Фото: Генштаб ЗСУ
Масований обстріл Авдіївки 10 жовтня і спроба наступу окупантів в цьому районі, ймовірно, є частиною ширших зусиль росії втримати сили ЗСУ від підтримки українського контрнаступу в Запорізькій області.
Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни, пише НВ.
9 жовтня російські війська розпочали локалізовані наступальні операції в районі Авдіївки Донецької області та на південний захід від Оріхова на заході Запорізької області — ймовірно, вони мають на меті утримати українські сили подалі від району села Роботине, де найактивніше наступають ЗСУ. На північний захід від Авдіївки росія намагалася наступати в районі Очеретиного, Тоненького, села Бердичі, а на південний захід від Авдіївки — на рубежі Водяне-Опитне. На південний захід від Оріхова окупанти атакували на лінії П’ятихатки-Жереб’янки, і російські “воєнкори” стверджували, що російські війська нібито просунулися в цьому районі на два кілометри.
Генштаб України підтвердив, що до трьох російських батальйонів здійснили атаку в напрямку Авдіївки, і аналітики ISW бачили кадри боїв у цьому районі. Однак вони зауважують, що на момент написання звіту не спостерігали жодних підтверджень, заявлених окупантами, територіальних просувань.
Зокрема, один з пов’язаних із кремлем “воєнкорів” стверджував, що російські війська нібито досягли околиць села Бердичі, хоча й спростував інші повідомлення росіян про те, що окупанти захопили цей населений пункт. Експерти Інституту також відзначають, що російські військові блогери намагаються подати події в районі Авдіївки як “значну наступальну операцію” росії з метою оточення угруповання українських військ в місті та його захоплення. Однак в ISW вважають, що для оточення Авдіївки — одного з найбільш укріплених районів лінії фронту в Донецькій області — ймовірно, вимагало б більше сил, аніж росія зараз приділила для операцій на лінії Авдіївка-Донецьк.
Російські війська здебільшого розгорнули вздовж цієї лінії фронту нерегулярні сили, насамперед підрозділи 1-го армійського корпусу “ДНР” та додаткові “добровольчі” формування. Раніше на них певною мірою позначилася погана та жорстока командна культура, як і протиріччя із регулярними російськими частинами, нагадують в Інституті вивчення війни.
ISW підкреслює, що не помітив жодного нещодавнього розгортання росією нових сил на цій лінії. При цьому за останні півтора року рф вже проводила низку затратних для її військ наступальних операцій поблизу Авдіївки заради для відносно мінімальних територіальних здобутків. Тож російське військове командування, ймовірно, усвідомлює, що спроба захопити Авдіївку вимагатиме більших та якісніших підрозділів, аніж ті, які нині розгорнуто в цьому районі.
Інфографіка: ISW
ISW констатує, що спроба наступу рф в районі Авдіївки наразі не єдина. Посилення наступальних операцій окупантів в районі Авдіївки та Жереб’янок (захід Запорізької області біля П’ятихаток) збігається з іншими локалізованими наступальними зусиллями рф у Луганській області та на сході Запорізької області. Усі вони, ймовірно, спрямовані на фіксацію сил ЗСУ і перешкоджання можливостей для українського командуванню перекидати резерви на критичні ділянки фронту на заході Запорізької області. Протягом останніх кількох тижнів українські офіційні особи зробили низку заяв із цього приводу, зокрема зазначивши, що російські атаки вздовж лінії Авдіївка-Донецьк мають на меті запобігти перекиданню сил ЗСУ до Запорізької області.
Інфографіка: ISW
Тим часом ЗСУ продовжують контрнаступальні дії в районі Бахмута та на заході Запорізької області, підтверджено просування українських сил на межі Донецької і Запорізької областей. Геолокаційні кадри, опубліковані 9 жовтня, свідчать, що українські війська просунулися на північний схід від Микільського (3 км на південний схід від Вугледара та приблизно 30 км на південний схід від Великої Новосілки). Український Генштаб також повідомив, що українські сили досягли часткового успіху під Андріївкою (7 км на південний захід від Бахмута). А один з російських “воєнкорів” стверджував, що українські сили просунулися на захід від Новофедорівки (15 км на північний схід від Роботиного та 6 км на північний схід від Вербового).
Російське військове керівництво, ймовірно, вкотре змінило командувача 58-ї загальновійськової армії – що свідчить про подальші проблеми окупантів з командуванням на заході Запорізької області. 9 жовтня Телеграм-канал ВЧК-ОГПУ повідомив про відсторонення генерал-лейтенанта Дениса Ляміна від командування 58-ю армією. Лише нещодавно, 13 липня 2023 року, Лямін змінив колишнього командира цієї армії генерал-майора Івана Попова. Телеграм-канал стверджує, що протягом трьох місяців перебування Ляміна на посаді “заохочувалося приховування справжнього стану справ у підрозділах, замовчувалися факти відступу з позицій, застосовувалася практика перекладання відповідальності на ВДВ та сусідів по ділянці фронту”.
Ляміна також названо “близьким” до начальника Генштабу армії рф Валерія Герасимова. Джерело припустило, що Герасимов відсторонив Ляміна від командування 58-ю армією і перепризначив його на посаду начальника штабу Центрального військового округу, щоб захистити від критики і “прогнозованого погіршення ситуації” на довіреній його армії ділянці в Запорізькій області. Хоча ISW не може незалежно підтвердити відсторонення та перепризначення Ляміна, припущення про те, що 58-а армія зазнала двох значних змін у командуванні за короткий період, можливо, вказує на серйозність викликів для окупаційних військ та, принаймні, на стурбованість російського командування ефективністю проведення операцій на цій ключові ділянці фронту.
Також читайте: Батальйон Кухарчука взяв у полон російського командира.
Перевірена оперативна інформація про ситуацію в Черкасах та Україні. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”
