Чим зайняти та як допомогти подолати паніку дитині, коли немає світла: поради психологині

Від початку жовтня росіяни масово атакують енергетичні об’єкти України. Ворог обстрілює ТЕЦ, ТЕС та електропідстанції іранськими дронами й ракетами з єдиною метою – посіяти паніку та страх серед населення. Адже попереду – зима, а отже – страх залишитися без світла та тепла здатен множитися з геометричною прогресією. 

Одна з найбільших ракетних атак сталася в Україні 31 жовтня. Ворог завдав ударів по об’єктах інфраструктури в 10 регіонах, зокрема в Київській, Полтавській, Запорізькій, Харківській та Чернівецькій областях. Унаслідок цього було знеструмлено сотні населених пунктів у семи областях, а відновити електропостачання в деяких із них вдалося лише вночі. 

Уперше 31 жовтня росіяни влучили в енергетичний об’єкт і на Черкащині. Як наслідок, без світла залишилося ⅔ області. Крім цього, у частини черкащан зникли й водопостачання та зв’язок. І коли в оселях деяких жителів області електроенергія з’явилася ще вдень, в інших – наступної доби.

Водночас якщо для дорослого пережити майже добу “блекаута” в умовах, в яких живуть українці останні 8 місяців – справа цілком реальна, то для дитини відсутність світла в темну пору може стати причиною не лише страху, а й паніки. 

“18000” разом із психологинею Вірою Черниченко розповідає, як допомогти дитині подолати паніку під час відсутності світла. А також – ділимося добіркою занять та ігор, якими можна зайняти дитину за відсутності електропостачання й Інтернету.

Як розпізнати паніку в дитини?

Перш ніж говорити про симптоми паніки, варто окреслити, що вона не є тотожною до таких понять як страх чи тривога та є найскладнішим станом із них, як у дітей, так і дорослих. 

Віра Черниченко

– Загалом паніка – це сильний страх без видимої причини. Страх сам по собі – це нормальна природна реакція на реальну загрозу. Натомість паніка – це коли я відчуваю страх, але не можу пояснити, чого саме боюся, – пояснює психологиня. –  І це складніше, адже коли ми не знаємо, чого боїмося, то не знаємо, як з цим боротися. Тому ключ до роботи з панікою – опредметнити свій страх. 

Симптоми паніки в дитини:

• прискорене серцебиття;
• тремор кінцівок або всього тіла;
• збивається ритм дихання: дитина нерівномірно дихає, не може зробити повноцінний вдих;
• дитину кидає в озноб, сильне потовиділення;
• фізичне завмирання: дитину не можна зрушити з місця;
• нудота, спазми в животі;
• біль в грудях;
• головний біль;
• запаморочення.

Як діяти, коли паніка застала дитину за відсутності світла?

Найголовніше правило, яке мають пам’ятати дорослі, аби надати підтримку дитині, в якої стався напад паніки – чим спокійніший і стабільніший дорослий, тим спокійніша дитина. 

– Опорний підтримуючий дорослий поруч – це запорука того, що дитина справиться із цією ситуацією, – зазначає Віра Черниченко.

Психологиня додає: найкраще в ситуації ймовірного вимкнення електроенергії йти на випередження та заздалегідь пояснити дитині, що світло може зникнути, аби для неї це не стало несподіванкою.

– Так, дітям 2-3 років уже можна говорити про те, що в певних ситуаціях може різко зникнути світло. Варто пояснити, що в цьому немає нічого критичного, а тато й мама поруч; що боятися нема чого, а якщо тобі страшно – просто поклич маму, – ділиться психологиня. – Також раджу, щоб у дитину був власний безпечний ліхтарик, яким вона могла б користуватися. 

Якщо ж дитина “зловила” паніку під час відсутності світла, спочатку потрібно допомогти їй відновити нормальне дихання. 

– Попросіть вашу дитину зробити глибокий вдих-видих. Після кількох таких разів попросіть, щоб вона повторювала дихати у вашому інтервалі, а ви самі дихаєте поруч з нею в ритмі “глибокий видих – короткий вдих”. Так варто зробити кілька разів, поки дитина не заспокоїться, – пояснює Віра Черниченко. – Скажіть дитині, що ви до неї доторкнеться й погладьте її, дайте випити води – це включить природні базові механізми “запуску”. 

Зауважте: перед тим, як торкатися дитини, варто спокійним та рівним голосом проговорити свої дії. Також можна спробувати заспокоїти дитину власним спокійним тоном, повторюючи, що ви поруч. 

– Дивіться один одному в обличчя, але не підсвічуйте своє обличчя знизу, щоб не налякати дитину ще більше, – ділиться психологиня. – Коли будете говорити з дитиною, не знецінюйте її страх. Не можна казати “тут немає чого боятися”, “що ти собі видумав”, “тут нікого немає, чого ти злякався”. Усі ці фрази не допоможуть дитині заспокоїтися, а можуть зробити лише гірше: вона думатиме, що її реакція неправильна й це призведе до ще більших негативних наслідків. 

Також потрібно спробувати опредметнити страх. Дайте дитині можливість розповісти, що саме її злякало. 

– Якщо дитину лякає темрява, запропонуйте їй посвітити ліхтариком та дослідити кімнату, в якій вона перебуває, перевірити, чи дійсно там хтось є. Якщо дитина каже, щоб ви нікуди від неї не відходили – не відходьте, а коли вам кудись потрібно, йдіть разом із нею, – розповідає Віра Черниченко. – Уже після того, як ви стабілізуєте фізичний стан дитини, можна спробувати якісь відволікаючі ігри, скласти разом історію чи просто поспілкуватися. 

Чи варто після паніки в дитини звертатися до спеціаліста?

Психологиня Віра Черниченко говорить: хоч нормою для людини і є страх, а не паніка, разова паніка, із якою дитина успішно справилася, не є сигналом для звернення до психолога.

 – Якщо дитина один чи два рази зреагувала панікою на вимкнення світла або темряву й справилася з цим і це не залишило наслідків у вигляді порушення сну чи харчування, то все добре. Якщо ж це вплинуло на її сон, апетит чи з’явився стійкий страх до темряви, варто йти до спеціаліста, – радить психологиня.

Чим зайняти дитину за відсутності світла й Інтернету: добірка ігор від ЮНІСЕФ

Аудіальні ігри та ігри зі словами:

• співати хором;
• грати на музичних інструментах чи уявних музичних інструментах;
• “тарабарська мова”: говорити один з одним вигаданою мовою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;
• разом промовляти скоромовки;
• грати в “білі вихваляйки”: наприклад, кричати: “А я…!!!” і розповідати про те, що вміємо;
• “Alias”: вгадувати слово за описом. Важливо не називати саме слово;
• розповідати історії на задану тему;
• розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;
• “голоси тварин”: хтось видає звук – інші вгадують. Хто вгадав перший, той стає ведучим;
• гра в слова: наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;
• “на щастя, на жаль”: хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів “на жаль”, а наступний гравець – “на щастя”;
• “спотворений телефон”: пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;
• “казка”: скласти казку, коли кожен говорить по реченню;
• “навспак”: говорити слова навпаки, не записуючи їх;
• “я загадав”: розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, “я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане…”;
• загадати предмет: усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише “так” чи “ні”;
• рима: назвати чотири чи два випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки;
• “буква”: називати слова тільки на задану букву;
• шукаємо схожість: назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі;
• “чарівна мова”: для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад “жи”, “ма”, чи “хрю”;
• “дурниці”: вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно “пришелепкувате” й нереальне продовження;
• знайти асоціації: один гравець називає слово, наступний – свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: “перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово”;
• “це слово вміє…”: описати слово його “вміннями”;
• “слово, якого немає”: вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою інопланетян.

“Тілесні” ігри:

Важливо: доторкатися до дитини можна лише попередивши її про це та попросивши дозволу

• “азбука Морзе”: передавайте прості слова доторками, однак зауважте: заздалегідь треба вивчити кілька літер;
• “круг любові”: взявшись за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;
• “чарівні доторки”: уявіть, що тіло – це музичний інструмент, а кожна його частина виконує певний звук. Тоді торкайтеся до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо;
• відбивайте ритм разом: це може бути знайома пісня чи ритм якогось природного явища;
• обіймайте один одного та цілуйте різними обіймами й поцілунками (для батьків та дітей, – ред.). Наприклад, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо;
• танцюйте під уявну мелодію чи спів пісень;
• передавайте предмет у колі, коли у гравців заплющені очі. Торкаючись предмета, вгадуйте, що це, чи пропонуйте, як його можна використовувати;
• “доторки – незнайомці”: торкайтеся долонь ведучого, аби він відгадав, хто торкається;
• уявіти, що потрапили на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім – уявіти, як на ній можна адаптуватися;
• зробіти хатинку із подушок і ковдр;
• якщо простір знайомий та безпечний, грайте в “бабу куцю”: ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.

Ігри, якщо є ліхтарик:

• грайте в тіньовий театр руками: створюйте руками різні фігурки;
• грайте в тіньовий театр, використовуючи іграшки: підсвічуйте їх, аби була тінь;
• зробити проєктор зі стаканчика та плівки;
• дивіться крізь друшляк на “зірки”: направте світло ліхтаря в друшляк, аби він відкидав тінь – “зірки”.

Гра за їжею:

• коли дитина їсть якийсь продукт, має назвати ознаку, яка починається на ту саму літеру, що й страва. Наприклад, у тарілці морква – ми їмо мудрість, хліб – хоробрість.

Підготувала Анастасія Небога

Статтю підготовлено за підтримки Institute for War & Peace Reporting

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: Чим зайняти дитину в укритті? Добірка корисних ресурсів

Оперативні новини від команди “18000”– у нашому телеграм-каналі “Шо там у Черкасах?”