Молоді люди з прив’язаними колодками на руках. Фото: Еtnoxata
Черкаські знавці розповіли, про давні українські традиції та обряди з колодкою під час Масляної.
Про це йдеться у тексті “18000” – “Волочіння колодки, катання на санях і вареники: як предки святкували Масницю”.
Оскільки під час посту гуляння не влаштовували, за народною традицією, тиждень Колодія був останнім, коли можна одружитися. Парубкам, які не обрали собі до цього часу пару, дорослі заміжні жінки прив’язували до лівої ноги чи руки колодку.
– Її чіпляли на противагу весільному рушнику, який в’язали на праву руку. Вважали, що зволікання із одруженням призведе до зменшення роду і загрожує добробуту не лише окремої сім’ї, а всього народу. Колодку прикрашали червоними стрічками, що теж є весільним атрибутом – це підсилювало природній об’єкт, – розповідає етнолог, доктор історичних наук ЧНУ ім. Б. Хмельницького Андрій Темченко.
Такий обряд спонукав людей жити парою, щоб український рід продовжувався, бо у давній традиційній культурі діти були найбільшою цінністю.
– Після того, як колодку прив’язали до хлопця, він її викупляв – ставив за неї могорич або давав гроші. На ці кошти святкували так званий “день народження колодки”, – каже етнолог.
“Колодка проживала життя”: від народження до поховання
Протягом святкового тижня колодка за традицією нібито проживала життя. А свято Колодія асоціювали з циклом народження та вмирання. Кожен день Масниці був розписаний, мав свої обряди.
– У понеділок колодка народилася, у вівторок її хрестили, у середу – похрестини (святкування на другий день хрестин, – ред.). Усе це супроводжувалося споживанням великої кількості їжі та алкоголю. У четвер колодка вмирає, у п’ятницю її ховають, у суботу – поминки, її оплакують. А неділю називали волочильною, вважали, що молодь має волочити колодку. Жінки йдуть по домівках і прив’язують дівчатам та хлопцям паличку до ноги, як кару за те, що вони не взяли шлюб в останній м’ясоїд, – говорить історик.
За його словами, раніше кожним природним об’єктом опікувалося божество. Тиждень Колодія присвячували Богу Велесу, завдяки якому, як вірили прадавні українці, проростає зерно.
– Колодку прив’язували до ноги парубка, натякаючи на те, що якщо зерно проростає, то пора і тобі посіяти, щоб народилися діти. А смерть колодки – це фарс. За кордоном герой карнавалу також мав спочатку померти, а потім воскреснути, – додав етнолог.
Читайте також: Масляна чи Масниця: черкащанам пояснили, як правильно називати свято.
Важливі новини про ситуацію в Черкасах та країні. Без маніпуляцій та неперевіреної інформації. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”
