Віталій ІЛЬЧЕНКО: «Я сплачую усі податки і нікому ніколи не даю хабарів. Давши хабар один раз, ти потрапляєш у замкнене коло корупції».
- Формула успіху Віталія ІЛЬЧЕНКА: порядність, наполегливість, цілеспрямованість.
- Ким мріяв стати у дитинстві: дипломатом.
- Улюблений афоризм:«Вік живи – вік учись».
– Віталію Володимировичу, розкажіть, будь ласка, про себе, про дитинство…
– Дитиною щоліта приїздив у село до діда й баби, татових батьків. Дід працював лісником. Бабуся доглядала велике господарство. Допомагаючи їм по господарству, я, малим, пройшов ази простої праці.
Моє дитинство пахне лісом, пригодами, бабусиними пирогами. Ще досі пам’ятаю смак викачаного щойно меду та парного молока. Бабуся мене малим пригортала до себе, руки її пахли хлібом та травами. Вона стомлювалась після важкої праці в городі, а мені так хотілося її розрадити, допомогти, якось я пообіцяв їй купити трактора, як виросту. Коли мені було років 6-7, допомагав бабусі продавати ягоди та городину на узбіччі траси Вінниця – Київ. Саме тоді я заробив свої перші гроші і дуже собою пишався, почуваючись заможним. Бабусі й мамі купив листівки, дідові й татусеві – начиння для риболовлі, а решту заробленого витрачав на кіно й морозиво.
З ватагою сільських хлопчаків бігали на танкову бригаду неподалік від села, де нас катали на БТР-х. Я почувався щасливим.
Читати почав у величезній домашній бібліотеці батьків моєї мами. Дідусь був директором школи, бабуся – вчителькою.
У юності перечитав роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» кілька разів. І досі мене цікавлять книги з живими сюжетами, переплетеними людськими долями.
Батько виховував мене у строгості. Це загартувало мій характер. Якось батько дав мені гарної прочуханки, запідозривши, що я палив, бо прийшов з вулиці з обгорілим чубом. Батькова наука пішла на користь: протягом життя жодного разу не взяв цигарки до рук.
У школі був лідером, знався з бунтарями, але вчився на «відмінно». Мені легко давалися всі предмети. Вчителі за парту зі мною садили «двієчників», щоб я «підтягнув» їх.
Під час контрольної встигав розв’язати обидва варіанти і давав списувати. Вчителі зрештою побачили, чому весь клас на контрольній роботі показує блискучі результати, і щоб зрозуміти реальний стан, мене перед контрольними з класу відправляли «погуляти». Таке часто траплялося на уроках хімії, біології та математики.
Я вірю в “знаки долі”: аварія на ЧАЕС сталася в день, коли мені виповнилося 11 років. Ця дата у всіх наших співвітчизників має лише одну асоціацію: нагадує нам, що треба берегти довкілля.
Ніякої токсичності! Ось що стало для мене пріоритетом на виробництві та у стосунках. Ми маємо дбати про теперішнє і берегти світ для нащадків.
Під час навчання на факультеті зовнішньоекономічних відносин університету зацікавився фармацевтикою. Бачив перспективність та необхідність виробництва ліків. Тоді ж і прийшло розуміння та важливість принципу «не нашкодь!».
Свій трудовий шлях розпочав на невеличкому тоді підприємстві UKRAVIT, де на той час було з десяток працівників. Працював менеджером. Це був час бурхливого розвитку ринків завдяки зовнішньоекономічній діяльності. Довелося вникати у всі сфери підприємства. Тут стала в нагоді моя допитливість і прискіпливість до деталей.
Якісна освіта допомагала розуміти процеси та бачити перспективи.
Україна має багаті землі і великий потенціал сільського господарства. Спілкуючись з фермерами, завжди розумів їхні потреби. Запропонував вийти на сільськогосподарський ринок.
У цей час я був уже директором «під власну відповідальність» і мені запропонували викупити компанію. Довелось взяти кредит, який виплачував більше двох років.
Тотальний дефіцит в Україні, відтермінування платежів, перекредитування в банках, тоді здавалось, що це найважчі часи. Але підприємство почало розвиватись.
Перший вагомий кредит для бізнесу отримав завдяки моїм знанням англійської мови. Це був прорив. Адже я підписав перший великий міжнародний договір постачання товару на 1 млн. доларів.
Озираючись в минуле, можу сказати, що віра в людей – важлива риса. Були й ситуації, коли багато втрачав і треба було починати з початку. Саме віра в людей допомагала підійматися і йти вперед.
– Розкажіть про свою родину.
– Прикладом у житті багато в чому є батько. Він – порядний, відповідальний і авторитетний. У свій час батько очолював комунальне підприємство, розвивав справу, працював на совість, за що його завжди поважали. Колеги постійно приїздили до нього навчатися.
Із дружиною познайомився у друзів на весіллі, з того часу – завжди разом. У шлюбі вже 15 років. Ми доповнюємо одне одного. Лілія – моє натхнення, моя найперша помічниця в усьому.
– Ви можете назвати вітчизняний бізнес спокійним та сталим?
– На жаль, сучасне вітчизняне підприємництво неможливо назвати “спокійною сталою працею”. Мені завжди подобалося те, чим я займаюсь. Але ж ми живемо у час постійної кризи: то економічна, то політична, а потім обидві разом. Та ще й тотальна корупція.
У боротьбі з цим Левіафаном (ред.- міфічний велет) завше додавала сили особиста відповідальність перед моїм колективом.
Коли у 2010-му підприємство почало стрімко розвиватися, до мене прийшли люди з високих владних структур оточення Януковича і поставили ультиматум: або я добровільно переписую частину бізнесу на «потрібних» людей, або втрачаю все. Все – це не лише частка бізнесу. Це могла бути і родина, і навіть життя… Щоб повернути UKRAVIT, знадобилися роки судових справ.
– У полі зору журналістів Ваші антикорупційні дії, починаючи з 2017 року, розкажіть про це
– У 2017 році ми вводили в експлуатацію нові цехи. Коли вже все було готове до запуску, мені зателефонували і сказали, що мене хоче бачити тодішній керівник міського ДАБК Дяченко. Під час зустрічі той заявив: «…або я прийду з перевіркою і скасую всі дозволи або заплатіть». Але ж це ганебне явище здирництва та примусу до корупції! Це чиновницький рекетир, який отримує зарплату з наших податків і хоче ще… Щоб зупинити злочин, мені довелось їхати до Генеральної прокуратури, бо розумів, що місцева попередить хабарника… Взяли Дяченка на хабарі. Справа Дяченка стала для мене знаковою у протистоянні проти корупції.
У Міністерстві екології з нас також вимагали 23 тисячі доларів хабара за продовження ліцензії на виробництво. Радник міністра запропонував: «Загалом це коштує 25, але позаяк Ви людина поважна, приїхали особисто, щоб дізнатися, в чому проблема, то ми Вам знижечку зробимо». Ось так все просто… Ми написали заяву на цього чиновника, проте сталось так, що його спіймали того ж дня на іншому хабарі. Радника міністра звільнили з посади, натомість влаштували працювати в податкову інспекцію в наш район. І в нас знову почались проблеми…
Найжахливіше те, що жоден із тих можновладців, на яких ми писали заяви, так і не потрапив за ґрати. Це обурює і деморалізує!
Давши хабар один раз, ти потрапляєш у замкнене коло корупції! Потім корупціонери знову будуть приїжджати та вимагати гроші, щоб приховувати цей злочин.
Хабарники – це ж не єдина проблема. Ще є казнокради.
Якщо у підрядника, який, наприклад, робить ремонт у дитячому садочку, вимагають «відкат», то він не зможе якісно виконати роботи. Адже треба ж на чомусь зекономити. А чиновник, який отримав «відкат», уже не може вимагати якості. У нього ж «замилені» очі. І так у всьому.
Хабарники і казнокради, як таргани, бояться світла. Тому за 20 років у бізнесі я навчився боротися. Це час постійного протистояння свавіллю корупціонерів та хабарників. Набридло! Необхідно це зупинити.
– Чи є вихід із цього замкненого кола?
– Вихід із цього кола є. Це – прозорість і відкритість у діяльності влади. Ніякої корупції та хабарництва у владних кабінетах! Взяв хабаря – відповідай перед законом! Дав «відкат» – відповідай перед законом! Примушують до участі у корупційних справах – повідомляй про це, не йди на злочин!
Я впевнений, що тільки спільними скоординованими зусиллями бізнесу, громадськості та очищеної влади ми зможемо досягти якісних змін.
Основа розвитку економіки міста – підприємці. Вони наповнюють бюджет, беруть на себе ризики та відповідальність.
Прозорість і підзвітність влади – це принципи, які стануть основою для кардинальних змін у Черкасах.
– Ви чітко розумієте, яка команда має працювати з Вами у міській владі.
– У нас потужна професійна команда однодумців. У команді є освітяни, лікарі, громадські діячі, підприємці, ветерани АТО, спортсмени. Ми усі націлені на результат, маємо стимул фахово розвиватися заради громади. Нас об’єднує почуття патріотизму, рішучість, бажання змінювати на краще своє місто та Україну. Повага до людей вселяє віру в те, що зміни, які ми розпочали, дадуть поштовх для розвитку Черкас. Місто має розвиватися, а не борсатись у болоті. Ми готові вкладати всю свою енергію у розпочату справу. Тільки рух уперед! Тільки розвиток та процвітання!
*Політична реклама
