Булінг (цькування) серед дітей та підлітків – досить поширене явище, що є у будь-якій країні, будь-якому регіоні. За статистичними даними ЮНІСЕФ відомо, що за 2019 рік 35% опитаних були агресорами і провокували конфлікти, а 39% – зазнавали фізичного чи психологічного тиску. Порівняно із 2018 роком відсоток постраждалих зріс на 1%. В опитуванні брали участь діти віком від 10 до 17 років.
Психологиня, докторка психологічних наук, доцент кафедри прикладної психології в ЧНУ ім. Б. Хмельницького Інна Лук’янець розповіла нам про це явище детальніше.
– Що таке «булінг» та у чому він проявляється?
– У ранньому підлітковому віці у дітей настає чітко виражений стадний інстинкт, вони об’єднуються у певні групи і для них дуже важлива приналежність до конкретного угруповання. В основному, булінг, тобто цькування інших, відбувається колективно. Одна людина провокує і потім до неї доєднуються інші. Агресор відчуває підтримку і власну безкарність. Цей психологічний момент відчуття влади схожий на «апетит, що виникає під час їжі». Тільки-но людина спробувала цькувати когось і у неї вийшло, вона отримує адреналін і потім такі ситуації будуть повторюватися все частіше. Агресія буває фізична, наприклад, можуть зачіпати, бити, штовхати, а може бути і психологічна, коли зовнішнього впливу на жертву немає, але на неї тиснуть словесно, говорять принизливі та образливі речі.
– Чому діти стають жертвами булінгу?
– Зазвичай, так відбувається із декількох причин. Перша – це те, що батьки вчили дитину бути занадто правильною, прищеплювали різні педагогічні принципи. Зокрема про те, що не можна давати здачі, що все можна пояснити словами. І якщо дитині не вдалось врегулювати конфлікт, то батьки можуть зауважити: «ти просто погано пояснив, треба було інакше сказати і тоді б вони зрозуміли». Проблема такого виховання у тому, що воно ідеалізує людей навколо, обставини та інше. І насправді, підліток, який виріс у такому середовищі, у майбутньому стає незахищеним. Людина не здатна чинити опір через те, що її не навчили цього, не говорили, що іноді так робити варто. А вміння захистити свої інтереси, свою особистість і власні кордони – це дуже важлива річ для будь-кого. Адже, якщо терпіти всі насмішки і образи, то стане тільки гірше. Крім цього, від булінгу можуть страждати підлітки з неблагополучних сімей. Зазвичай, вони замикаються у собі через те, що мають вдома певні негаразди. І така людина стає легкою «мішенню» для агресора, бо не може ніяк відповісти і розуміє, що вдома також на підтримку чекати не слід, що немає того, кому можна було б довірити вирішення такої непростої ситуації. Від цього виникає почуття беззахисності.
– Як варто чинити людині, на яку морально чи силою тиснуть?
– Для самої жертви найголовніше – це знайти людину, якій вона зможе довіритися і розповісти про те, що відбувається. І тоді, коли про булінг уже розповіли, потрібно пояснити підлітку, що він не винен у тому, що з ним трапилось. По-друге, розказати, що ця проблема має вирішення та підбадьорити. Роль цієї особи можуть виконувати батьки, класний керівник, друзі. Але слід пам’ятати, що необдумані візити у клас і розмова між батьками жертви і булером не дасть очікуваного ефекту, а навпаки – може все ускладнити. Саме з цієї причини діти іноді бояться або соромляться говорити про проблеми, щоб рідні не пішли до школи влаштовувати скандали. А ще потрібно пам’ятати, що у 2018 році набув чинності закон щодо протидії булінгу, тому за потреби можна звернутися у поліцію.
– Як можна підтримати дитину у такій ситуації?
– Потрібно розуміти те, що самотужки дитина не впорається – це важливий момент. Тому що зазвичай булять ті, хто старший, сильніший або навіть однолітки (якщо їх кілька). Тут варто зрозуміти, що час підключатися дорослим, але вирішити питання грамотно. У процес обов’язково має бути включений класний керівник, директор школи, батьки обох дітей. Підлітку важливо відчути підтримку і усвідомити, що він захищений. Дітей, яких булять, дуже корисно віддавати на різні спортивні секції або у будь-які інші гуртки, де буде вдаватися щось робити. Від гарних результатів з’явиться впевненість у собі, підвищиться самооцінка, але не одразу, поступово. А людина, яка впевнена у власних силах та діях рідко коли може зацікавити агресорів.
– Що наштовхує підлітків на думку обрати у колективі одну людину для насмішок?
– Якщо будуть насміхатися над кількома, то врешті вони можуть об’єднатися в групу і тиск на них почне мінімізуватися. Саме тому обирають одну людину, тому що особа, яка не має поруч опори, починає відчувати себе беззахисною, нікчемною, щось схоже на психологічне безсилля. І тому стає дуже зручною для насмішок і самоствердження інших.
– Що варто робити, якщо хтось намагається зашкодити людині через соціальні мережі?
– Можливо, дитині варто деякий час не користуватися соцмережами і ніяк не реагувати на гнівні коментарі або насмішки. Річ у тім, що агресори зачіпають дитину доти, доки вона реагує на це. Якщо на деякий час вийти із соціальних мереж і демонструвати байдужість до того, що пишуть, то кібербулінг припиниться. Звісно, ще недовгий проміжок часу можуть відбуватися якісь спроби зачепити, але з часом вони припинять це робити. Агресорам стане нецікаво ображати дитину, яка ніяк не реагує на коментарі у свій бік. Окрім цього, можна заблокувати користувачів, які регулярно пишуть негатив та провокують.
– Яким чином можна допомогти, якщо ми стали свідками того, як людину ображають, при чому колективно?
– Я вважаю, що якщо у нас перед очима відбувається приниження іншої людини або агресивні дії у ставленні до неї, то звичайно, треба втрутитися. Можна викликати поліцію у деяких випадках, але самим у ситуації розбиратись точно не потрібно, не треба шукати хто винний, а хто правий.
– Наскільки правдивим можна вважати твердження, що люди, які агресивно поводять себе у ставленні до інших, насправді мають багато невирішених внутрішніх запитань?
– Причини конкретних дій і у жертв, і в агресорів завжди внутрішньо-психологічні. Зрозуміло, що є категорія дітей, яким треба самоствердитися за рахунок іншої людини, показати свою силу і можливість на щось впливати. У кожного можуть бути різні причини такої поведінки. Можливо, це тиск з боку батьків, де людина не може висловити свою думку або прихована агресія, спричинена заборонами, покараннями тощо. Або навпаки – через тотальну вседозволеність, підліток висловлюється і самовиражається так, як вдома. Тому такі діти шукають людину, за рахунок якої вони зможуть самоствердитися.
– Чому це явище досі не можна викорінити повністю?
– Так відбувається через те, що є діти, яким важливо показати себе, свою силу над іншими. А є ті, хто має занижену самооцінку, внутрішні комплекси. Можна перевести дитину в іншу школу, але там теж знайдуться ті, хто буде булити. Вони є у будь-якому колективі, школі, університеті. Треба, щоб людина мала таку самооцінку і таку впевненість, щоб навіть не виникала думка, що до неї можна так ставитись, що її можна принизити чи вдарити.
Ірина Горпинчук
Як добре, що про боулінг говорять відкрито! Дякую вам ща матеріал, адже неодноразово стикалась з такими складними ситуаціями і весь це замовчувалось. А про це дійсно треба говорити! Поради психолога надзвичайно важливі.