У свої 83 роки Тетяна Литвиненко не розлучається із фарбами і пензликом. Свій навколишній світ перетворює на картини, які прикрашають її оселю. Пенсіонерка живе у селі Сагунівка, що на Черкащині.
Про це йдеться у сюжеті “Суспільного“.
У кімнаті 83 річної Тетяни Литвиненко полотнами завішані стіни. Пенсіонерка розповіла, що усе це – її роботи. Більшість відтворює із натури. Пригадує, як малювала ластівок:
– Вони на тому проводі сиділи і я їх намалювала, я їх люблю, – каже вона.
Малювати пані Тетяна почала з дитинства. Коли раніше фарб не було, доводилось застосовувати підручні матеріали:
– Олівців не було, ні фарб, то зелений колір –житом малювала, а якщо червоний потрібен – то знайду листок із дерева. Та батько мене дуже лаяв, щоб я училась.
Своє робоче місце жінка розмістила ближче до вікна, так краще бачить дрібні деталі. Раніше малювала великі полотна. Картинам із зображенням Матері Божої та Ісуса Христа, української жінки та “Жовтневого свята в Римі” більше сорока років. Нині створює менші за розміром картини, але не менш улюблені.
Усе необхідне для творчості мисткині купує її донька Людмила. Розповіла, що скільки себе пам’ятає, кожну вільну хвилину мама з пензликом у руці:
– Вдень вона працювала в колгоспі: і на буряки, і на коноплі ходила, – не легко їй було, однак коли приходила додому, поралася по господарству, нас укладалала спати, потім вночі малювала картини.
Нині у колекції жінки 60 картин. Решту роздарувала рідним та друзям. Скільки полотен створила за своє життя не рахувала. Живе мистецтвом, у ньому знаходить душевний спокій і тепло
