Попри пандемію COVID-19, попит на ІТ спеціалістів на ринку праці тримається стабільних позицій. Щодня на профільних сайтах можна знайти "свіжі" вакансії, де шукають як досвідчених "лідів", так і "джунів". Побудувати кар'єру в цій сфері можуть і світчери - ті, хто перейшов в ІТ з інших професій. Адже, шукаючи спеціалістів, компанії звертають увагу не лише на досвід, а й на бажання навчатися та розвиватись. Головне тут - побороти страх перед зміною вектора своєї діяльності та відкритість до нових знань.

Знають, що зміни - завжди на краще, спеціалісти з ІТ компаній, представлених у Черкасах. Колись їм вдалось ризикнути й стартувати в ІТ без попереднього досвіду в цій сфері. Нині ж вони будують успішні кар'єри та говорять, що досягти результатів може кожен, хто має бажання та готовий діяти.

Своїми історіями успіху та порадами для тих, хто планує перейти в ІТ, світчери поділились із "18000".

В ІТ я з 2014 року. До цього працювала в декількох місцях. Безпосередньо перед ІТ - головним бухгалтером у консалтинговій компанії та одночасно податковим консультантом. А до цього працювала на кораблі. Історія почалась ще в інституті, коли я випадково потрапила в казино. Уночі працювала, а вдень навчалась на біохіміка-імунолога. Уже на 4 курсі дізналась про можливість роботи на лайнері. Це стало мрією і я навіть хотіла кинути навчання й полетіти туди. Але тоді в мене не вийшло. І от, коли я закінчила навчання, то подала резюме в декілька місць, одне з яких - казино в Марокко, де я пропрацювала пів року. Тоді ж мені з подругою, разом із якою я працювала, зателефонували з круїзного лайнера й запитали, чи знаємо ми англійську та де працювали раніше. Коли ми сказали, що працювали в Марокко, вони без питань взяли нас. Оформили документи й полетіли.

На кораблі я відпрацювала 3,5 чи 4 роки. Там я стала менеджером із касової діяльності в казино, і тому, коли повернулась додому, мені здалось, що буде цікаво займатись бухгалтерією. Так я пішла на курси бухгалтера, після чого й влаштувалась у консалтингову компанію. У цій компанії з нашим директором працював партнер, який потім перейшов в ІТ. Орієнтовно через пів року він почав писати, аби я проконсультувала їхню компанію з фінансових питань, а потім і запросив поглянути на офіс. Я приїхала й він відразу почав розповідати мені, як у них добре й що варто спробувати попрацювати разом. Ну я тижні два подумала й погодилась. Там я почала як Project-координатор. Потім мене забрали в інший відділ, де я була бізнес-аналітиком і Project Manager паралельно. Також проходила всілякі курси та здавала сертифікати. Після цього в іншій компанії стала бізнес-аналітиком й Product Owner, а потім пішла чисто Project Manager у компанію, де працюю зараз.

Пам'ятаю, коли я тільки прийшла в ІТ, мене відразу запросили на зустріч проджект-менеджерів і я сиділа й не розуміла, про що вони говорять. Це був шок. Здавалось, що це незрозуміла мені мова. Але я підходила, запитувала, дізнавалась та читала літературу. Спочатку було складно, навіть сленг був незрозумілий, зате тепер це й моя мова.

Потрапити в ІТ мені допомогли уважність до деталей та підрахунків. Уперше саме через це мене й запросили до компанії. Й англійська мова, звісно, бо я довго працювала за кордоном.

У мене не було кардинальної зміни професії. Поки я навчався в університеті за спеціальністю комп'ютерні мережі, то програмістом не дуже хотів бути. Тоді ця професія не мала такий привабливий вигляд, як зараз. Я хотів працювати системним адміністратором, налаштовувати комп'ютерні мережі. Але виявилось, що програмування зайшло краще.

В університеті програмування було на рівні реалізації математичних формул, а хотілось побачити, як це відбувається на практиці. Тому пішов на курси GeekHub і паралельно підпрацьовував вантажником. І так вийшло, що я перевозив речі в одну ІТ-компанію Черкас, а потім потрапив саме до неї на співбесіду. Мені здавалось, що я вже все знаю і готовий розібратись і виконувати завдання будь-якого рівня складності, але, як виявилось, усе було не так просто. Мені дали тестове завдання, яке я якось виконав, і компанія вирішила ризикнути й взяти мене співробітником. Пам'ятаю, що перший пробний період вони сумнівались, чи залишати мене, й вирішили зробити ще один, бо мене поставили на досить складний проект і я, справді, не витягував. Але після другого пробного періоду все пройшло добре. У цій компанії я пропрацював десь рік, а потім перейшов в іншу. Загалом в ІТ я працюю вже років 10 - 11. Мені подобається створювати новий продукт. Це постійно якісь челенджі, вивчення чогось нового.

Я прийшла в ІТ в 2018 році. До цього ким я тільки не працювала: і в коптильні в Москві, і робила ремонти на Рубльовці. Потім я закінчила ПТУ. Так склались обставини, що я не могла отримати освіту раніше: у нас рано померли батьки і я виховувала брата. Вже після закінчення училища пішла працювати секретарем у держустановах, а тоді мене взяли випусковим редактором у видавництво в Київ. Згодом я спробувала походити на курси QA TestLab, але зрозуміла, що професія QA - це взагалі не моє. Далі знайшла ще одні курси, де мене запросили на співбесіду. Та для них потрібно було тричі на тиждень приїжджати в Черкаси, а на той момент я жила в іншому місті й мала декілька робіт, тому просто фізично не мала змоги. Пізніше я познайомилась із дівчатами з НR-хати (курси для НR у Черкасах, - ред.) і ми домовились, що на заняттях, які не є практичними, я зможу бути присутньою онлайн. От і виходить, що їхні курси я закінчила в 2016 році, а в ІТ змогла потрапити лише в 2018-ому.

Це був досить довгий шлях. Я пройшла співбесіди, напевно, в усіх ІТ компаніях Черкас на позицію НR/рекрутер. Був у мене й момент, коли опускались руки, бо півтора року я куди тільки могла, туди й ходила на співбесіди. І коли я потрапила в Ekreative, то зрозуміла, чому в мене не складалось з іншими компаніями. Бо це була саме та компанія - компанія моєї мрії. І я дуже органічно влилась, нібито для цього й народилась.

Загалом усе, чим я займалась раніше, знадобилось у моїй професії. Так, працюючи випусковим редактором, я "потоваришувала" з багатьма графічними програмами, які використовую й зараз. Те, що я працювала особистим секретарем, знадобилось в правильному оформленні документації. Навіть робота на Рубльовці мені допомогла, бо вона навчила бути спокійнішою. Головне: свій досвід направити у правильне русло.

До роботи в ІТ я був військовим - капітаном ІІІ рангу в запасі. У 2006 році вступив до Інституту військово-морських сил імені П. С. Нахімова, після закінчення якого проходив службу на підводному човні "Запоріжжя". Після анексії вийшов із Криму й деякий час служив на кораблях. А от потім у мене народилась донька й відбулась переоцінка життєвих цінностей: військова служба передбачає постійні переїзди, відсутність свого "куточка", а з дитиною це вже не зручно. Тому в 2018 році ухвалив рішення десь "осісти". Я звільнився з лав збройних сил та переїхав до Черкас.

Тепер постало питання, куди йти працювати. Оскільки під час військової служби я деякий час був радіотехніком та захоплювався програмуванням, то вирішив переходити в ІТ. Але на той час усі курси, які були в місті, вже "стартонули" й брати посеред процесу ніхто не хотів. Мені пощастило, бо я знайшов номер телефону власника Ekreative й звернувся до нього напряму та пояснив ситуацію. Він, звісно, сказав, що я зухвалий, але й щоб приходив також сказав. Тоді я пройшов співбесіду й мене взяли на курси з Java, які тривали пів року. До цього єдина база, яку я мав - одна прочитана книжка самовчителя.

Пам'ятаю, коли я приходив на курси, мені казали: "Ти ж розумієш, що вже група стартувала й навчання йде? Тобі буде важко. Ти готовий?". А я сказав, що у мене вибору іншого немає, бо в мене родина й її потрібно годувати, тому я вивчусь. Удома ж мене буквально відгородили від усіх домашніх обов'язків і я займався навчанням. Звичайно, це була нова для мене професія й було важкувато. Доводилось сидіти ночами й штудіювати книжки. Те, що я не розумів, перечитував тричі чи чотири рази, аж допоки не починав розуміти, що відбувається і як писати код. Але якщо є натхнення та бажання, то для людини все можливо.

На курсах нам дали гарну базу й буквально через півтора місяця після закінчення я зміг працевлаштуватися на віддалену роботу в ІТ, де пропрацював 4 місяці. Потім перейшов до компанії, де працював ще близько року, й зараз перейшов до SPD-Ukraine. Мені подобається те, що я роблю, бо ти створюєш продукт, яким користуються люди, спілкуєшся з ними, бачиш, що робиш щось необхідне. Та й загалом програмування, створення з нічого чогось - це цікаво.

Перша освіта в мене була українська філологія, а до того, як потрапити в ІТ, я працювала в магазині одягу. Один із моїх близьких - програміст і я постійно спостерігала за тим, як він працює. Мене це так зацікавило, що я пішла на другу вищу освіту в Київський національний університет технологій та дизайну на спеціалізацію "Комп'ютерна інженерія", а потім, у 2018 році - на курси GeekHub. І закрутилось. Спочатку було доволі страшно, але в той момент мене дуже підтримували в цих починаннях, а тому з'явився запал вивчати щось нове.

Коли я лише навчалась, найважчим для мене було, скажімо так, розвивати логічне мислення. Насправді, у програмуванні все потрібно логічно розуміти й велику роль тут відіграє послідовність: ти маєш розуміти, що за чим спочатку має йти, й тільки тоді приступати до роботи. Найлегше ж було те, що по суті це - дизайн, адже ми створюємо щось нове, а робота над зовнішнім виглядом сайту мені завжди давалась легко.

Від моменту закінчення курсів до влаштування на роботу в мене минуло десь пів року. Перша співбесіда стала й єдиною. Це саме там, де я працюю зараз. Не скажу, що це було складно. Запитували здебільшого за англійську й про загальне розуміння програмування.

В ІТ я працюю досить давно - із 2006 року. У 2000-ому році я закінчив Полтавський технічний університет за спеціальністю обробка металу різанням, інженер-механік. Потім 6 років працював на заводі як інженер-конструктор. А далі зустрів знайомого, який займався ІТ, і він запропонував мені перейти до них. Для цього потрібно було вчитись. Ця сфера стала для мене новою. Приблизно рік я паралельно працював на заводі й вчився. Коли ж зрозумів, що вже можу працювати в ІТ, то перейшов на фріланс, а в 2013 році - у компанію Avenga, де змінив технологію PHP на Salesforce. Для цього я перевчився, у компанії дали на це час.

На початку свого шляху найскладнішим для мене було - це невпевненість у тому, зможу я працювати в цій сфері чи ні. Я б не сказав, що все давалось складно, однак не швидко - step by step. Оскільки ІТ не стоїть на місці, потрібно завжди дізнаватись щось нове. Так, на Salesforce ми маємо три апдейти за рік, плюс - постійно маємо сертифікації та нові завданнями.

Пам'ятаю, моя перша співбесіда була не дуже вдалою: я не знав, до чого саме готуватись і були складні для мене моменти. Зазвичай на співбесідах охоплюють дуже великий спектр питань - це не обов'язково лише якісь практичні моменти. Буває багато такого, із чим ти на практиці не стикався, але тебе запитують, аби дізнатись глибину знань.

Черкаси - хоч і невелике місто, однак відкриває широкі можливості для тих, хто хоче перейти в ІТ. Сприяють цьому наявні курси, які здебільшого є безкоштовними. Їх організовують як при ІТ компаніях, так і окремо від них. Аби потрапити на курси, майже завжди потрібно мати хоча б базові знання з програмування, а тому перед подачею заявки бажано підготуватись, проглянувши кілька відеоуроків чи прочитавши книгу самовчителя. Однак бувають і виключення, адже в ІТ є місце й не для не програмістів.