Черкаська родина 17 років колекціонує котів

Фото: gazeta.ua

За своє життя черкащани Ольга та Вадим Васильєві побували у понад 40 країнах, з яких уже 17 років поспіль привозять вироби у вигляді котів. У своїй колекції родина має майже 140 сувенірів.

Про це пише “gazeta.ua“.

— У подорожах не хочеться витрачати багато часу на вибір сувенірів. Тому купуємо котів, — каже 48-річна Ольга Василєва.

Жінка раніше працювала банкіром. Зараз займається ландшафтним дизайном. Із фінансовим директором Вадимом Васильєвим побралася 1994-го. Мають доньку — 22-річну Анну. Вона навчається у британському Оксфорді на факультеті держуправління.

—  Збирати котів почали 2002-го після відпочинку в Криму, — розповідає Ольга. — У Ялті на набережній купили картину із сумним котиком. Відтоді вирішили, що з кожної поїздки привозитимемо фігурки цих тварин. Малайзія асоціюється з видобутком олова, тому купили там кота з цього металу. Також придбали набір із шести майже однакових тварин ручної роботи. Не могли пояснити продавцю, що нам потрібен один, бо він не знав англійської. Берберського кота з глини взяли в Тунісі. Виглядає трохи примітивно, але колоритно. У Єгипті купили три сувеніри. Там котів вважають божественними створіннями, наділеними містичною силою. Взяли дві класичні фігурки й папірус із зображенням кота. На ньому написали ім’я нашої дочки єгипетським ієро­гліфом.

Маршрути подорожей складають самі. Послугами туристичних компаній не користуються.

— Відпочинок плануємо самі, на екскурсії їздимо рідко, — розповідає Ольга Васильєва. — Більше шансів знайти щось цікаве є там, де менше людей. Самостійно поїхали в соляну копальню в польському місті Величко. Придбали там кота, зробленого із солі. Стояв на стелажі. З часом почав псуватися, тому поставили в колбу. Містичного кота, що моторошно виглядає, купили в Лаосі. Вирізаний зі слонової кістки, нагадує ідола. Хотіли побачити Азію. Щоб поїхати туди, чоловік продав колекцію значків вищих навчальних закладів.

— Збирав її 12 років, — додає Вадим Васильєв. — Попрощався з нею легко. Задоволення важливіше за колекцію, що лежить у засіку. Із 5 років мені подобається щось збирати. Колекціонував монети, листівки, кокарди, значки. Багато разів намагався покинути це хобі, та через деякий час починаю знову.

— Торік у Римі на барахолці купили двох котів: із муранського скла й у формі люльки. З останнім пішли у Ватикан на проповідь Папи Римського. На вході до храму перевіряли гвардійці. Знайшли люльку і відвели вбік. Сміялися, коли побачили, що то сувенір. Із Ватикану хотів привезти кота у вигляді Папи Римського, але не знайшов. У Чорногорії не натрапили на жодну фігурку, але у вітрині магазину побачили страшного кота з пап’є-маше. Коштував копійки, тому придбали.

Котів купують переважно на базарах.

— Магазини відвідуємо рідко. Більше любимо ринки, бо там можна побачити справжнє життя, — каже Вадим Васильєв.

— На голландських барахолках люди часто залишають ящики з непотрібними речами, — додає Ольга Васильєва. — Якось побачили там енциклопедію про котів. Отримали безкоштовний сувенір.

Фігури котів родина Васильєвих зберігає у вітальні на поличках.

–  Гості часто їх розглядають, — говорить Ольга. — Намагалися відвести їх подалі, бо набридає розповідати одне і те ж. Тепер питають тільки, що нового з’явилося.