ФОТОІСТОРІЯ
Охоронці тилового спокою — волонтери
Кадри з життя черкаських волонтерів, яке докорінно змінилося після 24 лютого
Бастіон - з латинської перекладають як "будую укріплення", так і в Черкасах від початку повномасштабної війни група ентузіастів взялися будувати стійкий фундамент, з якого пізніше зародиться їх волонтерство.
Черкаський Бастіон - це команда волонтерів, що допомагає містам, мешканці яких постраждали від бойових дій.
"Впродовж місяця укріпили всі стратегічні об'єкти міста."
Олександр Кумпанський - 22 роки, студент Чорноморського Національного університету імені Петра Могили. Від першого дня війни Олександр був донором крові, всебічно допомагав волонтерам міста та навіть намагався вступити до ТрО. Пізніше разом з друзями вони почали укріплювати місто мішками з піском, створюючи умовний бастіон. Від цього й пішла назва їх центру допомоги. Побачивши ситуацію в найбільш постраждалих містах України, Олександр з друзями об'єдналися в команду, яка базується на території церкви за адресою Добровольського 5.

- Навіть слово "дякую" зайве, бо допомагаємо ми безкорисливо, - каже Олександр.
"Це моя війна, бо Україна - це не про території, це про кожного з нас."
Альона Мордванюк - 22 роки, студентка Київського Національного торгівельно-економічного університету. Війна торкнулася Альони ще в 2014 році. Її покійний дідусь проживав у Донецькій області й поїхати до нього у дівчини можливості не було. Відтоді й почала волонтерити. В Бастіон потрапила випадково і остаточно залишилася там, щоб допомагати населенню постраждалих міст, адже як ніхто інший знає, чого потребують їх мешканці.
"Ми їздимо в ті міста, де ми потрібні, де треба допомога."
Михайло Купець - 19 років, за освітою пекар-кондитер. Його волонтерська діяльність розпочалася з готування їжі для внутрішніх переселенців на території училища. Пізніше приєднався до команди, де його вміння готувати опинилися в нагоді. Волонтери готували та роздавали хліб внутрішнім переселенцям, просто перехожим та відправили частину на передову.
- Я б не зміг сидіти вдома і просто ходити на роботу, знаючи, що можу бути корисним тут, - каже Михайло.
" Подобається робити все, бо це не робота, а допомога в задоволення"
Богдан Сорока - 28 років, програміст.
Про Бастіон почув від знайомих, відтоді розвозить гуманітарну допомогу, яку перед цим збирає разом з колегами в місцевих волонтерських центрах. Також вони співпрацюють з місцевими благодійними фондами, тому ніхто не сидить на місці, роботу ділять на всіх.
"Всі до цього причетні, тому я роблю те, що повинен."
Богдан Фурман - 17 років, студент Черкаського вищого професійного училища. Волонтерський старт розпочав із локальної допомоги на території свого навчального закладу. Обслуговував внутрішніх переселенців, готуючи їжу. Коли основні процеси штабу училища устаткувалися і стало достатньо персоналу для обслуговування, Богдан приєднався до команди, в якій перебуває нині. Головна його робота - інформаційний фронт, адже тут він займається саме інформуванням аудиторії.
"Якщо у нас все спокійно, потрібно робити так, щоб в інших містах ставало хоч трішки краще."
Артем Бур'ян - 18 років, студент Черкаського Національного університету імені Богдана Хмельницького. На початку своєї діяльності також будував блок-пости, згодом доєднався до допомоги в церкву ( штаб Бастіону знаходиться на території церкви по вулиці Добровольського 5). У команді він відповідає за транспортування.
Фото з Інстаграму
Якщо ви хочете долучитися до допомоги:
bastion_cherkasy
вулиця Добровольського 5
Телеграм-канал: https://t.me/BastionNaDnipri
Інстаграм: https://www.instagram.com/bastion_cherkasy/

Підготувала Аня Коваленко