Фото: «Суспільне»
Волонтери «Черкаські павучки» розповіли, що все менше доброчинців і охочих плести маскувальні сіті.
Про це розповідає «Суспільне».
Свою роботу волонтери впізнають навіть з екранів телевізорів, розповіла волонтерка Галина Ханько. За її словами на сході немає позицій, де б не знали про «Черкаських павучків».
Волонтери працюють у дві зміни. Ганна Горобець нарізає шматочки тканини, зауважила, що у 83 руки вже не ті, але підводити колег все одно не збирається.
- Швидко робити в мене не виходить, але я намагаюся хоч би трішки допомогти солдатам. Я молю бога, щоб мене додержав до перемоги, по‐іншому не буде діла, – зазначає волонтерка.
Основу для сіток закуповують за кошти доброчинців і волонтерів. Але усі потреби не в силах покрити.
Фото: «Суспільне»
Охочих допомагати з кожним роком меншає. Хтось звик до війни, а для когось фронт, як і раніше, не в пріоритеті, вважає волонтерка Людмила Латун. Але доки є ті, хто вірять в перемогу і готові підтримувати за будь‐яких обставин, зміни не за горами.
- Перший рік було дуже багато люду, а потім меншало, меншало і лишився кістяк. Найстійкіші люди, нас десь десятеро. Навіть родичі, де в кого є не такі рідні по духу, як ми тут разом, – зауважує Людмила Латун.
Готові до відправлення сітки скручують і складають одна на одну. Цього тижня на схід також відправлять партію. Аби не збитися з рахунку, кожна сітка має свій номер. За словами волонтерок, вони вже сплели стільки сіток, що ними можна покрити усі Черкаси.
