Історії людей, які займаються моржуванням у Черкасах
У Черкасах, як і у всій Україні, відзначали Водохреще 6 січня. У цей святковий день багато людей зібралися поблизу озер, річок, аби пірнути в ополонку. Такі традиції. Втім є люди, для яких таке купання у холодній воді – не святковий виняток, а систематичне заняття. Називають його – зимове плавання або ж – моржування.
Комусь це допомагає зняти стрес, відволіктися від проблем. А комусь пірнання в холодну воду дає змогу напрацювати дисципліну.
У статті «18000» розповідає історії шести людей, які займаються моржуванням у Черкасах. Вони поділилися, як розпочався їхній шлях у зимовому плаванні, що вони відчувають, коли пірнають, чому продовжують це робити та як моржування вплинуло на їхнє життя.
«Щоразу – це виклик»: Юлія Середістова
Черкаська маркетологиня та волонтерка Юлія Середістова займається моржуванням уже два роки. Розпочала захоплюватися зимовим плаванням доволі випадково, в один осінній день.
- Зустрілися з подругами і в когось виникла така ідея (спробувати зимове плавання, – ред.). Я до них приєдналася. З того часу тричі на тиждень почали моржувати разом, – розповідає пані Юлія.
Черкащанка пригадує свої перші пірнання. Говорить, що спочатку сприймала це «по фану». Все трималось на взаємопідтримці. Далі – вмикався характер. Спочатку жінка пірнала і одразу виходила, втім з часом перебування у воді ставало все довше – до хвилин і більше.
Жителька Черкас Юлія Середістова, яка займається моржуванням
Нині її рекорд перебування у воді – дві хвилини. Саме ж моржування неабияк захопило черкащанку, адже тепер, з початку календарної зими, вона практикує це щодня.
- За минулий рік я побачила зміни в собі. Стала дисциплінованішою. Це дає мотивацію. Бачу результат, як тіло стало витривалішим. Щоразу купатися – це виклик, чи зможу, чи не буде ліньки. Це постійна боротьба. Втім саме виклик перед самою собою – мотивує найбільше, – говорить Юлія Середістова.
Перед пірнанням пані Юлія має низку правил: обов’язково виконати фізичні вправи, аби розігріти тіло. Коли заходиш у воду – головне контролювати дихання. За словами черкащанки, воно має бути спокійне та глибоке.
- Коли виходиш, то тіло відчувається зовсім по‐іншому. Це дуже цікаво, описати складно. У тебе точно прилив настрою, енергії, мотивації та ресурсу на день, – каже моржувальниця. – Розумієш, що коли виходитимеш із води, то тіло буде гаряче, паруватиме, відчуватимеш піднесення. У цей момент не холодно, а навіть жарко.
Пані Юлія говорить, що вийшовши на берег – важливо зігріти кінцівки. Вона з подругами має лайфхак. Компанія бере із собою теплу воду, якою обмиваються і витираються рушником. Опісля швиденько вдягаються та можуть випити зігрівального чаю.
Юлія Середістова після моржування
- Потрібно підходити до моржування з розумом і робити це поступово. Слухати своє тіло. Найважливіше – розуміти і не робити просто на характері. Я не буду робити більше, ніж я можу. Потрібно відстежувати свій стан, – додає Юлія Середістова.
«Відчуття, ніби можу втонути»: Олег Мірошник
Захоплення моржуванням у черкасця Олега Мірошника почалось із Водохреща у 2024 році. Чоловік пригадує, тоді йому настільки сподобалось пірнати, що він пообіцяв собі займатися цим систематично.
- Близько трьох років я не вживаю алкоголь. Шукав нові відчуття. Коли пірнув, то відчув ейфорію, розсіювання думок і насолоду від життя, – розповідає пан Олег. – Пам’ятаю, що у перші рази й до кінця зайти не міг. Терпли ноги. Відчуття, ніби можу втонути.
Олег Мірошник, який загартовується у Дніпрі. Фото з архіву чоловіка
Нині чоловік займається моржуванням у середньому двічі на тиждень. Говорить, що вода ніби зцілює його, адже щоразу, як пірнає, відчуває себе набагато краще.
- Щоразу, як я у воді – відчуваю прилив енергії. Це контроль самого себе. Пірнути – це переступити через свою зону комфорту. Встати з ліжка та зробити щось незвичне. Це дозволяє не просто думати, а діяти, – каже Олег Мірошник.
Чоловік зазначає, що зазвичай він не акцентує на часі, скільки перебуває у воді. Робить усе за відчуттями. У середньому – хвилина‐дві. Щодо локацій, то шукає місця, де глибина настає найскоріше. Зазвичай пірнає на пляжі поблизу Річкового порту.
«Привезла досвід з Португалії»: Анастасія Тарасова
Черкащанка Анастасія Тарасова займається моржуванням з листопада 2025 року. Вона привезла цей досвід з‐за кордону.
- Близько трьох місяців тому я була на серфінгу в Португалії. Кожний ранок ми починали з того, що пірнали в океані. Коли я повернулася в Черкаси, захотілося продовжити цю практику, – говорить пані Анастасія.
Пірнає в холодну воду вона приблизно два‐три рази на тиждень. Анастасія Тарасова зазначає, що для неї загартовування – це також і про знайомства.
Жителька Черкас Анастасія Тарасова, яка займається моржуванням. Фото з фейсбук‐сторінки героїні
- Коли почала пірнати, то шукала людей у Черкасах, які також цим займаються. Круто знаходити людей, яким це також цікаво, об’єднуватися з ними. Це перший момент. Другий – після пірнання я відчуваю себе бадьоріше, у мене стає більше енергії на день, – розповідає Анастасія Тарасова.
Бажання знаходити нові знайомства та об’єднувати людей, які також захоплюються моржуванням у Черкасах, призвели до того, що черкащанка створила власну спільноту. Анастасія Тарасова організовує групові пірнання, але тільки для жінок. Говорить, що приєднатися може кожна охоча дівчина. Дізнатися дати купання можна, написавши на інстаграм‐сторінці спільноти.
Згадуючи досвід купання в Португалії, Анастасія Тарасова каже, що пірнати в Черкасах – набагато холодніше, аніж в океані. З її досвіду, в Україні це більш екстремально, тож потрібно бути обережнішим та ставитися серйозніше.
«Перший досвід не сподобався»: Михайло Шквар
Черкащанин Михайло Шквар, розповідаючи про себе, зазначає, що він не морж, а дослідник. Розпочав свій шлях у цьому у 2023 році. Перед загартовуванням практикував цвяхостояння. Потім дійшов до купання у холодній воді.
- Моя знайома запропонувала підтримати її. Я погодився і це був перший контакт із холодною водою. Без попереднього досвіду і з нульовою підготовкою до загартовування спробував. Робив з певною періодичністю і мені не сподобалося. Не розумів, навіщо це, – каже Михайло Шквар.
Черкасець Михайло Шквар, який практикує моржування. Фото з архіву чоловіка
Утім згодом таки стало цікаво, як тіло реагуватиме на систематичне купання у крижаній воді. Тому спробував загартовуватися знову, але розпочав із холодного душу щоранку. Каже, що це приносило ясність та заряд на цілий день. Так чоловік вирішив дати другий шанс і купанню в Дніпрі:
- З середини весни 2025 року я спробував завершувати тренування та пробіжки купанням у Дніпрі. Почав практикувати аж до жовтня. Потім замислився, а навіщо я це роблю? Добровільно йду в колосальний вихід із зони комфорту. Водночас отримую задоволення. У листопаді вирішив дослідити себе. Свідомо створювати дискомфортні умови, перед якими ми часто здаємось, – зазначає черкащанин.
Перші 10 днів для Михайла були найскладнішими. Пірнання чоловік продовжив і взимку. Робить це за бажанням – інколи щодня, а буває, що і з різницею в п’ять днів.
- Перші секунди контакту з холодною водою – це для мене найчистіший контакт із моїм тілом. Відчуття внутрішньої опори. Ти не борешся з тривожним мозком, він просто йде. Дофамін від купання довготривалий, – розповідає Михайло Шквар.
Загартовування навчило Михайла простіше реагувати на різні життєві події. Купання у холодній воді, як каже Михайло Шквар, заземлило його, налагодило контакт з тілом.
«Це задоволення – не передати словами»: Ольга Степаньян
Черкаська фотографиня Ольга Степаньян пірнає у холодну воду вже другу зиму поспіль. Говорить, що неодноразово їздила зі своєю подругою, аби підтримати її, коли та загартовується. Втім внутрішнього відчуття, що вона також може це зробити – не було.
- Рік тому у вересні, він був дуже теплий, подумала, а спробую. Просто гуляла і вирішила пірнути. Опублікувала це в інстаграмі. Так до мене підтягнулися подруги. У компанії завжди веселіше, – каже Ольга Степаньян.
Пані Ольга Степаньян, яка займається моржуванням у Черкасах
Додає: влітку тепер купатися нецікаво. З подругами чекали, коли вода стане холоднішою. Особливої підготовки перед загартовуванням в Ольги Степаньян не було.
- Ти до цього звикаєш. Я не можу сказати, що щоразу заходиш, як у теплу воду – ні. Але коли вже вилазиш, то і вдягатися не хочеться. Дуже гаряче, приємні відчуття, щастя, що ти зміг. Це задоволення, яке словами не передати. У момент занурення ні про що не думаєш, знімаєш стрес. Цілий день тоді минає по‐іншому, ніби випив супервітамінки, – розповідає Ольга Степаньян.
Жінка говорить, що її рекорд перебування у воді – близько двох з половиною хвилин. На початку ж – це було лише кілька секунд після занурення.
- У холодній воді відчуваєш по всьому тілу голки, ніби хтось поколює легенько. Це не болісне відчуття, приємне. І тобі абсолютно не холодно. Цього моменту у воді потрібно дочекатися. Важливо спокійно дихати і не панікувати, – каже черкащанка. – Це може бути збігом, але за рік пірнання я жодного разу не хворіла.
«Якби не купання – схопила б інсульт»: Оксана Савченко
Для черкащанки Оксани Савченко зима 2026 року – вже третя, коли вона регулярно пірнає у холодну воду. Вперше спробувала ще до повномасштабного вторгнення, як група підтримки для подруги її мами, якій діагностували онкологічне захворювання. У жовтні 2024 року цей шлях знову розпочався.
Оксана Савченко, яка займається моржуванням третю зиму
- У мене є друг, який моржує вже років 20. Він мене заохочував, але я ніяк не наважувалася. Мотивацією стало бажання підтримувати своє здоров’я і психіку, – каже Оксана Савченко.
Вона мала сумніви, чи вистачить дисципліни. Втім побачила, що її подруга також почала моржувати. Вони об’єдналися, адже це додає мотивації та відповідальності. Оксана Савченко говорить, що перед купанням у неї зазвичай є тренування, тому на пірнанні вже розігріта. Коли виходиш з води, важливо швидко одягтися.
- Найголовніше – це гарно розтертися рушником. Насамперед одягти шапку та шкарпетки, адже взимку пальці на руках та ногах дуже швидко замерзають, а мокре волосся перетворюється в бурульки, – додає черкащанка.
Оксана Савченко ділиться, що коли пірнає, то в неї перехоплює подих. Інколи буває трішки страшно, а найважче у моржуванні – змусити себе зайти у воду, особливо коли на вулиці вітер та сирість.
Оксана Савченко разом із друзями після моржування. Фото з архіву героїні
- Коли занурююся по кілька разів із головою, таке відчуття, ніби спазмує мозок і обличчя. Але воно дуже швидко минає. На заміну приходить ейфорія, віра у свої сили, бажання жити і вдячність. Зміни є. Якби не купання, я б вже схопила інсульт чи сиділа б на антидепресантах, – каже черкащанка.
Поради для людей, які хочуть почати моржувати
Серед переліку порад, які розповідали черкаські «моржі», найчастіше повторювалась одна – слухати себе та своє тіло. Важливо стежити за здоров’ям, а ще краще – попередньо проконсультуватися з лікарем та робити це протягом усього періоду моржування.
Попередньо можна розпочати з простішого – купання у контрастному або холодному душі.
У день перед пірнанням важливо розігріти тіло, виконавши фізичні вправи. У воді – контролювати дихання. Воно має бути спокійним. Коли вилазиш з річки – швидко зігрітися. З собою можна взяти пляшку з теплою водою, аби опісля полити кінцівки.
Дехто з «моржів» радить починати пірнати з людьми, які вже мають досвід у цьому. Вони зможуть краще налаштувати та розповісти конкретніше, як зайти у воду вперше.
Денис Непогодьєв
Читайте також. Куди поїхати взимку на відпочинок: 10 атмосферних локацій у Черкаській області.
Ви або ваші знайомі творите сьогодення Черкащини, волонтерите, впроваджуєте круті проєкти й розвиваєте наш регіон. Надішліть інформацію про це «18000».