання, які ми б хотіли донести до керівництва кожної громади, адже їх втілення — це ті кроки, які роблять громади процвітаючими та привабливими:

1. Сприяти економічному розвитку: залучати інвестиції, підтримувати малий і середній бізнес, податкові пільги для нових підприємств, створювати нові робочі місця та збільшувати заробітні плати, лібералізувати ринок землі

2. Розвивати культуру та освіту: сприяти популяризації української мови та витісненню російськомовного контенту, розвивати неформальну (поза офіційними навчальними закладами) освіту, покращити фінансування навчальних закладів, шкіл в селах, для того, щоб вчителям хотілось ходити на роботу і вчити підростаючу націю; зосередити зусилля на патріотичному вихованні.

3. Розвивати інфраструктуру: Повна відбудова зруйнованих під час війни міст. Облаштування бомбосховищ. Ремонти доріг, тротуарів, парків. Транспортне сполучення між селами і містами.

4. Здійснювати соціальні та політичні реформи: створювати можливості для дітей і юнацтва (табори, групи продовженого дня, програми зайнятості в громадському житті для молоді), провести реформи судів та правоохоронних органів, обмежити в правах осіб та організації, які просувають проросійські наративи.

5. Поліпшити управління громадами: знищити корупцію – 40% закордонних переселенців відмічають як позитив відсутність корупції там, де вони перебувають, і звертають на це увагу більше навіть, ніж на ситуацію на ринку праці, працювати на громаду, а потім на себе, «жити» громадою, душу вкладати в розвиток громади, як у власний будинок, насамперед думати про те, що тут і зараз живуть люди — думати про них, а не про власне збагачення, залучати громадськість та громади до управління містом — проводити опитування, інформувати про діяльність органів місцевого самоврядування, залучати до прийняття рішень.

ДОВІДКОВО

Опитування проводилося в 2 етапи влітку і восени 2022 року.

У вересневому опитуванні шляхом заповнення анонімної гугл-форми взяло участь 117 респондентів.

Загалом в обох опитуваннях взяли участь 188 осіб родом з 56 населених пунктів України.


Дослідження проводиться в рамках проєкту «ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ: як українські біженці та внутрішньо переміщені особи можуть допомогти своїм громадам змінитися на краще», що фінансується Європейським Союзом  в межах Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства.

Ця публікація відображає позицію авторки дослідження і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.