Фото Ігоря Єфімова
5 грудня в український прокат виходить історична драма «Чорний Ворон», знята за мотивами однойменного роману Василя Шкляра. Це історія про життя та кохання холодноярського отамана, який організував боротьбу проти більшовиків у 1920-х.
«Чорного Ворона» хотіли екранізувати ще у 2011 році, бо книга одразу стала бестселлером, а у 2017-му її тираж подолав позначку 300 тисяч примірників. Пропозицію стати режисером стрічки прийняв польський кінематографіст Єжи Гофман, але згодом відмовився, назвавши її націоналістичною та ксенофобською.
У 2018 році «1+1 production» і режисер Тарас Ткаченко почали зйомки фільму. У вересні 2019 року «Чорний Ворон» переміг у дев’ятому конкурсному відборі Держкіно та отримав пʼять мільйонів гривень з 20 мільйонів загального бюджету.
Напередодні прем’єри theБабель поспілкувався з письменником Василем Шкляром.
В інтерв’ю Шкляр запевнив, що ототожнювати фільм із книгою в жодному разі не можна.
– Це твори різних видів мистецтва. Неможливо історичний роман вмістити у двогодинне екранне видовище. Фільм вимагає послідовного розвитку подій, а отже, тут неминучі втрати багатьох сюжетних гілок і персонажів. Від самого початку я знав, що цих жертв не уникнути. Тому й не хотів писати сценарій. Це надто болісний процес для автора, – зазначив Василь Шкляр.
Він також зазначив, що хотів внести певні корективи в сюжет.
– Я трохи правив діалоги, намагався внести корективи в окремі епізоди, але більшість моїх пропозицій не вміщалися у бюджет фільму. Наприклад, я пропонував інакший фінал. Не хочу спойлерів, але скажу, що він пов’язаний із церковною дзвіницею, і мені відмовили через брак коштів. Окрім фінансування, нас обмежили в часі. Якщо тобі держава виділяє кошти на кіно, а ти їх вчасно не освоїв через погодні умови чи затяжний підготовчий період, їх забирають. У «Чорного Ворона» забрали кілька мільйонів, потім їх знову довелося шукати. Державні кошти — це не лише допомога. Це ще й лещата, які затискають кінематографістів у рамки. Штовхають режисера у спину. Хоча Тарас Ткаченко, як мені здається, вийшов із цього становища з честю. Це амбітний і талановитий митець. Якщо він щось замислив, то не берися його переконувати. Він погодиться, покиває головою, а зробить по-своєму. І це його право. Автором фільму є режисер, а не письменник, – зазначив Шкляр.
