“Наш системний адміністратор Льоша приніс ящик акумуляторів зі словами “На! Грайся”. І понеслося. Понеслося капітально”, – розповідає історію появи цеху із виготовлення павербанків волонтер громадської організації “Січ” Олександр Пуделко. Сашку – 22 роки. Каже, що “по-простому” у цеху він є “головним”, а “по-науковому – куратором”.
Ось уже місяць разом із ним над створенням павербанків працюють ще п’ятеро людей. Вони розбирають одноразові електронні сигарети, дістають звідти акумулятори, а опісля – спаюють із них зарядні пристрої. За кілька тижнів волонтери виготовили близько десятка павербанків. Усі вони вже служать хлопцям і дівчатам на фронті.
“Технологія, м’яко кажучи, не нова”
Олександр Пуделко – студент Черкаського національного університету. Також він працює лаборантом на рідній кафедрі автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій.
У волонтерській організації “Січ” хлопець – головний водій. Часто буває в гарячих точках. Коли має вільний час, створює павербанки. Ще на початку повномасштабного вторгнення почав це робити із завідувачем кафедри вишу, в якому навчається. Проте коли запаси акумуляторів вичерпалися, процес довелося зупинити. Саша каже: повторне використання акумуляторів – технологія зовсім не нова. Проте нині, за відсутності якісних павербанків на ринку, дуже затребувана.
Відновили процес виготовлення павербанків вже на базі “Січі”, коли один із волонтерів приніс Сашкові скриньку з акумуляторами. Так вдалося зробити перші зарядні пристрої. Опісля волонтери оголосили міський збір електронних цигарок. За кілька тижнів в організацію принесли близько пів тисячі “ельфбарів” та інших “одноразок”.
22-річний Олександр Пуделко – головний у цеху
– У цих електронних цигарках є високострумові акумулятори, які можна повторно використовувати. Вони заряджаються на заводі один раз, при цьому не втрачають ємність. З них можна набрати комірку живлення будь-якої ємності – від 10 до 40 міліампер, – говорить Олександр Пуделко.
Спочатку електронні цигарки розбирають, розкладаючи елементи в різні коробочки. Найцінніше – акумулятор – перевіряють на наявність у ньому напруги. Цей процес Олександр називає “вибраковкою”.
– Під час первинної вибраковки ми під’єднуємо до акумулятора мультиметр у режимі вимірювання напруги. Номінальна робоча напруга в цих акумуляторах – від 2,9 до 4,2 вольта. Якщо заряд входить у ці рамки, акумулятор повністю придатний для використання, – каже волонтер.
Також акумулятори перевіряють на наявність здуття, пошкоджень, розгермитизації. Якщо в акумуляторі знаходять такі проблеми, його також відбраковують. Лише переконавшись у наявності достатньої напруги та гарному стані, акумулятор потрапляє у коробочку до решти, які чекають спаювання.
– Серед акумуляторів з “ельфбарів” відсоток вибраковки мінімальний. На те, що він буде живий, можна розраховувати з імовірністю 95 %. На 100 акумуляторів, може, 5 буде вибраковано, – ділиться досвідом Олександр.
Акумулятори із одноразових електронних цигарок
Ті ж акумулятори, які не проходять вибраковку, відкладають в окремий контейнер. Опісля їх буде передано у пункти збору небезпечних відходів. Тож у своїй роботі Саша бачить ще й екологічну роль.
– Всі ці акумулятори, якби не потрапили сюди, в більшій мірі опинилися б на смітнику. Ніхто ж не заморочується із тим, щоб розібрати цю цигарку, або банально віднести туди, куди йти далеко, – роздумує волонтер.
У пошуках плат
Найбільш кропітке заняття – спаяти акумулятори у правильній послідовності. Аби павербанк запрацював, потрібна спеціальна плата, так званий контролер. За словами Олександра, через ажіотаж на ринку знайти плату зараз доволі непросто. Окрім того, за останній час вона втричі виросла в ціні.
– Цю плату можна навіть зібрати самостійно, але це займає час. Коли це треба “на вчора”, її доцільніше оперативно купити. У Китаї вони коштують копійки, але ж доставку треба чекати два місяці, а павербанки потрібні вже зараз, – каже Олександр.
Павербанк, який Сашко виготовив власноруч
Для корпусу волонтери використовують старі павербанки або інші пластикові форми. За словами Олександра, у найпростішому варіанті павербанк може працювати навіть без коробки – достатньо лише міцно скріпити всі акумулятори. Проте такий варіант є не дуже безпечним.
– Коробкою може бути навіть жерстяна банка, – каже волонтер. – З корпусами теж є проблема. Не завжди ті, що в наявності, є змога зафіксувати так, щоб вони гарно працювали.
Нині саме відсутність плат гальмує створення нових павербанків. Тож нещодавно волонтери відкрили спеціальний рахунок, на який збирають кошти для їхнього придбання.
Єдине прохання
Волонтери працюють у невеличкій прохолодній кімнаті. За відчуттями – в ній не більше 15 градусів тепла. Волонтери говорять, що такий температурний режим потрібен для зберігання акумуляторів. За ароматом же ніби почуваєшся у кальянній: тут змішалися різні запахи зі щойно розібраних цигарок. Окрім Олександра, застаємо за процесом розбирання “ельфбарів” 31-річного Юрія та 17-річну Анастасію.
Юрій Білоус і Настя Коротенко
Юрій Білоус – координатор міжнародних проєктів на Черкащині. За його плечима – досвід роботи у низці громадських організацій, частина з яких орієнтована на допомогу переселенцям. Окрім виготовлення павербанків, хлопець волонтерить і в іншому “цеху” “Січі” – виготовляє цигарки для ЗСУ. Анастасія Коротенко приєдналася до волонтерського руху у червні. Окрім виготовлення павербанків, студентка ЧНУ з філологічного факультету також опікується соціальним магазином волонтерської організації. Це кімната, де переселенці можуть обрати собі речі і взяти їх безоплатно.
За словами Насті, на розбір однієї цигарки йде від 2 до 4 хвилин. Часом цей процес ускладнює дуже міцне скріплення елементів.
Ароматизатори із електронних цигарок волонтери називають “бичками”
Нині волонтери розібрали вже майже всі цигарки, які збирали до цього. За словами Юрія, інколи їхні запаси поповнюють навіть на вулиці.
– Кожен день люди щось приносять. Буває, шість “ельфбарів”, а буває цілий пакет, навіть поштою висилають по кілька десятків. Нещодавно йшов до волонтерського центру, не встиг дійти метрів 50, підбігає людина, каже “Це ж ви збираєте ельфбари” і дає в руки пакет, – розповідає Юрій Білоус.
Окрім цигарок, черкащани також приносять багаторазові батарейки, мобільні телефони, які вже втратили свою актуальність, а також акумулятори з побутової техніки.
До містян у волонтерів єдине прохання: не намагатися розібрати техніку та цигарки самотужки.
– Дуже просимо, якщо хочете принести пристрій, не розбирати його. Тут ми його вмілими руками розберемо без шкідливих наслідків – для себе, оточуючих і природи. Елементи живлення – вибухонебезпечні, особливо ті, що добре заряджені. Розбір невмілими руками може призвести до травм, пожежі і навіть до смерті, – зазначає Олександр Пуделко.
Саша говорить, що зроблені раніше волонтерами павербанки вже встигли себе зарекомендувати на фронті. За якістю зарядження вони не поступаються пристроям середнього цінового сегмента.
– Живучість такого павербанка, порівняно з дешевим ціновим сегментом, дуже вигідно відрізняється у бік саморобного. Акумулятори з одноразових цигарок, з яких ми робимо павербанки, мають 300-500 циклів заряджання. Покупні павербанки – тут як поталанить, – резюмує Сашко.
У коридорах громадської організації “Січ” розвішані низка подяк волонтерам
Як допомогти волонтерам?
Принести використані одноразові цигарки, а також акумулятори можна у волонтерський центр “Січ”. Він розташований у приміщенні Палацу одружень (вул. Небесної Сотні, 3).
Також волонтерів можна підтримати фінансово, скинувши гроші на банку “Монобанку”. Кошти буде витрачено на придбання плат та корпусів для майбутніх павербанків.
Здати акумулятори можна на першому поверсі волонтерської організації
Єлєна Щепак
Статтю створено за підтримки Institute for War & Peace Reporting
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відправляють світло й тепло: черкаські волонтерки створюють окопні свічки для військових