Після втрати правої ноги 4-річний Олександр Поцілуйко більше року перебуває у лікарні. Хлопчик вже почав ходити та проходить реабілітацію.
Про це пишуть “Вечірні Черкаси“.
Влітку минулого року Олександр потрапив бід мотоблок. Його батько косив у дворі траву й не помітив сина, який заховався у ній. Постраждали обидві кінцівки. Праву ампутували одразу в лікарні. За ліву медики боролися ще тривалий час.
– Вже все добре. Ходимо на протезі, – розповідає мати постраждалого Олександра Поцілуйко. – Але ліва ніжка досі на розробці. Тоді на ній теж були пошматовані кістки. Дуже боялися, що син втратить обидві. Слава богу, обійшлося. На неї ставили апарат Ілізарова, в якому Саша пробув 5 місяців. Потім був гіпс. На протезі він ходить від квітня цього року.
Дитина вже звикла до штучної ноги, каже Олександра.
– Він одразу зрозумів, що у нього немає ніжки, – говорить жінка. – Навіть не питав ніколи, як буде ходити так. Коли забирали протез, першого дня він не хотів надягати його. Але коли приїхали додому, брати самі наділи й повели. Зараз спокійно й гарно ходимо на ньому. А от на лівій нозі важко поки. Психологічно теж трохи постраждав. Став більш нервовим. Та це не щось дуже страшне, з огляду на пережите ним. А так грається, сміється. Буває вередує, коли щось не як він хоче, але ж всі діти такі.
Фото: Вечірні Черкаси
Одразу після трагедії небайдужі люди кинулися допомагати коштами. На лікування витрачено десятки тисяч гривень. Дехто з благодійників й досі підтримує зв’язок з батьками.
– Якось під час масажу випадково зламали кістку, – згадує мати. – Вона ослабла, бо майже рік Саша на неї не ставав. Але трохи побув ще в гіпсі і все зрослося Понад 100 тисяч витратили на все. Це щонайменше. 5 операцій було зроблено. Сподіваюсь, що більше й не буде. Дуже допомогли односельчани. На картку скидали люди свої та незнайомці. Без них було б дуже тяжко. Телефонували, підтримували. Навіть зараз зі мною часто зв’язується жінка й цікавиться почуттям сина. Живе в Німеччині. Наразі з коштами все добре.
Батько дитини з часу трагедії не користується мотоблоком.
– Звичайно, воно в ньому досі сидить, – пояснює Олександра Поцілуйко. – Та якщо оглядатися назад, добра не буде від цього. Маємо ціль повністю поставити Сашуню на ноги й рухаємося до неї. Але до мотоблока чоловік жодного разу не підійшов після того, що трапилося. Боїться. Нам коли треба було, приходив свекор і працював на ньому.
На реабілітації хлопчик з липня цього року. Додому їздить лише на вихідні. Скільки ще буде потрібно часу для відновлення, медики не беруться прогнозувати.
