Днями на ютуб-каналі “18000” вийшов свіжий випуск програми “18 запитань”. Цього разу говоримо із одним із найбільш відомих айтішників Черкас Сергієм Цибровським. Сергій працює в ІТ майже 10 років, 9 із яких – у команді “eKreative”.
Ким мріяв бути в дитинстві, чому продав свій ресторан індійської кухні та навіщо йому вишневий кабріолет – про все це читайте у текстовому варіанті “18 запитань”.
Про впізнаваність, бажання виділятися і кабріолет
Не приховуватиму, в мене є певне бажання виділятися. Але мені здається, основну популярність в ІТ середовищі я мав ще до того, як купив свій вишневий кабріолет. До цього, до речі, в мене були дві машини і обидві – сріблястого кольору. Що було надто нудно.
Я активно беру участь у всяких ІТ заходах, частину з яких організовував, зокрема, в межах GDG Cherkasy. Також останні п’ять років я веду відкриття і закриття навчальних курсів GeekHub. Звідти мене впізнають не лише ті, хто працюють в ІТ, а й ті, хто пробувався на ці курси.
Про диплом психолога
Взимку я закінчив навчання на психолога, останні три роки цим займався. Вчився не для того, щоб гроші заробляти. Насамперед для себе, щоб краще розуміти, як працювати з людьми, розуміти їх, себе краще знати, вміти виходити із складних ситуацій.
Що важче: ІТ чи ресторанний бізнес?
Із RAJ (ресторан індійської кухні, співвласником якого був Сергій Цибровський, – ред.) мені було дуже важко. У нас вийшло зробити класний продукт із хорошими цінами і з гарною якістю. Всі були в захваті, окрім нас, бо ми нічого не заробляли. Найважче було зробити так, щоб це приносило гроші. Адже для цього бізнес і робиться.
Націнка в нас була маленька, але конкурувати доводилося з піцеріями та суші. На піцу ціни були ще меншими, причому там на чотирьох можна одну піцу замовити. А місто в нас маленьке і коло людей, які готові пробувати щось екстравагантне, нестандартне, невелике. Окрім того, в нас була жахлива локація, брак досвіду.
Близько року тому ми продали цей заклад. Я десь рік відходив від цієї психологічної травми. Найбільш складно було, бо ми туди багато грошей вбахали. Три кабріолети можна було б купити.
Ким мріяв стати в дитинстві?
У мене двоюрідний брат на 17 років старше, і він працював програмістом. Тож я програмістом хотів бути з першого класу. У мене була дитяча книжка “Енциклопедія професора Фортрана”. Там усе про програмування у картинках. Це була моя улюблена книга! Думаю, в багатьох моїх однолітків вона була.
Усе почалося з ігор. До речі, всі школярі, які хочуть бути програмістами, хочуть писати ігри. А потім розчаровуються, бо розуміють, що щоб це робити, треба дуже добре знати математику. А по-друге, в Черкасах жодна з мені відомих компаній ігор не робить.
ІТ – це гроші, кайф чи тимчасова робота?
Усе потроху. Це сфера, яка найбільше мені підходить у Черкасах. Мені здається, у нашому місті треба або працювати в ІТ, або починати власну справу. Відкривати власний бізнес, як виявилось, я поки не вмію.
Окрім того, в ІТ дуже гарна культура. Думаю, це тому, що свого часу ми почали GeekHub. І він почався у церкві, де всі культурні. За рахунок цього в нас дуже доброзичлива, не токсична атмосфера в ІТ в Черкасах.
Також ІТ подобається тим, що тут цікаві проєкти. Хоча якщо чесно, бувають різні проєкти. Інколи пишеш проєкт, подібний до тих, які вже п’ять разів робив. А буває, що працюєш на крупному проєкті або робиш щось таке, що дуже сильно допомагає людям. Ти можеш працювати в Черкасах і робити щось дуже важливе для країни або для великої кількості країн за межами країни.
Ти зараз кодиш?
За останні чотири місяці жодного рядка коду я не написав. Я дев‘ять років кодив, до цього 5 років навчався в університеті, там теж цим займався. Набридло. Хоча за останні місяці вже потрошку починаю сумувати за цим (усміхається).
Чим займаюсь в eKreative зараз? Трохи піаром, трохи рекрутингом, трохи налагодженням процесів, трошки івентами і багато – навчальними програмами.
Про те, щоб відійти від програмування, ми в компанії вперше заговорили з керівництвом десь рік тому. Серйозно – взимку. Мені дуже допоміг COO (Chief Operations Officer) Кіріл Абажер. Він порадив тест, який допомагає визначити твої сильні навички. За цим тестом стало зрозуміло, що я ближче до HR, аніж до кодингу. Потім я ще з результатом тесту попрацював годину з коучем. І він розклав по поличках, що я роблю краще за інших. Опісля я поговорив із нашим керівництвом і ми придумали те, чим я зараз займаюся. З кінця травня я не написав жодного коду.
Якби не змінив сферу зайнятості, навряд зміг би ще довго кодити в ІТ. У листопаді я перехворів ковідом і мені було дуже психологічно складно. Думаю, наслідки ковіду вплинули більше, ніж те, що я дев’ять років писав код.
Раніше складалося враження, що для того, аби потрапити в ІТ, достатньо добре знати англійську. Зараз здається, що поріг входження виріс. Це так?
А з іншого боку здається, що люди, які приходять в ІТ, все з нижчим рівнем. Особливо – студенти. Якщо 5-10 років тому приходили більш підготовлені студенти, зараз буває так, що приходять третьокурсники і не знають навіть того, що вчать на першому курсі. Потім у розмові ми переходимо на шкільну програму – виявляється, вони і її не знають. Звісно, мова не про всіх. Але дуже багато стало приходити студентів нижчого рівня.
Інша справа – світчери, тобто це люди, які до цього працювали в іншій сфері. Це люди зазвичай старше 30 років, вони приходять більш підготовлені, доросліші, розуміють, навіщо це їм. І мені здається, з кожним роком таких людей в ІТ більшає.
Ми робили курси влітку, на які зареєструвалися 322 людини. Звісно, всіх ми не змогли взяти на навчання. Тож відбирали найсильніших за тестом. Зрештою відібрали 50. Решта виявилися слабшими. Тим, хто не пройшли, може здаватися, що в ІТ складно потрапити.
Про навчальні курси
Ми першими в Черкасах зробити інтернатуру. Зазвичай навчальні курси відбуваються так: є група людей і з ними працюють кілька менторів. У нас був принцип: один студент – один ментор. І це дуже крутий результат дало. Всього навчалось 13 людей, з них 11 ми вже взяли у свою команду працювати.
Ще одні курси ми стартонули в кінці літа. Це курси по JavaScript, Android, PHP, QA. Там ми набрали близько 50 осіб. Звісно, ці курси були безоплатними. Зараз майже всі курси в Черкасах безплатні, тому що всі хочуть набрати тямущих людей у команду. Думаю, якщо хтось зайде на ринок Черкас із платними курсами, він приречений на провал.
Якщо я хочу піти працювати в ІТ, які мінімальні знання повинна мати, аби до вас потрапити?
Якщо це QA, розробник або РМ, потрібен мінімум рік досвіду в іншій маленькій компанії. Взяти так одразу – це навряд. Якщо не маєте досвіду, спочатку слід пройти курси. Там людина донавчається. У нас був хлопець, який узагалі нічого не тямив у Android-розробці, але він за 2,5 місяця навчання так добре себе показав, що ми взяли його в команду. Решта, кого ми брали на інтернатуру, або пройшли GeekHub, або ще десь навчалися.
Які зараз запити на ІТ ринку Черкас?
Десь у травні минулого року все стало дуже погано. Всі почали боятися коронавірусу, багато проєктів почало закриватися, була криза, розробників у Черкасах відправляти у відпустку за свій рахунок, а інколи навіть скорочували. Ідентична ситуація була по всій країні. Але минуло пів року, і десь взимку маятник зрушив у інший бік. І більшість бізнесів перейшли з офлайну в онлайн. Останні пів року рекрутери в шоці від того, наскільки багато вакансій.
Стало дуже багато онлайну. Раніше, якщо ти хочеш працювати у якійсь крупній компанії, тобі слід їхати і працювати там, на місці. Зараз же ти можеш жити у Смілі чи в Золотоноші (головне, щоб був нормальний інтернет), а працювати на якусь дуже крупну компанію, наприклад, десь у Німеччині. За рахунок цього люди, живучи в Черкасах, почали працювати віддалено на великі компанії. Тому у черкаських компаній відкрилося дуже багато вакансій. Зараз найбільш масові – PM, QA, Backand-розробник, React Native, Angular.
Що молодим спеціалістам варто вчити на майбутнє?
Насамперед треба вміти вчитися. Наприклад, за 1,5-2 місяці вивчити щось нове. Точно не прогадаєш, якщо вивчиш Javascript, він зараз скрізь. Останні 10 років його популярність лише зростає.
Але насправді дуже важливо вчити хоч щось. Навіть якщо студент раптом візьме і за наступні пів року вивчить мову програмування, яка нікому не потрібна, це буде здаватись дарма витраченим часом, але насправді це не так. Добре знаючи одну мову програмування, в рази легше вчити інші. Крім того, більшість мов програмування схожі одне на одного.
Ніколи не думав про те, щоб кудись переїхати і працювати дистанційно?
Коли холодна зима, інколи знайомі на три місяці їдуть кудись у Таїланд. Вартість життя там не така дорога, найбільші витрати на переліт. Можливо, щось таке б спробував. Переїхати на постійно – навряд. Я був у Штатах, Німеччині, Англії, у Франції, Польщі, Туреччині – мені не захотілося там залишитися.
Я люблю маленькі міста. Мені Кременчук комфортніший, ніж Львів.
У Черкасах подобається те, що я можу сісти в машину, через 20 хвилин уже бути в лісі, прогулятися і повернутись на роботу.