Хто і як забудовує берег Дніпра біля Черкас
У середині 20‐го сторіччя Черкаси були великим містом на Дніпрі, що приваблювало туристів. Проте впродовж останніх 10–15 років той самий берег перетворюється на місце компактного проживання для кількох сотень заможних та впливових черкащан.
У розслідуванні, яке створила команда «18000» на замовлення «Суспільне Черкаси», журналіст Артур Чемирис спробує відповісти на запитання: чому берегова зона Дніпра «порізана» парканами; чому чимдалі, тим вужчою стає загальнодоступна зона відпочинку і тим ширшою – приватна власність; чому, попри закони, берег продовжують забудовувати?
Берегова зона між законом і реальністю
Лише за останнє десятиріччя на березі Дніпра біля Черкас виросло одразу кілька житлових кооперативів та так званих відпочинкових комплексів. Обов’язкові атрибути – суцільно огороджені території з парканом прямісінько у воду.
- Черкаси – місто, що стоїть на воді. Таких міст небагато, де є чудова панорама і гарні локації. І тому, обираючи, де жити, люди намагаються жити максимально ближче до води. Життя на березі – це розкіш. Коли ти заходиш в проєкт життя на березі – це буде довго, дорого і трішки страшно, тому що немає в тебе гарантій, що воно потім буде легалізовано, – зауважує рієлтор, експерт із нерухомості Дмитро Усмединський.
Паркан на прибережній території
Гарантій немає через те, що існує закон, який має визначати й ширину прибережної захисної смуги, і режим її використання. І є навіть ті, хто має слідкувати за дотриманням цього закону. Так у статті 88 Водного кодексу йдеться про те, що будувати будь‐що, не пов’язане із захистом річки, у прибережній захисній смузі заборонено.
- У нас є прибережні захисні смуги залежно від водойми, до якої їх встановлюють. Для великих річок, водосховищ – це 100 метрів від водойми. Але по факту цієї смуги мало хто дотримується, – каже голова правління ГО «Антикорупційний штаб» Сергій Миткалик.
Як розповідає еколог, фахівець ГО «Екодія» Богдан Кученко, у прибережних смугах має зберігатись природний рослинний покрив, який виконуватиме так звану буферну функцію й убезпечувати водойми від потрапляння в них непотрібних речовин.
- Тобто всі споруди, крім гідротехнічних споруд чи портових будівель, у нас заборонено створювати в прибережній захисній смузі саме для того, щоб зберегти якість питної води, – додав Богдан Кученко.
Забудови на березі Дніпра
Крім того, у питанні забудови прибережної смуги є ще одна важлива площина – свобода пересування.
- Мальовнича Україна – це наш образ, символ, зокрема, вільного доступу до води. Тобто мені здається, що головне, що порушує така забудова – це вільний доступ до води. Те, що українці вважають своїм природним правом. Ніхто не може мені заборонити підійти до води, а якщо це приватна територія, то я не можу цього зробити, – вважає народна депутатка, голова підкомітету з питань містобудування, благоустрою та земельних відносин у межах територій забудови Ганна Бондар.
Від пляжу до паркану: який вигляд має доступ до Дніпра насправді
У передмісті Черкас, від села Сокирна в бік Єлизаветівки, чим далі, тим більше приватних комплексів. Зустрічаємося з охоронцем. Він намагається заборонити нам знімати, бо далі – суцільна приватна власність.
- Не можна, – каже охоронець Артуру Чемирису.
- Чому не можна? – запитує його журналіст.
- Заборонено.
- А хто заборонив? Ну це ж…
- Хазяїн.
- А хто господар?
- Я вам розказувать не буду.
- Та це ж таке… Ми в принципі зрозуміли.
- І по сусідству тут такі люди, що краще сюди не заходити.
Від пляжу до першого паркану – дещо більше кілометра. За цією перешкодою розпочинається плеяда аналогічних конструкцій, які обмежують доступ до води. Одна з таких розташована на лівому березі Дніпра у Кединій Горі, поблизу Золотоноші. Тут колись збудував собі маєток ексмер Черкас та втікач‐регіонал Володимир Олійник. Нині будинок зареєстрований на його дружину.
Паркан біля маєтку Володимира Олійника
Частину майна родини Олійника на березі Дніпра у жовтні 2025 року конфіскували на користь держави. Втім, поки не все. Йдеться про гараж, котельню і земельну ділянку, на якій вони розміщені. Хоча набудував у свій час Олійник тут багато, тільки баня у воді чого варта.
Читайте також: Як ексмер Черкас, втікач Олійник зберіг «палац» на Дніпрі – що нині приховує доглянута резиденція.
Недалеко звідси з дрону вдалося зафіксувати ще один приватний берег і навіть приватну затоку, огороджену спеціальними парканами. Все це належить родині колишнього очільника черкаської податкової та Черкаської державної адміністрації Юрія Ткаченка.
Приватна затока
Показовим є те, що навіть Олійнику, якого вже 10 років немає в Україні і який веде антиукраїнську діяльність на території агресора, за цей час так і не демонтували паркан. Тобто не було ані рішення суду, ані його виконання. Принаймні цей паркан досі у воді, як і багато років тому.
- Передбачена адміністративна відповідальність, відповідно до статті 60 КУпАП, розмір штрафу складає від 3400 гривень до 6800 гривень. Орган місцевого самоврядування надає вимогу в 10‐денний термін усунуть. Якщо не здійснюють ці дії, тоді вже повинен займатися орган місцевого самоврядування, – розповідає про покарання за встановлення паркану начальник відділу державного екологічного нагляду земельних ресурсів та надр ДЕІ Центрального округу Віталій Бойко.
10 замість 100 метрів: Агрокаскад – рішення, яке відкрило шлях до масової забудови берега
Зауважимо, потенційний штраф від трьох до шести тисяч гривень – суто за паркан. За те, що тут набудовано, ніхто відповідати не буде. Чому? Бо зі старту можливість відібрати у черкащан доступ до берегів намагаються легалізувати.
- Існує рішення сільської ради про встановлення прибережної захисної смуги. Законодавчо встановлений розмір 100 метрів щодо Кременчуцького водосховища, а рішенням сільської ради ця прибережна захисна смуга встановлена у 20 метрів, – пояснює начальниця відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин Черкаської обласної прокуратури Ірина Дмитрик.
Забудова прибережної території
Тобто спочатку депутати місцевої ради визначають ширину прибережної смуги не у 100 метрів, як це б мало бути, а у 10 або 20. Далі віддають цю земельну ділянку під потреби, не пов’язані із водокористуванням, у довгострокову оренду, наприклад, під будівництво зони відпочинку. А потім, коли земля опиняється у потрібних руках, все стає приватним. Перед цим її можуть ще кілька разів купувати й перепродавати, щоб «замести сліди».
- Нещодавно ухвалили закон про захист добросовісних набувачів. Ці земельні ділянки часто отримує одна особа, потім їх неодноразово продають, і наступні набувачі вже вважають себе добросовісними, – додає начальниця відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин Черкаської обласної прокуратури Ірина Дмитрик.
Забудова так званого Агрокаскаду
Для прикладу розповімо про так званий «Агрокаскад» – житло для справжньої черкаської еліти. Політики, бізнесмени – всі тут.
Ще у 2007 році Свидівоцька сільська рада встановила для цього кооперативу прибережну захисну смугу у розмірі 10 та 20 метрів, затвердивши відповідний проєкт землеустрою. Прокурори намагалися скасувати це рішення. Втім суд став на бік сільради. Тож долю цього місця вирішили фактично 12 місцевих депутатів.
Це судове рішення майже 15‐річної давнини запустило процес забудови навколо і гарантувало майбутнім власникам житла біля води відсутність питань з боку правоохоронців.
Серед власників земельних ділянок на території цього кооперативу у момент його заснування були представники ледь не всіх правоохоронних та контролюючих органів. Наприклад, дружина колишнього начальника Черкаського обласного головного управління земельних ресурсів, депутат Черкаської міської ради й майбутній заступник керівника прокуратури області, дружина одного з ексочільників міліції на Черкащині, ексректор національного університету, колишня дружина екскерівника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області.
Серед них – Ліпандіна. За часів Януковича Володимир Ліпандін очолював міліцію на Черкащині. Втім після подій Революції Гідності втік до Криму. Нині Володимир Ліпандін очолює міліцію на тимчасово окупованій частині Херсонщині, його підозрюють українські правоохоронці у колабораціонізмі. І, схоже, за часи служби на Черкащині родичка Володимира Ліпандіна отримала земельну ділянку у цьому місці. Зараз ця ділянка одна з небагатьох не забудована.
Прибережна зона у 2008 році
Прибережна зона у 2015 році
Через давність історії імена інших перших власників землі тут недоступні в електронних реєстрах. Втім їх пам’ятає журналіст Віктор Борисов, який ще майже 20 років тому вперше розповідав про наміри забудови тут.
- Я пам’ятаю, що був керівник управління земельних ресурсів на той момент, міської ради, Стрижак. Був колишній генеральний директор, а на той момент заступник голови черкаської адміністрації Бєлий. Були правоохоронці, інші керівники різних структур, з не дуже відомими звичайним людям прізвищами, – каже журналіст Віктор Борисов.
Хто з відомих черкащан отримав землю біля Дніпра
Водночас багато ділянок на території кооперативу «Агрокаскад» за роки його існування змінили власників. Так із запланованого закритого клубу місцевої еліти часів Януковича він перетворився у місце проживання тих, хто зміг викупити у цих діячів їхні землі й реалізувати мрію – жити на Дніпрі.
Зараз за таке житло доведеться заплатити декількасот тисяч доларів. Будинок біля води продають за 550 тисяч доларів, є й дешевша пропозиція – 420 тисяч доларів. Земельна ділянка обійдеться у 85 тисяч доларів за 10 соток. Власниками подібних маєтків тут нині є переважно родини успішних черкаських бізнесменів, втім є і поодинокі політики. Серед них депутат Черкаської обласної ради Віталій Чен та його дружина.
Скільки коштує будинок у прибережній зоні Дніпра?
«Агрокаскад» – не єдине таке місце. Є, наприклад, ще «Белла віста». Втім насолоджуватися проживанням тут може обмежене коло людей. Схоже, саме «Белла Віста» задала тут своєрідний ритм. Адже у 2008‐му на цьому місці мав з’явитися культурно‐оздоровчий комплекс. Під нього тут і віддали в оренду 10 гектарів землі. Кому? Зокрема відомому місцевому політику й бізнесмену Роману Дісканту.
Впродовж років комплекс не будували, натомість навколо почали рости маєтки. Ще за п’ять років Діскант з партнерами викупив половину ділянки у дещо більше ніж 2000 гривень за сотку або ж 250 доларів за тодішнім курсом. Це десь в 30 разів дешевше, ніж тепер.
Навколо також почалася забудова. Серед сусідів Дісканта, наприклад, матір депутата від «Європейської солідарності» Сергія Кудактіна та ще одного депутата місцевої ради, батьківщинівця Валерія Міняйла. Попит є. Адже 250 доларів легко перетворюються на 7 тисяч. Саме така вартість однієї землі сотки тут тепер.
«Белла Віста» з висоти
Прокурори до 2019 року намагалась розірвати договір купівлі‐продажу ділянки й навіть було відкрито кримінальне провадження за цим фактом. Однак суд став на бік сільради, визначивши, що вона діяла в межах закону.
Наймолодший кооператив на береговій лінії – «Рів’єра Клаб» або ж офіційно – товариство «Лісова казка». Будинки тут почали активно з’являтися в останні кілька років, після початку повномасштабного вторгнення.
Спробуємо з’ясувати, як усе влаштовано всередині. Для цього їдемо дивитися один із будинків, що виставлений на продаж. Ціна питання – 145 тисяч доларів за 170 квадратів і це – голі стіни. Аби не видати себе, знімаємо приховано на телефон. Зустрічаємось із ріелтором і власником будівлі. Далі – екскурсія.
Будинок у «Рів’єра Клаб»
У цьому кооперативі досі не проведений газ. А тариф на світло – комерційний. Тому що за документами – це зона рекреації, а не постійного проживання.
- А що по документах тут? Чи не буде певних моментів із прокуратурою? – запитує оператор представників комплексу.
- Тут не буде, ділянка приватизована, – відповідають йому.
- Цей будинок переводиться на вас, зразу можете його приватизувати і ввести в експлуатацію. Спочатку як садовий, потім житловий фонд. Все це робиться на законних основах.
Більшість будинків, як і вільних ділянок, уже продані. Попри дачний статус, частина людей тут живе постійно.
Підсумуємо. Три кооперативи площею у понад 20 гектарів, де ціна за сотку землі стартує від 5 тисяч доларів. Тобто лише вартість цих масивів можна оцінити в не менш ніж 10 мільйонів доларів. Проте сама громада майже нічого від цього не отримувала і не отримує, окрім орендних платежів. Загалом – дещо більше 3 % від усіх бюджетних надходжень.
Свидівок чи Будище: чиновницю шукали в двох селах одночасно
Поява цих кооперативів була б неможливою без рішень місцевих депутатів. Вони змінювали й змінюють цільові призначення, а також не встановлюють передбачені Водним кодексом межі прибережної захисної смуги.
Нині Будищенською громадою керує секретарка місцевої ради Наталія Токаренко. Кілька тижнів намагалися домовитися з нею про коментар.
- Добрий день, пані Наталіє, – звертається до секретарки міської ради Артур Чемирис телефоном.
- Добрий день, – відповідають йому.
- Зручно зараз говорити?
- Стосовно чого? Кажіть, я на лікарняному.
- Хочемо з колегою поспілкувалися щодо відеокоментаря. Чи могли б ми з вами записати його?
- Я ж вам уже говорила: я хворію. З земельним відділом вас сконтактую, якщо вам так горить. І тоді ви з ним зв’яжетесь, буде надано вам те, що ви хочете, який відеоматеріал.
У земельному відділі слухавку не підняли. Тому ми приїхали до місцевої ради в Свидівку, однак спілкуватися з журналістами тут не захотіли, бо «ніхто не давав доручення». Дозвіл нібито має надати та сама Наталія Токаренко. Чиновники додали, що на роботі її бачать щодня.
Перший візит до Свидівоцького старостинського округу за коментарем
Про те, що пані Наталія працює, підтвердили і в Будищі, куди зателефонував Артур Чемирис, шукаючи зустрічі із секретаркою Будищенської сільради. Тож одні кажуть, що пані Наталія в Свидівку. А в Свидівку кажуть, що вона в Будищі. Певно, зручно, коли керуєш об’єднаною територіальною громадою.
- Хочемо з вами все‐таки поспілкуватися чи з вашими колегами, – знову Артур Чемирис телефонує до пані Наталії.
- Я ж нормально пояснила, що на лікарняному! Вам що не передзвонив ніхто? – відповідає вона.
- Мені ніхто не телефонував за ці дні. Ми були у пана Миколи Бакуменка, проте він сказав, що аби коментувати, йому потрібне ваше «добро». А ще ми щойно були і в Будищі, і в Свидівку, нам всі сказали, що ви на роботі. Тільки в Будищі сказали, що ви у Свидівку, а в Свидівку, що ви в Будищі.
- Круто ви працюєте, звісно, питань немає… Добре. Зараз я наберу Бакуменка, давала йому номер, не розумію, чому він вам не передзвонив.
- Тоді скажіть, що ми зараз до нього під’їдемо, поспілкуємось і закриємо це питання.
Розмова з Миколою Бакуменком
Землевпорядник Будищенської об’єднаної територіальної громади Микола Бакуменко був на робочому місці, коли приїхали журналісти. Однак вимагав припинити знімання та написати йому запитання на аркуші паперу. На підготовку йому знадобилося кілька днів. Та все ж коментар дав:
- Як там з’являлися об’єкти будинку відпочинку – це не при каденції Будищенської сільської ради. Це 2000‐ні роки, 2007, 2006, 2005 і так далі. Дійсно, нині існують будинки відпочинку, які, умовно кажучи, в прибережній захисній смузі. Щоб перевести у відповідність будинки, будівлі, споруди, що розташовані в прибережних смугах селища Сокирне і села Свидівок, ми робимо коригування, тобто актуалізацію генеральних планів. Аби не було військових дій, збройної агресії, може, воно раніше було. Все дуже багато залежало від цих подій, які сталися чотири роки тому.
Чи можна врятувати прибережну смугу Дніпра?
Після початку повномасштабного вторгнення депутати Верховної Ради заборонили місцевій владі передавати у приватну власність земельні ділянки. Це дозволило зупинити процес передачі берега Дніпра. А також, завдяки цьому, місцеві прокурори змогли скасувати частину незаконних рішень, ухвалених раніше, до набуття сили мораторію у 2022 році.
- Ці справи розглядають тривалий час. По‐перше, вони є складними самі по собі. Великий обсяг доказової бази, тривають дослідження, геодезичні обстеження, судами призначаються експертизи земельно‐технічні, з метою встановлення чи спростування факту розташування земельної ділянки в межах прибережно‐захисної смуги. Плюс відповідачі затягують розгляд таких справ, вони не зацікавлені позбутися цих ділянок. Вони оскаржують рішення, заявляють клопотання, тобто ці справи слухають, можна сказати, роками, – пояснює начальниця відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин Черкаської обласної прокуратури Ірина Дмитрик.
Берег Дніпра
Може здаватися, що проблема забудови прибережної смуги – суто українська. Проте вона притаманна й іншим європейським країнам, говорить еколог Богдан Кученко. Забудову прибережної смуги у країнах ЄС регламентує спеціальна директива. Імплементувати яку має і Україна.
- В Європі більше відходять саме від конкретних умов і дивляться, де забудова буде шкодити воді, а де не ні, замість того, щоб встановлювати загальні обмеження, 100 метрів чи 200, чи 50, дивляться на конкретні умови, місцевість для того, щоб не допускати забруднення води, – розповідає еколог, фахівець ГО «Екодія» Богдан Кученко.
На думку архітекторки‐урбаністки Ірини Ої, Україна може підгледіти досвід інших країн, які мають позитивний досвід у цій темі. Вона вважає, що прибережна смуга має бути доступною для людей.
- Ця територія має бути відкритою, насиченою різними функціями. Тобто зробити цю рекреаційну зону так, щоб не йти певний відрізок шляху, потім обходити 10 парканів, і знову прогулюватися. Це має бути велика прогулянкова зона. Окрім інфраструктури в плані громадського транспорту, закладів харчування, – мінімальні аптеки, магазини продуктові, для того, щоб ця рекреаційна зона функціонувала справно, – додає Ірина Оя.
Черкаський Дніпро
Є відчуття, що громада обміняла щось цінне та коштовне для всіх нас на кілька десятків будинків для впливових та заможних черкащан. Що далі? Якщо ми самі голосували за цих людей, то нам і самим відповідати за їхні дії? Не зовсім.
Ми можемо повернути те, що ще не залите бетоном та не забите палями, тиском, розголосом і заявами. Для цього треба викликати поліцію, а не обходити десятою дорогою набудовані паркани. Звертатися до місцевої влади, а не шукати нових місць для відпочинку, тому що «все забудували, негідники». І робити це потрібно не комусь одному, а нам всім.
Розслідування «18000»
Читайте також: Шостий незапланований. Як житимуть Черкаси на п’ятий рік війни і шостий без виборів.
Єдині, хто публікує імена колаборантів та корупціонерів. Підписуйся на телеграм‐канал «18000 | Шо там у Черкасах?»