Днями гостей програми “Що далі?” став черкаський підприємець Віталій Ільченко. У студії “18000” говорили про цьогорічну посівну, окуповану Херсонщину те релокацію бізнесу на Черкащину.
Головні тези з інтерв’ю – читайте у текстовій версії розмови.
Фото Артема Ківака
Як компанія “Укравіт” переживає війну?
Коли почалася війна, в усіх був шок. Люди боялися виходити з дому, по бомбосховищах сиділи. Я переїхав у Черкаси одразу, щоб стимулювати людей виходити на роботу. Адже ми – завод, і від нас залежить повісна. Ми партнери всіх агровиробників в Україні.
У нас 60 % працівників – чоловіки, 40 % жінок. Більшість тих жінок, які виїхали, працюють дистанційно, тому що їхня робота дозволяє це робити. Ми продовжуємо платити зарплату, вони працюють, просто віддалено. По деяких співробітниках, які брали участь у виробничому процесі і вирішили поїхати, довелося робити заміни. Але це незначна кількість.
Про паливну кризу
Паливна криза утворилася насамперед через державне регулювання цін. Заправкам стало невигідно завозити пальне, вони перестали на цьому заробляти – і от результат: високі ціни і довгі черги.
Коли такі кризові періоди відбуваються, ми маємо стратегічний запас. Цей рік – не виняток. Розуміючи ризики, ми купили пальне завчасно. У певний момент почали ділитися ним із військовими і тримали запас для того, щоб наші машини були забезпечені. У нас запасів вистачить ще до кінця липня.
Ситуація з експортом
Продовжуємо експорт, але зараз наш пріоритет – українські аграрії. Адже після повномасштабного вторгнення світові компанії почали, м’яко кажучи, боятися постачати свою продукцію в Україну. І для них Черкаська область – теж червона зона, куди вони не постачали продукцію. На Західну Україну постачали лише за 100 % передоплатою. На нас тягар збільшився, тому що, по-перше, потрібно було зберегти ті озимі культури, які вже посіяли восени, а по-друге, весняна посівна також була залежна від нас.
Ми планували збільшити виробництво на 30 %, але за рахунок того, що частина областей випала і посівні площі скоротилися, порівняно з минулим роком, вийшло десь на 20 % збільшити виробництво.
Ми маємо свою філію у Херсонській області, але не можемо туди постачати продукцію, бізнес вести там неможливо. Частина колективу виїхала звідти, частина залишилися там. До речі, навіть у тих регіонах, які зараз тимчасово перебувають під окупацією, ми продовжуємо виплачувати людям повну зарплату і максимально підтримувати, щоб вони розуміли, що ми єдині.
Був період, коли ми також кредитували підприємства із Сумської та Харківської областей, щоб підтримати їх.
Фото Артема Ківака
Про поїздку на Одещину
Два дні був на Одещині, відвідував наших клієнтів. Для всіх війна стала шоком, але усі розуміють, яка в них важлива роль. Пальним вони теж завчасно запаслися, тепер діляться із військовими. Їхній настрій – оптимістичний. Головне зараз – перемога. Заробляти будемо потім.
Якщо брати Одеську область, у маленьких агровиробників, які не мали запасів наперед, справді виникли складнощі, площі посіву зменшилися. Середні і більші господарства – намагалися все посадити максимально.
Про посівну та недобір врожаю
Такої посівної з періоду Другої світової війни ще не було. Суттєво впали площі, наприклад, під кукурудзу, соняшник. Несуттєво зросла площа під сою.
Україна цього року отримає меншу кількість врожаю. Це пов’язано з багатьма факторами. І пальне – лише його частина. Також серед причин – неможливість закупити мінеральні добрива, той же “Азот” то працює, то ні. Тож кількість врожаю з гектара буде меншою, і урожай загальний, який Україна збере, також буде меншим.
Треба врахувати, що на Сході дуже часто відбувається підрив на мінах. Їде сільськогосподарська техніка, відбувається вибух – механізатор лишається живий, а техніка знищена. Це суттєво ускладнює можливість проведення робіт.
По овочах – у Херсонській області аграрії не будуть сіяти овочі, тому що на окупованих територіях рашисти починають ставити такі умови, що якщо хочеш працювати, 70 % врожаю в тебе забирають.
Уже зараз забирають зерно. Щоб це легалізувати, платять 80 доларів за тонну пшениці чи кукурудзи, тоді як ринкова ціна, як мінімум, у вісім разів вища.
Буде проблема в нас із черешною однозначно. Мелітопольська черешня, до якої ми всі звикли, стане недоступною через те, що частину Запорізької області окупували. Херсонські кавуни – те саме.
Фото Артема Ківака
Про релокейкт бізнесу на Черкащину
Зараз велика конкуренція між містами за бізнес, за підприємства, які сплачують податки. Черкаси взагалі порівняно з західними областями нічого не роблять, щоб давати підтримку бізнесу для релокації, щоб підприємства сюди переїжджали і залишалися.
Я особисто говорю багатьом підприємствам, що в нас є вільні площі, щоб приїжджали. Ми так одне підприємство з Харківської області до себе безополатно забрали. Жодну плату за оренду не беремо – вони оплачують лише комунальні послуги. В цій ситуації треба бути багатоглядним і спробувати максимально цей час використати, щоб підприємства залишалися в Черкасах.
Про податкову політику України
Зараз треба думати про довгострокову стратегію відбудови економіки і розвитку певних галузей. Це унікальний шанс зробити індустріальну революцію 4.0. Зараз для України будуть великі можливості в плані фінансових інвестицій, треба думати про те, які пріоритетні галузі розвивати. І допомагати підприємцям не відбудовувати старе підприємство, яке було знищено, а будувати вже підприємство іншого рівня з перспективою виробництва тих продуктів, у яких буде потреба через 3-5 років.
Щодо податкової політики – ви бачите незадоволення заявами Гетьманцева. Бюджет був 100 %, він скоротився і податкові навантаження теж знизилися. Треба думати не так, що 60 % бізнесу, який залишився, повинен у 1,5 раза більше платити податків, щоб компенсувати ці втрати. У багатьох підприємств ще до війни, де дуже конкурентні ринки, 10 % ренбатебельність була. Ніхто не буде працювати у збиток.
Зараз потрібен механізм, щоб насамперед зняти всі обмеження для релокації. Щоб підприємці могли приїхати, почати будуватись, а вже дозволи через якийсь період отримати. Українські міста певною мірою зараз конкурують ще й із Європейським Союзом. Наші партнери молодці, дають велику підтримку. Нам пропонували релокацію з Черкас в одну європейську країну, обіцяють компенсувати всю логістику, ще й грошей – безповоротна фінансова підтримка. Про таке можна лише мріяти. Але там ти вже робиш бізнес, який зовсім не буде українським. Я так робити не хочу.
Пропонував у Черкаси переїхати знайомому підприємцю, величезному виробнику. Але коли бізнес починає між собою спілкуватися, всі розглядають більш прогресивні міста, наприклад, Вінницю. Там роблять усе для того, щоб бізнесу було комфортно.
На який бізнес варто робити ставки після перемоги?
Наприклад, буде збільшуватися ринок електромобілів. Тож це може бути вироблення батарей – у нас є сировина для цього, і переробка батарей. Якщо ти щось створюєш, то маєш думати і про те, куди це потім дівати. Інакше ми в майбутньому цими батареями можемо забруднити нашу екологію.
Те зерно, яке є на господарствах, можна використовувати для виробництва біодизеля. Відповідно, нам не треба вже буде російська нафта. Виробляємо власний екологічний бензин, дизель, які можна також використовувати для автівок.
Зараз є тренд того, що люди хочуть бути здоровішими. І так по кожній галузі – слід дивитися у майбутнє.
Дивіться відеоверсію інтерв’ю
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Питання вільних площ важливе, але не ключове”, – заступник начальника ОВА про переїзд бізнесу на Черкащину
Долучайся до телеграм-каналу “Шо там у Черкасах?”. Оперативно повідомляємо про повітряні тривоги і першими повідомимо про нашу перемогу
