На UA: Черкаси вийшов другий випуск програми “Лакмус”. У ньому йдеться про несправедливий розподіл землі між учасниками АТО.
Проєкт журналістський розслідувань “Лакмус” реалізує команда “18000” на замовлення “Суспільного”.
Отримати земельну ділянку – право кожного громадянина України. Згідно з законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, першочергове право на отримання земельної ділянки для будівництва, городництва та садівництва мають учасники бойових дій.
Втім у законодавстві упущена важлива деталь – черговість, за якою учасникам АТО мають надавати землю. Через це часто землю отримують не ті АТОвці, що першими подали документи на отримання землі, а військові, що мають відношення до органів влади. Зокрема, чиновники та депутати.
Кількість вільної землі в обласному центрі в рази менша, ніж кількість охочих її отримати. За останні п’ять років бійці та родини загиблих сукупно отримали менше 250 ділянок.
Серед тих, кому вдалося отримати земельну ділянку, – батько колишнього заступника мера Андрій Ботнар. Він отримав землю біля лісу – в районі Соснівки. Каже: все завдяки тому, що добре знається на законодавстві.
Ще один щасливий власник земельної ділянки – Геннадій Шевченко. Нині він – депутат Черкаської міської ради. Раніше був заступником міського голови Анатолія Бондаренка та очолював одне із комунальних підприємств. Крім іншого, Шевченко – як учасник бойових дій – очолював у свій час і комісію, яка б мала забезпечувати саме справедливий розподіл землі між учасниками бойових дій. Отримавши землю у 2019 році, вже на початку цього року Шевченко свою земельну ділянку продав. Так нічого на ній і не збудувавши.
У середині травня депутати вже нового скликання проголосували за актуалізацію генерального плану міста. За словами профільного чиновника Артура Савіна, це дозволить віднайти до десяти гектарів вільної землі. Частину з якої треба ще викупити з приватної власності.
Екссекретар міської ради Ярослав Нищик вважає, що це зовсім не панацея. Єдине, що справді може змінити ситуацію, це зміни до законодавства. Окрім дефіциту землі, проблема ще й у черговості її виділення, яку має визначити законодавець.
– Спілкувався з багатьма чиновниками й депутатами з інших міст. Ситуація у 100% у тих містах і територіальних громадах абсолютно ідентична. Тому що немає законодавчого моменту, який дозволяє впорядкувати черговість. Якби чиновники департаменту архітектури були зацікавлені в дотриманні черговості, вони були б зацікавлені і в пошуку земельних ділянок, і не було б можливості махлювати. Оскільки закон на державному рівні такого права і зобов’язання для чиновників не дає, то відповідно – такий механізм для певного збагачення ніхто не буде добровільно втрачати, – говорить Нищик.
Дивіться другий випуск “Лакмусу”
