Смілянський ексфутболіст ЛНЗ Антон Крамар, що днями презентував дебютний музичний кліп, детально розповів про своє музичне захоплення.
Про це пише “Табло“.
– Мій кліп – несподіванка для всіх. Мало хто думав, що я займаюся музикою, але я нею займаюся з дитинства. Це моє хобі, якому я приділяв вільний час. Я досить скромна людина, навіть сором’язлива, ніколи нікому нічого не розповідав і не показував. Навіть заспівати щось під гітару комусь незнайомому для мене стрес. Музика в моєму житті завжди йшла паралельно, я розвивався. Просто зараз захотілося щось написати не в стіл, як зазвичай, а показати громадськості.
Я в дитинстві закінчив два класи музичної школи. У тебе був подібний досвід?
– Так, навчався музиці чотири роки, але це мені страшенно не подобалося. Закинув музику, не довчився рік. Мені подобався футбол, я тікав з музичної школи на тренування. За профілем у м. ене був баян.
Кліп на пісню “Ми все розумієм”, про що він?
– Мені цікаво, як з боку це бачать?
Мені здалося, що в ньому ти тікаєш від свого минулого …
– У якийсь момент я почав помічати, що всі люди дуже схожі між собою. У нас одні і ті ж переживання, страхи, бажання, прихильності. Хотілося створити універсальну картинку, в якій кожен побачить себе в рівній мірі. Я хотів вкласти в кліп якісь свої особисті переживання, болючі моменти, але зі спортом це не пов’язано.
Але в фіналі ти спалив кубок…
– Кубок – це уособлення марнославства. Годинники – це час. Маска – виконувані нами чужі ролі. Хотілося показати, як ми протягом життя накопичуємо різні речі і прихильності. Валіза, яку несе мій персонаж в кліпі, і є цей накопичений вантаж. І в якийсь момент з’являються сумніви, розуміємо, що в житті щось не так. А паралельно в кадрі показаний другий персонаж, який присутній поруч. Хтось в ньому побачить друга, хтось Бога, хтось духовного вчителя, а хтось совість. А сцена в багнюці показує розчарування і відчай. У підсумку, герой приходить до знань, які дають йому відповіді на багато питань. Він знаходить душевну рівновагу і розуміння свого призначення. Це короткий опис, але навіть коли я переглядаю кліп, іноді знаходжу якісь речі, про які не думав під час зйомки.
Ти писав музику сам, сам склав вірші, сам створював сценарій для кліпу. Що з усього цього тобі ближче?
– Спочатку я писав музику, мені це подобається, а кліп – це вже наступний етап. Коли сама пісня була готова, захотілося зняти кліп. Почав думати, який відеоряд можна покласти на неї. Мені близька і кінематографія, я багато фільмів дивлюся. Але вузьконаправлено я хочу займатися музикою. А як воно буде далі – подивимося. Хто міг подумати, що я, займаючись футболом, буду писати музику. Так і тут: зараз пишеш музику, а через десять років можна зніматися у фільмах.
Скільки людей було залучено в продакшн кліпу?
– Троє. Я, актор Максим Феклюшин і оператор Валерій Буденний. Все робили самі. Я написав музику, знайшов Валєру через знайомих. Ми з ним зустрілися в серпні, пояснив, що хочу побачити, показав сценарій. Йому дуже сподобалося, ця тема йому близька, і він захотів зняти цей кліп. Протягом двох місяців ми робили розкадрування, Валєра багато допоміг у постановці кадру. Це непростий процес, адже хотілося все зробити якісно. Ретельно продумували кожну деталь – реквізит, костюми. Вся робота зайняла трохи більше трьох місяців.
Де проходили зйомки?
– Це Черкаська область, село Смільченці. Там живе моя бабуся, у якої я проводив кожне літо в дитинстві. В цьому році їздив до неї в гості, вийшов в поле, зрозумів, що цю локацію будемо використовувати в кліпі. Вона ідеально підійшла.
Наскільки дорого зняти такий кліп?
– Ми витратили на нього копійки. Знайомі розповідали, що подібний кліп знімають з командою за десятки тисяч доларів. Ми ж, задіявши всього трьох людей, витратили близько тисячі доларів. Поїхали на три дні туди, це з урахуванням проживання та харчування. Можна сказати, що зняли кліп за їжу.
Костюм коштує дорожче?
– Ми попросили його у знайомого, обійшовся безкоштовно. Камеру теж брали у знайомого. Макс – це друг Валєри, він працював за символічні гроші, допоміг нам зняти весь матеріал. Монтаж і корекцію робили самі.
А де записуєш музику?
– Дома. Я тільки зараз займаюся облаштуванням домашній студії, з усім необхідним. Граючи у футбол, я постійно переїжджав. Тягав з собою гітару, і сетап – ноутбук, звукову карту, навушники. Все на коліні.
Які тепер музичні амбіції в Антона Крамара?
– Не хочу ставити собі цілі, до яких потрібно йти. Так, як і будь-якій людині хочеться якогось визнання, але я не хочу прив’язуватися до результату. Не хочу переживати, що комусь не подобається музика або кліп ніхто не дивиться. Не хочу перетворювати музику в спорт. Моєю планкою була тисяча переглядів в YouTube, друзям показати. Зараз вже більше десяти тисяч переглядів. Що буде далі – подивимося.
Тобі 31 рік і ще влітку ти захищав кольори аматорського ЛНЗ-Лебедин. З футболом покінчено остаточно?
– Я давно думав, як перейти від футболу до музики. Музика почала мені приносити дохід задовго до кліпу. З 26 років я пишу музику, продаю її на інтернет-майданчиках – для різних YouTube-проектів, для реклами. Це розв’язало мені руки фінансово, можна було дозволити собі не грати якийсь час. Музика стала моїм основним заробітком, навіть не футбол. Я закінчив у “Черкащині”, не хотілося везти свою сім’ю кудись, щоб грати в нуль – просто грати і нічого не заробляти, витрачати зарплату на харчування і житло. Потрібно було приймати рішення, хоча сили в собі відчуваю ще пограти. Запрошували ще в команди, але мене не зацікавили ці варіанти.
На професійному рівні ти починав свою кар’єру в Черкасах і закінчував її там же. Чому цьогорічну “Черкащину” в останні роки так лихоманить?
– Черкаси – рідне місто для мене. Що зараз, що 10 років тому все так же – ті ж схеми працюють, ті ж люди, рівень професіоналізму низький. Через це немає прогресу. Щоб клуб ріс і розвивався, потрібно в нього душу вкладати, будувати інфраструктуру, вкладати гроші, розвивати. А такі команди, як в Черкасах – тимчасові спалахи. Гроші з’явилися – є команда майстрів. І таких міст в Україні багато – Вінниця, Суми, Тернопіль та інші.
