Спочатку – ріпакова, потім кукурудзяна і зрештою – соняшникова з позначкою “органічна”. Красногірський олійний завод від початку будувався як експортний. Ще десять років тому тут отримали перші сертифікати для продажу продукції за кордон. Проте через жорстку конкуренцію завод був вимушений кілька разів змінювати спеціалізацію. Та, здається, нині знайшов ідеальну для себе нішу – виготовлення органічної продукції.
Як трансформувалося підприємство за останні десять років і де нині шукає нових клієнтів у Європі – читайте у статті “18000”.
Черкаський ріпак як елемент екологічної Європи
Красногірський олійний завод почав свою роботу у 2011 році у селі Антипівка Золотоніського району. Він від початку будувався для переробки ріпака. Підприємство закуповувало рослини в “сезон”, а потім переробляло їх протягом року і продавало в Європу.
На той час у Євросоюзі був запит за ріпакову олію. Її використовували для створення біодизеля як більш екологічну альтернативу звичайному паливу. Сертифіковану ріпакову олію підприємство експортувало у Німеччину та Польщу. Шукати клієнтів у Європі допомагали естонські партнери.
Окрім неї, експортували і макуху. У Польщу та Литву її продавали для екологічного годування корів.
Проте вже через п’ять років на підприємство чекав перший виклик. Ріпак почали вивозити за кордон без мита, а перероблювати його стало неприбутковим.
– Ціна ріпака в Україні виросла настільки, що нам її переробляти стало невигідно, – пригадує комерційний директор заводу Олег Завацький, спілкуючись із кореспондентом “18000”.
Аби не зупиняти роботу підприємства, було ухвалено рішення змінити напрям переробки: замість ріпака почати робити олію з соняшника та кукурудзи.
Пресування vs екстракція
Для виготовлення соняшникової олії підприємство модернізували. Зокрема, зробили додаткове очищення, а також купили лущилку.
Золотоніське підприємство виготовляє олію шляхом пресування. Таким чином з насіння можна добути 38 % олії. Є й інший – більш вигідний – екстракційний. Завдяки ньому з соняшника можна добути 43-44 % олії.
– Ми швидко зрозуміли, що видобувати соняшникову олію у пресовий спосіб також невигідно. Адже з однієї й тієї ж кількості соняшника конкуренти можуть добути більше олії. У нас же вона лишається у макусі, – говорить Олег Завацький.
Окрім того, через нерентабельність завод швидко відмовився від виготовлення кукурудзяної олії.
Зрештою підприємству вдалося виявити для себе ті переваги, які мають лише пресові заводи. Це виготовлення органічної олії. В екстракційний спосіб її видобути неможливо.
– У 2019 році ми почули про таку нішу у бізнесі як органічний соняшник, який має вже свій попит за кордоном. Його можна переробляти лише на пресових підприємствах. Екстракційні заводи цього робити не можуть. Ця продукція має свої особливості. Соняшник має бути посіяний на землі, де два роки до цього не було жодних пестицидів та гербіцидів. Мають бути певні особливі сорти соняшника, вони повинні бути немодифіковані. Вирощування – лише за допомогою агротехіки та біопрепаратів, гербіциди виключаються. Така продукція сертифікується на кожному етапі: поля, склади, насіння, кожна партія олії та макухи, – пояснює Олег Завацький.
“Органіка – це наше майбутнє”
У 2020 році Красногірський олійний завод вперше почав переробляти органічний соняшник на олію. А вже цьогоріч – експортувати. Нині підприємство має стабільних партнерів у Німеччині, паралельно шукаючи нові ринки збуту.
На сьогодні завод виробляє 90% органічної продукції і лише 10 – неорганічної. Усю органічну продукцію, яку виробляє, він експортує за кордон.
– У нашій країні попит на органічну продукцію поки дуже малий. По-перше, покупець має бути вже більш усвідомлений. А по-друге, такі товари мають суттєво вищу ціну, – констатує Олег Завацький.
Окрім олії, завод також експортує макуху. Її продають на ринки Німеччини, а також у Бельгію, Нідерланди та Литву.
Завод регулярно приймає у себе закордонних гостей – потенційних нових партнерів. Зокрема, цьогоріч в Антипівку приїжджали представники підприємств із Німеччини, Бельгії та Південної Кореї.
– Недовіри до українських виробників дуже багато, – констатує менеджер із продажів підприємства Сергій Обруч. – Але завжди дуже велике значення має, коли іноземці приїжджають до нас, бачать завод. Ми завжди готові показати все своє виробництво. Показуємо, що в нас усе чисто, сертифіковано. Після цього ставлення змінюється. Загалом із роками довіри стає більше. Є клієнти, які дають передоплату у 100 %. Литва, наприклад. Це і є синонімом слова довіра.
Для можливості експортувати свою продукцію підприємство отримало низку сертифікатів від міжнародних компаній. Зокрема, у 2015 році завод став одним із перших в області, хто отримав сертифікат HACCP. Також за запитом клієнтів підприємство сертифікувалось за нормами GMP+. Сертифікація є гарантією для партнерів про те, що продукція, вироблена підприємством, є екологічною та відповідає європейським стандартам.
Окрім того, на території самого заводу працюють дві лабораторії. Там перевіряють якість купленого насіння, а також кінцевого продукту – олії та макухи. Для розширення асортименту цьогоріч підприємство отримало сертифікацію на переробку сої. У планах – виготовлення органічної соєвої олії та макухи і подальший її експорт.
Уже наступного року на заводі хочуть збудувати новий склад і купити рафінатор. Нині підприємство експортує нерафіковану олію, яку надалі вже у Європі доочищають, а також рафінують. Власний рафінатор дасть змогу вийти на ринок рафінованої олії, який є значно ширшим. А за кілька років – продавати рафіновану органічну соняшникову олію в Європі під власним брендом.
– Наше майбутнє – це тільки органіка. Адже це та ніша, де ми можемо справді бути конкурентними, – резюмує представник компанії Сергій Обруч.
Ринок органіки
І хоч через коронавірус минулоріч експорт з України зменшився порівняно із попереднім, загалом у світі росте попит на органічну продукцію. Це підтверджують і на Красногірському олійному заводі.
– У Європі зараз бум на органічну продукцію. І з кожним роком люди все більше переходять на неї. Мені здається, коронавірус на це теж вплинув, дав поштовх. Люди почали більше часу проводити вдома, задумуватися про своє харчування, – ділиться думками Сергій Обруч.
За даними профільного сайту OrganicInfo.ua, минулоріч Україна експортувала органічну продукцію у 40 країн світу. Найбільша частка – це Європа, 73 %. Трійка топових товарів – кукурудза, соя та пшениця.
Де шукати партнерів?
Представництво Європейського Союзу в Україні надає низку можливостей для експортерів. Зокрема, серед актуальних програм:
- EU4Business (“ЄС для бізнесу”), в межах якої в 15 областях України працюють центри підтримки малого та середнього бізнесу. Ця програма може стати корисною для підприємців різних галузей. Причому йдеться не лише про консультації, але й фінансову підтримку для тих, хто зважився на експорт товарів. Це також можливості розвитку та навчання підприємців МСП для кращого розуміння міжнародних стандартів та вимог. Детальна інформація про доступ до ринків, фінансових ресурсів, реєстрацію бізнесу та інші питання — на сторінці програми.
- COSME (“Конкурентоспроможність МСП”). Програма має на меті полегшити вихід малого та середнього бізнесу на зовнішній ринок. Зокрема, завдяки її проектам можна отримати консультації, практичні знання про європейський ринок та законодавство ЄС, дізнатися про тендери або ж знайти міжнародних бізнес-партнерів. В межах COSME важливим є і доступ до Європейської мережі підприємців (Enterprise Europe Network), що сприяє торговельним та інвестиційним можливостям українських МСП. У цьому підприємцям може допомогти і Торгово-промислова палата України, яка є учасником консорціуму «EEN-Україна». Слідкувати за новинами та подіями консорціуму можна за посиланням.
- Горизонт-2020 «Індустріальне лідерство» (Horizon 2020), зокрема для компаній і певних видів організацій, які займаються дослідженнями та інноваціями. Актуальні можливості у цьому напрямку можна відслідковувати на сторінці оновлень.