«Одружена з Черкасами». Людмила Бордунос про заручини, дітей та роботу *

Їй 36 років. Вона виховує двох доньок. Місяць тому Людмила Бордунос вибула із рейтингу завидних наречених Черкас. Заступниця міського голови заручилася.

Вже півтора роки, як вона єдина жінка-заступниця мера, кілька місяців – як курує найтяжчу в місті сферу житлово-комунального комплексу. Нині ж балотується до Верховної Ради України по 194 мажоритарному округу.

В інтерв’ю вперше розповідає про родину, заручини, роботу та рішення йти в парламент.

– Навіщо вам депутатство? Невже бракує грошей?

– У мене двоє дітей. Старшій доньці – 15 років. Вона вже почала готувати мене до того, що планує навчатися за кордоном, жити там. А я, як мама, до крику цього не хочу. Мрію, щоб моя дитина мешкала тут, навчалася, будувала свою родину. Для цього потрібні зміни.

Окрім того, депутатство – це в першу чергу цікава для мене робота. Впевнена, що з нею впораюся. Я – фаховий юрист, маю досвід роботи в органах виконавчої влади. І на цій посаді зіткнулася із тим, що мені бракує якісного законодавства, щоби належно виконувати свої посадові обов’язки.

– Робота – це публічна сфера вашого життя. Розкажіть, яка ви людина? У чому ваша перевага над іншими кандидатами?

– Я вмію чути людей. Співчуваю та переживаю за інших, переймаюсь їхніми проблемами та потребами. Через мій кабінет у виконкомі пройшли сотні черкащан. Якщо я зустрічаю когось із них на вулиці, то у 90% випадків – згадаю ім’я, стовідсотково – з якою проблемою вона до мене приходила і головне – як її вирішила.

Маю яскраві приклади. Нещодавно до мене звернулася жінка, яка 12 років оббивала пороги кабінетів моїх попередників у виконкомі. Ще у 2007-му її квартиру мали відключити від централізованого опалення, оскільки вона користувалася автономним. Колись їй сказали: «Ти будеш довго до нас  ходити, бо не дала хабара». І вона, дійсно, ходила роками. Увесь цей час їй надсилали платіжки за послугу, якої вона не отримувала.

Мені неймовірно приємно, що саме за моєї підтримки черкащанка отримала свій довгоочікуваний акт на відключення. Зараз їй перераховують всі псевдоборги. Це і є тісний контакт із людиною, її проблемою. Я не просто відписуюся, уникаю чи ховаюся. Я працюю з черкащанами.

– У вас дві доньки. Яка ви мама?

– Я дуже люблю дітей. Діти дуже люблять мене (усміхається). Але, на жаль, зараз бракує часу для спільного дозвілля настільки мені та їм цього хотілося б.

Однак, я – мама справедлива, вимоглива. Вони не розбалувані. Умене діти вміють рахувати гроші. Немає такого, що «мама хочу це і все». Старша донька знає, що ми щось можемо собі дозволити, а щось – ні. Я привчаю дітей до реального життя. Вони мають вміти виживати в різних фінансових умовах.

– Бачили у «Фейсбуці», що ви заручилися. Доньки не ревнують вас до нового кохання?

– Скажу по-секрету: те, як мої діти сприйняли Олександра, як вони його полюбили і здружилися з ним, стало ключовим аргументом «за» під час пропозиції. У дітей не було ревнощів. Менша донька його обожнює. Зі старшою – у них дружні стосунки. Коли ми тільки починали спілкуватися, вона сказала: «Дай мені час». Їй знадобився тиждень. Зараз заявила: «Мам, я дивлюся на вас, бачу, що ти щаслива поруч із ним і я розділю твоє щастя».

Тому немає ревнощів, є тісний зв’язок нас чотирьох.

– Хто ваш обранець? Як він вам освідчувався?

– В Олександра є захоплення. Він – фотограф. Одного разу я замовила фотосесію у нього. У процесі зйомки зав’язалася невимушена бесіда. Він, пам’ятаю, кілька разів обмовився: «У мене пари, пари». Я й з першої хвилини подумала, що він студент і так його й називала (усміхається). Потім виявилося, що Саша – кандидат юридичних наук, працює викладачем у виші.

Освідчення ж було дуже милим. Вирвав мене із міста. Сказав: «Збирайся і ми їдемо на річку купатися». А я дуже люблю Дніпро. Це для мене можливість порелаксувати. Вода змиває увесь негатив, який осідає протягом дня.

За містом ми знайшли тихеньке містечко, я була в сукні, бо після роботи, тільки купальник встигла закинути у машину.

Під’їхали і я відразу пішла до води. Тут відчуваю, як позаду мене ллється шампанське, просто на голову, сукню (сміється). Повертаюся і бачу: Саша опустився на коліно, з обручкою і квітами. Звідки тільки вони взялися. Напевно не даремно він казав: «Я сам речі покладу в машину». Це було дуже мило й неочікувано.

– Як ви плануєте поєднувати політику й романтику?

– Наші стосунки почалися у той момент, коли в мене було активне політичне життя. Я вдячна Саші, що він закохався в мене таку, яка постійно в роботі. Він жартує інколи: «Ти одружена і змістом». Так, місто – це моя сім’я, моя робота. І можливо через те, що ми в таких умовах познайомилися, зараз у нашому житті багато романтики. І це величезна заслуга мого Сашка.

– Що для вас Черкаси?

– Це дім (усміхається). Дуже складно передати словами, наскільки я обожнюю Черкаси. Коли заїжджаєш через дамбу в місто, бачиш перші будинки, то у грудях щось стискається. Розумієш, що приїжджаєш додому. Я в Черкасах з 18 років. Це половина мого життя. Жодного разу не було бажання виїхати кудись.

Розумію, що коли я стану народним депутатом, то жити найближчі роки доведеться на два міста. Але Черкаси – в пріоритеті. Тим паче в моїх планах – працювати задля округу, інтереси якого я зобов’язуюся відстоювати у Раді.

*Політична реклама