ФОТОІСТОРІЯ
Охоронці тилового спокою — волонтери
Кадри з життя черкаських волонтерів, яке докорінно змінилося після 24 лютого
Дар'я Бунякіна - журналістка-піарниця.
"В Україні - це одна з найбільших шкіл, то чому б не використати її можливості?"
Батько Дар'ї працює на посаді директора 17 школи, тому перше, що вона зробила від початку повномасштабного російського вторгнення - запропонувала татові створити на базі закладу волонтерський штаб допомоги. Ідею підтримала не тільки родина, а й вчительський колектив, який із того часу працює в ролі кухарів. Сама ж Дар'я займається логістикою.
"У березні абсолютно не розуміли як довго це затягнеться, але з ідеєю визначилися - будемо виготовляти консервовану продукцію".
Кожен старт роботи завжди непростий, тому до цього всі доклали свої зусилля. Учні приносили до школи банки, небайдужі батьки допомагали матеріально, водночас налаштовували логістичні зв'язки з місцевими підприємствами, зокрема такими, як МХП.
"Унікальність цієї ініціативи в тому, що від початку тут не було жодного професійного кухаря, це все вчителі".
Мама кількох учениць має власне виробництво напівфабрикатів, саме за її рецептурою почали готувати м'ясну продукцію на території 17 школи. Щодня є потреба у більш ніж 90 кілограмах м'яса. Разом із консервованою продукцією також виготовляють закуски, пиріжки, злакове енергетичне печиво, яке у великих кількостях відправляють на передову. Лише на Великдень колектив випік 1300 пасок за 6 днів.
"Усе, що ми робимо, - тримається на людях".
Волонтерський штаб 17 школи щодня потребує продуктів, тому має постійну комунікацію з людьми, які їм допомагають. Головна увага зосереджена на військових, проте, коли до них звертаються внутрішньо переміщені особи, їм у допомозі також не відмовляють.
Є певні батальйони, які кілька разів отримували допомогу і просять щоразу, щоб привозили саме від цього штабу, бо ж тут готують з любов'ю.
Фото Дар'ї з Facebook
Left
Right
"Учителі між уроками готували їжу, інколи до та після навчання, темп роботи просто нереальний".
Зараз колектив у відпустці, але вчителі продовжують готувати їжу в їдальні, адже від цього залежить ситий день хоча б одного захисника. Ця праця ніколи не залишається неоціненою, деякі військові, які їдять цю продукцію, самостійно повертають пусті баночки до школи.
"Ми робимо все, щоб захисники відчували нашу підтримку з тилу. І спробували не просто смачну, а по-справжньому домашню їжу, як у мами або бабусі. З теплом і вірою, що кожен із них повернеться живим і з перемогою".
Якщо бажаєте долучитися до допомоги:
ДАР'Я БУНЯКІНА
профіль в Facebook: https://www.facebook.com/daria.buniakina

Підготувала Аня Коваленко