Осінь стала знаковою для медицини Черкащини. Тут уперше провели трансплантацію нирки. Донором для свого сина стала Тетяна Ткаченко. 25-річний Дмитро з дитинства мав проблеми з нирками, а останні півтора року перебував на діалізі.
– Реабілітація триватиме пів року. А потім почну подорожувати. Хочу гори побачити, – ділиться післяопераційними планами Дмитро Ткаченко.
Його мама натомість зі сльозами на очах говорить, що донором готовий був стати й батько хлопця. Проте Тетяна “підійшла” для цього краще. Свою жертву називає “дрібницею”. Сім’я шукала для себе шляхи проведення операції за кордоном, проте з дивом дізналася, що віднедавна такі роблять у Черкасах.
Вартість операції – 670 тисяч гривень. Ці гроші повністю взяла на себе держава. І Тетяну, і її сина Дмитра вже виписали з лікарні. Зараз триває курс лікування препаратами, адже важливо, аби організм пацієнта не сприйняв орган як чужий.
Проведення такої успішної та, без перебільшення, сенсаційної для Черкас операції стало можливим завдяки пазлу з трьох частин: довгоочікуваному ухваленню “європейського” законодавства, коштам із бюджету та, головне, лікарям-ентузіастам. Далі розповідаємо про кожен цей елемент.
“Результат – це не останній шов, а виписка пацієнта”
Операцію проводив лікар-хірург Роман Морару-Бурлеску. Вона тривала близько чотирьох годин. Підтримати колег у Черкаси приїхали медики зі столиці та Львова.
За словами пана Романа, операція складалася із трьох етапів. Перший крок – забір органу в донора. Завдяки сучасному обладнанню в онкодиспансері його провели малоінвазивним методом.
– Під час цієї операції крововтрата пацієнта дорівнювала крововтраті під час забору крові для загального аналізу крові. Це дуже важливо, – говорить Морару-Бурлеску.
Цей етап тривав трохи більше однієї години. Під час трансплантації нирки важливим завданням для лікарів було не пошкодити орган і зберегти максимальну довжину судин, аби їх вистачило для імплантації органу.
Життєдіяльність нирки лікарі підтримували за рахунок холодової ішемії. Її поклали до льоду і промивали спеціальним консервантом, який захищає нирку від пошкодження на клітинному рівні – цей етап тривав ще пів години.
Одночасно з роботою над ниркою інша бригада медиків готувала донора-реципієнта до отримання імплантованого органу. Пересадка і стала фінальним етапом операції.
– Трансплантація – це не про конкуренцію. Це про можливість втілювати мрії наших пацієнтів, рятувати життя. Результат трансплантації – це не хірургічний результат, коли накладено останній шов. Результат – це коли пацієнт виписаний додому, – говорить Роман Морару-Бурлеску.
“30 років чекали законодавства”
В обласному онкологічному диспансері до старту трансплантацій органів готувалися останні кілька десятків років. Найбільш грунтовно – з серпня 2020-го.
– До цієї операції була кропітка підготовча робота. Ще в серпні ми поставили собі завдання у листопаді-грудні зробити першу органну трансплантацію. І ми це зробили, – не без гордості говорить заступниця голови Черкаської ОДА Лариса Кошова.
За словами головного лікаря Черкаського обласного онкологічного диспансеру Віктора Парамонова, тривалий час для системного проведення подібних операцій Україні бракувало відповідної законодавчої бази. Зміни почалися у грудні минулого року. Тоді набрав чинності ухвалений Верховною Радою “європейський” закон про трансплантацію анатомічних матеріалів людині. Нове законодавство відповідає директивам Європейського Союзу та враховує світовий досвід. По суті те, що раніше українським пацієнтам було доступно лише за великі гроші за кордоном, стало можливим в Україні.
“Це маленький, але важливий крок України до європейської практики, яка дозволить рятувати у 3-4 рази більше життів завдяки пересадці органів чи кісткового мозку”, – зазначав у своєму твіттері тодішній віцепрем’єр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба.
До цього кроку трансплантації в Україні були рідкістю. Оскільки подібні операції регулювалися у країні законодавством 1999 року, більшість трансплантацій проводилися за кордоном. Держава була вимушена витрачати на таке закордонне лікування сотні мільйонів бюджетних коштів щороку. Нерідко лікування за кордоном доводилося оплачувати самим пацієнтам і їхнім родинам.
Віктор Парамонов констатує: досі в Україні не доводиться говорити про “конкуренцію” на ринку проведення подібних операцій.
Команда черкаських медиків
– Тільки після ухвалення справжньої законодавчої бази в Україні все узаконили. На це пішло майже 30 років. З’явилися можливості, будуть з’являтися фахові лікарні. Але поки в нашій країні смішно говорити про конкурентну роботу, бо її просто не існує. Тому що хворих сьогодні десятки тисяч, які очікують різних трансплантацій, і ми лише стартуємо. А ми стартували серед перших, – констатує медик.
Сьогодні Черкаський онкодиспансер – єдиний в Україні, що має дозвіл на два напрямки трансплантації – кісткового мозку й органів. На такі операції з державного бюджету заклад отримав більше 37,5 млн гривень. Завдяки цьому медики здійснили 30 пересадок кісткового мозку (до кінця року передбачені ще чотири такі операції) й одну трансплантацію нирки (у найближчих планах – ще одна). Всі ці операції були безоплатними для пацієнтів.
Що далі?
Черкаські медики не планують зупинятися на досягнутому і вже наступного року планують почати трансплантувати й інші органи.
– Плани на найближчий рік: трансплантація печінки, легенів, серця. Обласний кардіологічний центр теж отримав дозвіл на проведення подібних операцій, – зазначає Віктор Парамонов. – У держбюджеті хочуть збільшити у п’ять разів кошти на трансплантування саме для того, щоб населенню це було безоплатно. Такого ще не було в історії України! Нам не треба більше годувати білоруських і турецьких трансплантологів. Через 2-2,5 років в Україні будуть кілька десятків центрів, які надаватимуть такі послуги.
Віктор Парамонов
Лікарі онкодиспансеру постійно навчаються, підвищуючи свою кваліфікацію. Зокрема, переймають досвід у латвійських колег. Нещодавно український і латвійський уряди узгодили спільний «план дій»: Міністерство охорони здоров’я України подало пропозицію про те, щоб університетська клініка в Ризі стала клінічною базою підготовки для наших спеціалістів із трансплантації кісткового мозку.
Нині в онкодиспансері працюють над тим, щоб донести до пацієнтів, які потребують трансплантацій, як їм стати на облік і записатися у чергу на операцію.
Надалі черкаську трансплантологію очікує новий, не менш сенсаційний етап. Ідеться про пересадки органів від неродинних донорів. Цього літа подібну операцію вперше за 15 років уже провели у Львові.
– Для тих, у кого немає родичів-донорів, потрібен пошук посмертного донора. Цим питанням, як правило, в усіх розвинених країнах займаються лікарі швидкої, там теж потрібно створювати сітку транспланткоординарів, анестезіологів. А це вже налагодження співпраці між клініками. Чим більше їх включиться у процес в області, тим більше пацієнтів ми зможемо врятувати методом трансплантації органів, – додає Віктор Парамонов.
У Кабінеті міністрів зазначають, що вже за 2-2,5 роки хочуть здобути “трансплантаційну незалежність” і всіх хворих, хто потребують такого виду операцій, лікувати в Україні, а не за кордоном.
– Щодня в Україні помирає у середньому 9 людей, які потребують трансплантації. Це люди, яких ми точно можемо рятувати в Україні. Ми прагнемо за 2-2,5 року здобути трансплантаційну незалежність. Щоб не відправляти наших громадян за кордон, а всю допомогу з пересадки органів чи трансплантації кісткового мозку робити в Україні, – зазначає міністр охорони здоров’я Максим Степанов.