Президент і його політичне оточення як у Києві, так і на місцях уже давно не нагадують непереможний екіпаж потужного політичного лінкора, який не так давно зумів потопити всіх опонентів. Тепер це, імовірніше, команда середньостатистичного танкера, який складається з людей різних національностей, інтересів і віросповідань, і на якому про взаємодію навряд чи може йти мова. Кожен зайнятий своєю роботою.
У результаті цього цей сухогруз потрохи рухається у невідомому напрямку. Втім ніхто на борту особливо не хвилюється, тому що навіть коли двигун і зовсім вимкнеться, течія однаково занесе танкер у якийсь порт. І не біда, якщо це не зовсім пункт призначення – хтось у будь-якому разі зможе зійти на берег та сказати, що приплив. І кожен член екіпажу розраховує, що цим щасливцем буде саме він.
То хто ж першим піднявся на борт цього сухогрузу, керувати яким у Черкасах взявся Віталій Ільченко, і куди несе їх політична течія? Розбираємося.
Машина, вперед… стоп, машина!
19 вересня відбулось представлення частини майбутнього списку партії “Слуга народу” до Черкаської міської ради. На сцену зійшли 23 людини на чолі із Віталієм Ільченком, що балотуватиметься на посаду міського голови.
Питання нашої журналістки про те, які три причини того, чому черкасець має голосувати саме за Ільченка на прийдешніх виборах, а не, скажімо, за теперішнього міського голову Анатолія Бондаренка, явно стало для кандидата несподіванкою. Конкретних причин названо не було. І це не дивно. Ільченко як успішний бізнесмен, який генерує для місцевого бюджету мільйони податків та забезпечує сотні робочих місць, має мало часу вникати в проблеми пересічного громадянина. Свої проблеми він, очевидно, навчився вирішувати сам, без особливого залучення сторонніх сил.
Натомість проблеми патерналістичного населення має вирішувати ефективна влада, ресурси якій генерує Ільченко та йому подібні бізнесмени. Які проблеми у плебсу із владою, для бізнесмена Віталія Ільченка – справжня “терра інкогніта”. Проте якщо відсутність таких знань для підприємця не є проблемою, то от для успішного політика – це вже значна прогалина. Загальними фразами про корупцію та низький рівень життя навряд чи можна справити переконливе враження і згуртувати довкола себе ідеологів. У такому випадку вже працює не якісне лідерство, а загальний політичний флер, який ще приманює до себе людей і змушує їх долучатися до “зеленої” команди. Ну і, звичайно, залишки колись шаленого рейтингу.
Ознаки відсутності відчуття лідера у команді президента на Черкащині прослідковувалися давно. Попри те, що заява про балотування Ільченка на посаду пролунала вже майже місяць тому, досі на публіці кандидат з’являвся переважно в оточенні працівників штабу. Риторичне питання “А де ж команда?” залишалося без відповіді. У соціальних мережах – важливому інструменті сьогоденної комунікації – ситуація була аналогічна. У той час, як представники інших політичних команд вже давно активно підтримують одне одного та своїх лідерів, у “Слуг народу” все зовсім по-іншому. На підтримку та схвальні коментарі під дописами Ільченка зважуються одиниці реальних людей, тоді як роль та функція поціновувачів була передана на аутсорс цілої плеяди однотипних ботів.
І от журналістам та містянам випала нагода все-таки дізнатися, хто ж ці таємничі кандидати. Сама демонстрація не відрізнялася особливою помпезністю і більше нагадувала шкільну лінійку в першому класі, де нібито зібралися близькі, однак незнайомі поки що одне одному люди. Навіть фронтмен партії зніяковіло маневрував серед небагатолюдної юрби, час від часу зупиняючись поряд із кимось для розмови, яка не затягувалася.
Впадала у вічі й відсутність народних депутатів, а також раніше озвученого керманича місцевого штабу Олега Кукліна. Ані Олександр Скічко, ані Любов Шпак, ані Олег Арсенюк не відвідали цей захід, попри вихідний день і свято – День міста. Причини їхньої відсутності залишились до кінця невідомими. Також жоден із них публічно не привітав Ільченка та його команду із фактичним висуванням та початком активної кампанії.
Очевидною є криза стосунків між депутатами та фронтменом, який неодноразово заявляв про те, що комунікує безпосередньо із Зеленським. Глибина цієї кризи нині невідома. Зрозуміло, що через пряму комунікацію Ільченка із президентом той міг доносити останньому чи то першому інформацію про ситуацію на місцях і власне бачення майбутнього списку, обходячи депутатський фільтр. Втім деякі явно афілейовані з народними обранцями особи все ж були презентовані як кандидати на отримання мандата в жовтні цього року. Проте їх небагато і їхні реальні позиції у виборчому списку – під питанням.
13 хвилин на всіх
Загалом презентація тепер уже команди разом із заспівуванням гімну як апофеозу дійства зайняла 13 хвилин. Можливо, це певний місцевий рекорд для, здавалося б, найбільш потужної політичної сили. Попереджаю одразу, що читання цього тексту може зайняти у вас більше 13 хвилин, втім й інформації ви отримаєте також більше.
Першим на сцену після короткої промови Віталія Ільченка вийшов Василь Мойсеєнко – перший проректор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Мойсеєнко – поважний науковець і педагог, який до цього уникав публічної політики, на відміну від свого безпосереднього керівника Олександра Черевка. За інформацією наших джерел, Черевко також претендуватиме на мандат від цієї партії, однак до обласної ради.
За Мойсієнком на сцену піднялась Анастасія Чубіна – молода журналістка та власниця медійного ресурсу “Вичерпно”, що є одним із відомих в інформаційному інтернет-просторі Черкас.
За Чубіною на сцену піднявся Максим Разношинський. Його представили як громадського діяча. Проте інформації про активність Разношинського у громадському середовищі знайти неможливо. Згадки про нього відсутні в засобах масової інформації, але наявні у переліку помічників народного депутата Олега Арсенюка. Крім того, Разношинський очолює однойменний благодійний фонд народного депутата.
Далі на сцену вийшла Оксана Мелікова. На відміну від попереднього кандидата, вона добре відома в середовищі громадських активістів міста, крім того, є очільницею одного із комітетів самоорганізації населення. Судячи з усього, Мелікова засумувала за “великою” місцевою політикою та спробує поновити мандат, втрачений у 2015 році. Після Революції Гідності Мелікова обиралася до місцевої ради під прапорами Партії вільних демократів на позачергових місцевих виборах у 2014 році.
За Меліковою на сцену піднявся Сергій Прядка – ветеран АТО, що на війні втратив кінцівку і зараз займається розвитком дитячого вітрильного спорту під егідою власної благодійної організації. Відверто кажучи, саме Прядка з усіх присутніх складав враження найбільш щирого прихильника Ільченка та сили президента Зеленського. Він активно фотографувся та, попри хвилювання і брак досвіду публічних виступів, брав слово, коли на те була можливість.
Сергій Прядка опинився в епіцентрі уваги опонентів Ільченка
Але, за іронією долі, саме Прядка нині є чи не основним об’єктом політичного булінгу в соціальних мережах із боку опонентів. Усе – через дебати між тоді ще президентом Порошенком та кандидатом на посаду Зеленським. У березні минулого року Прядка стояв на сцені НСК “Олімпійський” за спиною тодішнього президента. Порошенко вдало експлуатував постаті воїнів, що віддали на війні із Росією власне здоров’я. Проте, скоріш за все, саме на експлуатації стосунки Прядки та Порошенка закінчились. Але світлини тодішніх подій залишились.
Далі за Прядкою представили Анну Тарапату – переселенку з окупованого Донбасу, що в Черкасах створила успішну спортивну школу і займається розвитком бойових мистецтв. До представлення загального списку Тарапата зачитала звернення від частини громадських організацій міста про підтримку кандидатури Ільченка на посаду міського голови. Серед цих організацій була й організація самої Тарапати. Крім того, спортсменка-переселенка є ще одним помічником народного депутата Олега Арсенюка.
Далі один за одним піднялись два колишні представники місцевого осередку партії “Укроп”, контрольованого на той момент колишнім очільником департаменту ЖКК Сергієм Танюком. Першою це зробила Ліна Гаршина, яку представили як заступницю голови правління ОСББ. Зараз вона є помічницею депутата місцевої ради Віталія Косяка.
Опісля вийшов Дмитро Хулап, якого також представили як представника середовища ОСББ, а саме – очільника об’єднання “700-річчя перемоги”. Кандидат паралельно виконує роль медійного менеджера у місцевому штабі. Цю ж роль він відігравав і в партії “Укроп”.
За ними презентували Олену Зозулю – старшу викладачку кафедри англійської мови все того ж Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Після цього на сцену вийшла Вікторія Норченко. Її представили як керівницю обслуговуючого кооперативу “Нова Митниця”. Та більше у місті знають її батька – підприємця Альберта Норченка, власника корпорації “Райагробуд”. За останні роки каденції міського голови Бондаренка ця колись потужна будівельна фірма переживає ренесанс та взялася за житлову забудову цілої низки земельних ділянок.
Крім того, саме це підприємство є одним із найбільших постачальників бетонної плитки, що використовується під час ремонту вулиць міста. За багаторічну підприємницьку діяльність Норченка та його партнерів у них за плечима не одна сумнівна історія із забудовою різних об’єктів.
Втім, як уже було зазначено вище, в останні роки компанія значно покращила свої показники та фінансову спроможність реалізовувати будівельні проєкти. Судячи з усього, планують підприємці зберігати поновлену динаміку і в майбутньому.
Наступною на сцену піднялась Каріна Абрамова – лікар-гінеколог обласного перинатального центру. Абрамова – донька відомого в місті бізнесмена Сергія Ткаченка, що протягом багатьох років є одним із найбільш надійних підрядників місцевого бюджету у частині озеленення територій. Саме його бізнес “Сад мрій” засаджує місцеві клумби та дбає про зелені насадження.
Ткаченко сам двічі обирався до місцевої ради у 2010 та 2014 роках: спочатку від “Партії вільних демократів”, а потім – “Блоку Петра Порошенка”. У 2015 році він не зміг поновити власний мандат, втім зумів зберегти здоровий інтерес до його персони та бізнесу з боку місцевих чиновників.
Очевидно, ніщо так не сприяє розвитку підприємницької активності, пов’язаної з освоєнням бюджету, як представництво у місцевій раді. Хоч сам Ткаченко нині не був представлений як кандидат, а лише його донька, втім, за нашою інформацією, безпосередньо і він сам також претендуватиме на потрапляння до наступної ради під зеленими прапорами президента та його політичної сили.
За інформацією “18000”, Сергій Ткаченко також може опинитися у списку “Слуг народу”
Наступною на сцену покликали Олену Гошко – вчительку молодших класів із 32-ої школи. У публічній політиці Гошко до цього помічена не була.
Наступним озвучили ім’я Максима Богуна, що є заступником директора Черкаського бізнес-коледжу. Саме директор цього закладу Олег Куклін нібито мав очолити місцевий штаб партії “Слуга народу” на прийдешніх виборах. Принаймні про це заявляли на попередніх заходах партії. Втім самого Кукліна, як вже говорилось, на представлені кандидатів не було.
Далі прийшла черга для представлення доволі публічного та відомого місцевого бізнесмена Юрія Котолупа, що є власником мережі автомобільних салонів, а також логістичної компанії “Ньютон”. Попри доволі великий за місцевими мірками бізнес, Котолуп довгий час уникав публічної політики, однак зараз вирішив поборится за мандат. Певний час у соціологічних опитуваннях Котолупа навіть “міряли” як потенційного кандидата в міські голови, втім швидко відмовились від цієї ідеї.
Наступною на сцені Ільченку руку тисла Валерія Култаєва, яку представили як громадську діячку та економістку. Разом з тим жодної інформації про Култаєву в публічній площині знайти не вдалось.
Усід за економісткою Култаєвою на сцену піднявся педагог-рятівник Ігор Таран, представник Інституту пожежної безпеки.
Після нього ведучий назвав Віталія Крупку – багаторічного директора підприємства-виробника безалкогольних напоїв “Бон буасон беверідж”. Довкола цього підприємства у 2019 році розгорнувся скандал під егідою Служби безпеки України через нібито постачання товарів до тимчасово-окупованих територій, а також країни-агресора. Проте, як це часто буває у таких випадках, все завершилось обшуками на підприємстві та в кабінеті самого Крупки.
Далі прийшла черга вийти до новоспеченої команди Оксані Маслянко – психологині з Черкас. Про неї також обмаль інформації у публічних джерелах, окрім типового профілю в одній із соціальних мереж.
Після неї на сцену нарешті вийшов найбільш відомий та досвідчений з усіх присутніх політик Араік Мкртчян, що вже багато років є представником політичного бомонду міста.
Двічі будучи депутатом у минулому, на виборах 2015-го року він, за незрозумілим збігом обставин, не зміг отримати мандат, балотуючись від “Блоку Петра Порошенка”. До цього Мкртчян отримував депутатський мандат під прапорами “Блоку Юлії Тимошенко” у 2006 році та партії “Удар” – у 2014-ому. І от має вже четверте політичне пристанище за останні 15 років.
Бізнес Мкртчяна багатовекторний, переважно пов’язаний із оптовою торгівлею продуктами харчування та сільським господарством. Крім цього, саме із персоною цього бізнесмена пов’язують підтримку медійного ресурсу “Вичерпно”, власниця якого Анастасія Чубіна піднялась на сцену одна із перших.
Після нього на сцену запросили ще одного відносно досвідченого діяча Олега Гончара. У свій час він входив до різних політичних команд, зокрема як кандидат партії “Удар”, так і просто технолог. На минулих парламентських виборах Гончар працював у штабі теперішньої депутатки від партії “Слуга народу” Любові Шпак.
У позавиборчий період Гончар встиг відмітитись доволі специфічним бізнесом, а саме організацією молитов “онлайн”. Чи допоможуть йому ці молитви та технологічні знання отримати мандат – покаже час.
Одним з останніх представили Андрія Зеленька, ще одного лікаря, акушера-гінеколога із місцевого пологового будинку.
І останнім озвучили прізвище Олексія Кулеші, місцевого фінансиста, колишнього очільника низки банківських структур у місті. Поки інформація про трудові реалії Кулеші – відсутня. Варто зауважити, що брат банкіра Олег Кулеша є заступником начальника управління захисту економіки в Черкаській області Національної поліції України, а батько – Володимир Кулеша – у минулому багаторазовий депутат обласної ради, зокрема й від “Партії регіонів”, а також головний фінансист обласної адміністрації, що після Революції Гідності пішов на пенсію.
Замість висновку
Як бачимо, для озвученого списку людей доволі важко підібрати спільний знаменник. Крім того, варто розуміти, що це лише половина майбутнього переліку кандидатів до місцевої ради від партії президента. Хоч ця політична сила, за результатами соціологічних досліджень, стрімко втрачає підтримку виборців, все ж на 6-8 мандатів на прийдешніх виборах розраховувати варто. Хто ще долучиться до боротьби за ці крісла під зеленими прапорами, буде відомо вже незабаром. Обіцяємо нашим читачам розповісти і про цих персон.
Зараз емпірично можна припустити, що найбільш сумнівних та одіозних кандидатів приберегли для майбутнього менш публічного презентування. Втім навіть сьогодні є очевидним, що партія погрязла у внутрішньопартійній боротьбі та перетягуванні ковдри між різними центрами впливу. Ділити, звичайно, поки є що.
Проте, як показують реалії місцевого черкаського самоврядування, якщо не згуртувати команду довкола певного лідера, то швидко новообрані депутати втрачають доцентрову силу і потрапляють під вплив інших політичних еліт або ж починають за рахунок мандата гіпертрофовано реалізовувати власні, переважно фінансові інтереси.
Чи вдасться Ільченку стати тим магнітом, що втримає все це неоднорідне середовище довкола однієї осі – питання відкрите. Хоч і втішає кандидат у мери себе та оточуючих силою імперативного мандата, проте будь-хто, хто слідкує за місцевою політикою, знає, що у Черкасах це не працює.
Автор цих рядків переконаний, що різні політично-бізнесові групи поза штабом команди Зеленського вже ретельно вивчають коло кандидатів від “Слуги народу” для майбутньої “плідної” співпраці. Знайти аргументи та стимули для цього місцевим політичним акулам – що школяру розв’язати лінійне рівняння з однією невідомою. Кого винесуть за дужки, а кого поділять – покаже час.
Артур Чемирис
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Франкенштейн Бондаренка або кому міський голова подарував політичне майбутнє?