Як впровадити коридор пошани в Черкасах з досвіду інших міст
«Поширте, будь ласка, мою історію. Мені важко усвідомлювати, що люди настільки втратили будь‐яку повагу до військових, що навіть не можуть нормально провести їх в останню путь. Здається, люди забули, завдяки кому вони ще живі і можуть вільно ходити по цій землі», – ці рядки редакція «18000» отримала у повідомленні в інстаграмі. У нашому світі є безліч варіантів для комунікації, і люди користуються будь‐яким, щоб сказати те, про що болить. Ім’я авторки допису залишимо анонімним. Погодьтеся, таких ситуацій безліч – замість її імені тут могло бути чиєсь інше.
У середині лютого черкащанка Анна Донець зареєструвала петицію на сайті Черкаської міської ради. У ній закликала створити в місті офіційний протокол вшанування загиблих військових, зокрема їхньої зустрічі коридором пошани. Звернення зібрало понад 500 підписів від черкасців і тепер його розглянуть депутати.
«18000» спробував розібратися, чи є правила, статути, якими мають керуватися під час церемоній прощання та поховання полеглих захисників і чи діють вони насправді. А також звернувся з інформаційними запитами до сусідніх областей, зокрема Київської, а крім цього, до Львівської, для порівняння ситуації.
«Люди, вам тяжко вшанувати героїв?»
Та історія, з якої починається матеріал, – про 26 лютого, коли прощалися із дядьком авторки повідомлення, що отримав у повідомлення «18000», та 28‐річним хлопцем, які загинули в російсько‐українській війні. Колону з полеглими супроводжували поліцейські, проте тільки одна автівка зупинилася з поваги до загиблих. Лише один чоловік вийшов із машини і схилив голову. Це був брат одного з полеглих, ветеран. Також частина автівок з колони виїхала на зустрічну смугу, щоб призупинити рух на дорозі.
«Одного ідіота, який навіть не пригальмував, «стопнула» швидка, яка їхала перед нами, вона стала впоперек дороги. І навіть бачачи, що їдуть дві машини «на щиті», багато людей сигналили, чому їм не дають проїхати, кричали і показували кулаки першому водію в колоні», – пише черкащанка.
Акція вшанування пам’яті загиблих у війні в Черкасах о 09:00
А інша категорія людей, як вона каже, – це пішоходи, які переходили дорогу посеред колони.
«ЛЮДИ, ВАМ ТЯЖКО ВШАНУВАТИ ГЕРОЇВ, ЯКІ ВІДДАЛИ СВОЄ ЖИТТЯ ЗА ВАШУ СВОБОДУ? ВАМ ТЯЖКО ПОСТОЯТИ ХВИЛИНКУ, СХИЛИВШИ ГОЛОВУ?» – завершує повідомлення черкащанка.
То чи є традиція формування коридору пошани? Може, є, тільки не для всіх?
Як у Черкасах і Черкаській області відбуваються церемонії прощання з військовими
У Черкаській обласній військовій адміністрації розповіли «18000», що нині уніфікованого нормативно‐правового акту для області, який би детально регламентував порядок проведення церемоній прощання та поховання загиблих захисників, немає.
«Водночас у практичній діяльності забезпечується організація відповідних заходів на належному рівні», – зауважили у відповіді на інформаційний запит «18000».
Так, цим словам не заперечиш. Публічні церемонії прощання в Черкасах відбувалися і на площі Слави біля Свято‐Троїцького кафедрального собору, а віднедавна захисників і захисниць проводжають в останню путь у Свято‐Михайлівському кафедральному гарнізонному соборі.
Прощання з Ярославом Стрільцем у Черкасах на площі Слави
Тут усе гідно й впорядковано: синьо‐жовтий прапор на труні, є й хлібина, передбачені місця для рідних, можливість сказати слово, присутній почесний стрій, музичний супровід. Ті, хто приходить вшанувати пам’ять загиблих, часто беруть з собою квіти. Вони стають чи то колонами по два боки дороги, чи то формують літеру «П». А у найважливішу хвилину стають і на коліна. Також є можливість попрощатися із полеглим на території Будинку трауру в Черкасах.
Перше прощання у Свято‐Михайлівському соборі. Фото: Сили територіальної оборони ЗСУ
В ОВА наголошують, що у більшості територіальних громад напрацьована практика проведення прощальних церемоній, яка забезпечує належне вшанування пам’яті загиблих. Так, справді, для людей у містечках та селах Черкащини анонсують і про зустріч полеглого, і про церемонію прощання. У таких повідомленнях публічно зазначають вулиці, якими йтиме колона, навіть адресу дому, де буде прощання. І, звісно, інформують про час і місце поховання. На світлинах із різних громад області найчастіше видно людей, які на колінах по обидві сторони дороги з квітами в руках зустрічають воїна.
Коридор пошани в Умані. Фото: фейсбук‐сторінка Уманської міської ради
У Черкаській ОВА додають, що в організації прощальних заходів керуються загальнодержавними нормативно‐правовими актами, але й враховують місцеві традиції, звичаї та ініціативи. Серед документів, на які покладаються в області:
- Закон України «Про поховання та похоронну справу»;
- Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють питання поховання військовослужбовців та забезпечення відповідних гарантій тощо.
Аналогічно у відповіді на інформаційний запит медіа відповіли у Черкаській міській раді – покладаються на державні документи. Вказали – Статут гарнізонної та вартової служб ЗСУ. Кажуть, що поховання загиблих організовує Черкаський об’єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за погодженням із родичами та фінансуванням з бюджету міської ради.
Зауважимо, на противагу іншим містам області, в Черкасах не анонсують, де й о котрій відбудеться церемонія прощання із полеглими. Тодішній обласний військовий комісар пояснив, що такі події можуть бути небезпечними під час воєнного стану.
Анонс зустрічі полеглого земляка. Скрин з фейсбук‐сторінки Шполянської громади
Закон і практика: порядок поховання та формування «коридору шани» в Україні
Дійсно, на державному рівні визначили порядок поховального ритуалу. Хоча б у Законі України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» від 1999 року, що згадують у мерії, сотні сторінок та ще додатки інформації. Та, що нас цікавить, розміщена у додатку № 18. У документі описали, як має відбуватися прощання, транспортування тіла полеглого, поховання, вшанування, порядок дій почту під час кремації. Навіть є схема розміщення військовослужбовців почту, родичів загиблого захисника під час поховального ритуалу тощо. Та, тримаючи акцент саме на коридорі пошани, у частині закону, де йдеться про вшанування, пишуть так:
«Від місця під’їзду катафалка до місця вшанування з обох боків дороги вишиковуються присутні обличчям один до одного, створюючи коридор. Праворуч від місця зупинки катафалка шикуються дві прапороносні групи та поховальна група».
Тож закон чітко описує формування коридору, але йдеться саме про момент, коли тіло загиблого вже транспортували до визначеного місця, а не його зустрічі. Крім цього, хоч у законі вжили слово «коридор», його не називають так, як у народі – «коридором пошани», наприклад.
У Черкаській ОВА пояснюють, що практика організації так званого «коридору пошани» під час зустрічі захисника не закріплена як обов’язкова на нормативному рівні в Черкаській області. Цей елемент церемонії має рекомендаційний характер.
«Коридор пошани не є традиційним обрядом регіону, однак набув широкого поширення в умовах російсько‐української війни як прояв суспільної шани та єдності громади у вшануванні полеглих захисників, – зазначають в обласній державній адміністрації. – В окремих територіальних громадах області застосовують додаткові елементи прощання, зокрема визначення маршрутів руху похоронних процесій, залучення почесної варти, використання державної символіки, музичного супроводу тощо».
Чи знали наші предки про «коридори пошани»?
Доктор історичних наук, антрополог, етнолог Черкаського національного університету Андрій Темченко вважає, що звичай іде попереду закону.
- Раніше не існувало «коридору пам’яті». Нині ж абсолютно підсвідомо люди стають на коліна, утворюючи його. Так, це нововведення, але воно не придумане владою. Це реакція людей на події навколо. Чи керуємося ми законом? Керуємося своєю совістю, – каже Андрій Темченко.
Люди впродовж років підлаштовувалися до того часу, в якому жили, формуючи традиції. Нові звичаї виростають із давніх обрядів – вони змінюються, але зберігають зв’язок з історичною пам’яттю. Особливо це помітно в селах Черкащини.
- Раніше везли покійника на кладовище на санях. Згодом почали перевозити возами. Зараз немає ні саней, ні волів, але є автомобіль і за ним ідуть люди. Попереду процесії можуть нести хоругву, далі процесія рухається у визначеному порядку. Труну традиційно несуть односельці чи знайомі, ліву руку їм як захист від лихого перев’язують хусткою. У деяких населених пунктах на труну або поряд кладуть хліб як символ. Хтось попереду несе хрест, а тепер і фото, тому що кожна смерть молодої людини – була, є і буде трагедією, – розповідає науковець.
Люди проводять в останню путь воїна. Фото: Городищенська міська рада
Також невідомо, як ховали раніше воїнів. Етнолог каже, що у радянських фільмах транслювали здебільшого задумки режисера.
- Наша історія наскільки міфологізована, що ми вже плутаємо, де правда, а де видумка. Не завжди треба протягувати «ниточку» в минуле. Воно було не таким комфортним, як ми уявляємо чи бачимо у фільмах, – зауважує Андрій Темченко. – Народ настільки мудрий у нас, що люди самі вишиковуються у «коридор пошани», бо це болить. Обряд постійно змінюється. І в цій ситуації суспільство не те, що б винайшло щось, а бажання створити «коридор пам’яті» виникло у кожного з душі.
Читайте також: Компенсація за зруйноване майно: що потрібно знати жителям Черкащини.
Досвід інших областей: «коридор пошани», аудіосповіщення та традиція війни
Коридор пошани на Київщині – стала традиція вшанування пам’яті
У сусідній Київщині, в ОВА зазначають, що на території області широко застосовують практику формування «коридору пошани». Ініціаторами таких заходів, зокрема, є територіальні громади, громадськість, ветеранські об’єднання. Так, як і на Черкащині, практика «коридору пошани» не врегульована окремим нормативним актом обласного рівня, однак є сталою традицією вшанування пам’яті полеглих.
Крім цього, є й місцеві традиції у кожного населеного пункту: жалобні церемонії, мітинги‐реквієми, хвилини мовчання, приспущення Державного Прапора України. Також громади можуть ухвалювати рішення про оголошення Дня жалоби. А ще у громадах визначають маршрути похоронної процесії центральними вулицями, залучають почесну варту, можуть запрошувати оркестр, встановлювати меморіальні таблички чи поіменні стенди пам’яті. Аналогічні традиції відомі й на Черкащині.
«Зупиніться на мить!» Як прощаються з полеглими захисниками на Вінниччині
У Вінницькій ОВА, як і в решті областей, покликаються на закони, що регулюють церемонії прощання. Та особливістю цього міста є ініціатива спеціальних церемоній. На вулиці Соборній встановили динаміки, які сповіщають містян, що вулицею рухається колона «На щиті». У цей час із динаміків лунає текст: «На щиті. Громада Вінниччини прощається з полеглим захисником. Зупиніться на мить! Віддайте шану тому, хто захистив нас ціною власного життя! Вічна слава та пам’ять герою!» Потім лунає пісня «Пливе кача». Після цього текст промови дублюють.
Вінничани зустрічають захисника «Азовсталі» Назарія Гринцевича. Фото: скрин із відео Суспільне: Вінниця
Якщо загибла – військовослужбовиця, то вмикають аналогічний запис, але з іншими займенниками та відмінюваннями.
«У Вінницькій області та обласному центрі вже відпрацьований механізм, аби звуковий супровід з’являвся щоразу, коли герой чи героїня востаннє проїжджають центром рідного міста. В цей час зупиняється весь громадський транспорт, а всі перехожі мають віддати шану загиблим, зупинившись», – прокоментували в ОВА.
Живий коридор та інформація про воїна на сенсорних інклюзивних терміналах – що на Кіровоградщині
На Кіровоградщині теж єдиний алгоритм проведення церемоній прощання на рівні обласної військової адміністрації не встановлений. Проте районні військові адміністрації, міські, селищні, сільські ради отримали від ОВА відповідні методичні рекомендації.
Як розповіли у Кіровоградській ОВА, панахида за загиблими може відбуватися у храмах міста або безпосередньо на місці прощання. Для прощання є спеціально облаштований майданчик, все відбувається за участі ведучого та міського духового оркестру. За зверненням близьких загиблих автоколона «На щиті» рухається центральними вулицями міста.
Коридор пошани у Кропивницькому. Фото: Кропивницька міська рада
«Обов’язкова зупинка кортежу на площі Героїв Майдану для загальноміського вшанування пам’яті. Жителі міста зустрічають воїнів «живим коридором», схиляючи коліно на знак глибокої пошани», – зазначили в обласній військовій адміністрації Кіровоградщини.
Деталі церемоній розміщують на сенсорних інклюзивних терміналах у центрі міста та на офіційних сторінках населених пунктів у фейсбуці. А в день поховання в місті приспускають Державні прапори України та діє обмеження на організацію розважальних заходів.
Стенд із портретами воїнів у Кропивницькому. Фото: Кропивницька міська рада
Організовують коридори та маршрути пошани, музичний супровід: як прощаються на Полтавщині
У відповіді на інформаційний запит «18000» Полтавська ОВА описує більш стриманий формат церемоній. Тут зазначили, що прощання та поховання полеглих відбувається із залученням представників ТЦК, дотриманням Закону України «Про поховання та похоронну справу» та військовими почестями.
«За ініціативи керівництва органів місцевого самоврядування під час поховання в громадах організовують коридори та маршрути пошани, музичний супровід. Представники релігійних організацій відспівують загиблих. При організації прощання в обов’язковому порядку враховуються побажання рідних», – зазначили у відповіді на інформаційний запит у Полтавській ОВА.
Як і в решті областей такого, як алгоритм поховання військових для області, тут не затверджували.
Традиція, що з’явилася на 100‐й день війни у Львові, але не коридор пошани
«18000» звернувся й до Львівської обласної військової адміністрації, щоб зіставити підходи до церемоній прощання у різних областях. Львів обрали, зокрема, як велике місто з окремим сектором військових поховань. В ОВА зазначають, що у Львові діє міська програма поховань полеглих, однак у її межах не затверджували окремий загальноміський церемоніал прощання та поховання полеглих воїнів. Хоча церемонія прощання в цьому місті відрізняється від решти.
Львів прощається з Ярославом Бурбаном. Фото: Львівська міська рада
На площі Ринок працівники Львівської міської ради завчасно розміщують інформаційні матеріали зі світлиною та коротким життєписом полеглого воїна. Урочистий чин похорону зазвичай відбувається у Гарнізонному храмі Петра і Павла за участі військових капеланів. Після цього біля Ратуші – загальноміська церемонія прощання, під час якої міський сурмач виконує особливу мелодію «Силенція», що означає «Тиша», у цей час площа Ринок завмирає.
«Ця традиція з’явилася на 100‐ий день війни і стала особливістю загальноміського прощання з героями», – зауважили у Львівській ОВА.
Львівський сурмач. Фото: Львівська міська рада
Після процесія вирушає до полів почесних поховань Львова. Зауважують, що підприємства, установи та організації завчасно інформують про рух похоронної процесії визначеним маршрутом. Точної відповіді на запитання «18000» – «Чи влаштовують у вашій області «коридор пошани» під час церемонії прощання з військовими?» у Львівській ОВА не відповіли. Проте, можна припустити, що під час руху похоронної процесії маршрутом міста, воїнам гідно віддають шану.
Що ж більшості українцям справді небайдуже до того, як проведуть в останню путь людину, яка віддала за них життя. У міст, з якими вдалося полистуватися «18000», з гідністю організовують церемонії прощання. У більшості з них формують «коридори пошани», хоч десь й інтуїтивно. Хтось із представників влади менш ініціативний, хтось більше. Але це не змагання. Найкращого тут не буде. Головне – увага, дії та приклад, що приведуть до єдності.
Читайте також: «О 5 ранку взяв бронік, каску і поїхав сам евакуацію проводить. Два села йшов пішки», – комбат Ніконов із черкаської бригади ТрО.
Вікторія Нянько
Знаходьте актуальні новини Черкащини на сайті «18000». Підписуйтеся, щоб на вайбер‐канал, аби не пропустити їх!