Репортаж до Дня сала з ринку у Черкасах
Щороку 27 серпня в Україні відзначають День сала — продукту‐символу української кухні.
Щоб побачити, як у Черкасах продають сало, і поспілкуватися з продавцями, я вирушаю на центральний ринок. Про те, як обрати найсмачніше сало, скільки воно коштує у критому ринку і з чим сало їдять найчастіше — далі у матеріалі «18000».
Сало по 150 гривень — підписка від 200. Ми працюємо для вас щодня. Допоможіть робити ще більше!
А де ж сало ще купувати?
Я приходжу на базар о 09:00 ранку суботи, йду в бік критого ринку. На вході чоловік чавить і тут же продає гранатовий сік. Як же апетитно!
Вхід у критий ринок. Фото: Ірина Ямборська
Заходжу всередину крізь рипучі двері. Хоча на табличці на вході написано, що критий ринок працює з 07:00, зараз тут продавців ледь не більше, ніж покупців.
Продавці розкладають товар, але багато ще порожнього місця. Я була востаннє тут дитиною, коли приходила на базар із мамою. Тому спочатку роззираюся довкола, щоб зорієнтуватися. А потім вирішую пройтися, щоб побачити, що тут продають, окрім сала, за яким я прийшла.
Бачу багато молочних продуктів, по периметру – крамнички, з яких пахне спеціями. Там торгують чоловіки з чорним волоссям, густими бровами, карими очима і сильним акцентом (вірменським?). У критому ринку продають курятину і яловичину. Яловичину швидко проходжу і стараюся не дивитися на прилавки, де лежать коров’ячі носики. Усередині ринку багато свинини й, звісно, ж багато сала. Продавчині кличуть мене до себе, пропонують сир, свіжі реберця, а ще — скуштувати сала.
Продавчиня пригощає салом. Фото: Ірина Ямборська
Я підходжу до продавчинь сала, які стоять поряд, перемовляються. Обидві в чорно‐білих кофтинах, а зверху в однієї синій халат у білий горох, в другої — жовтий халат у чорний горох. Спочатку вони радіють покупчині, але це лиш до моменту, коли чують моє: «Вітаю! Мене звати Ірина. Я — журналістка» і далі мій вступ до розмови.
Перша пані обперлася на прилавок ліктями й постукує по ньому ножем. Я запитую в неї, чи знає вона, що 27 серпня в Україні відзначають День сала. Пані насторожено: «Знаю», — каже. Вона продає сало вже 15 років. Я дивуюся: «Ого!» Але згодом з’ясую, що ця продавчиня торгує найменше зі всіх, з ким я поговорю згодом. Запитую в неї, чи добре купують зараз сало. «Гляньте, людей немає», — відповідає. Вона відмовляється спілкуватися — не хоче.
Підходжу до жінки поряд — тієї, що в жовтому халаті у чорний горох — пані Галини. Вона одразу показує, що не хоче говорити. Але припускаю, що коли продавчиня побачить, що мене цікавить лише її товар — стане привітнішою, тому я поки не відходжу. До пані Галини підходить інша пані Галина — покупчиня. «Галю, я тобі отложила!» — каже продавчиня і дістає з‐під прилавка сало, яке завчасно підготувала. Покупчиня Галина запитує, чи воно м’якеньке, і дякує. А я запитую в неї, чи давно вона купує сало тут, на ринку. «Всю жизнь,» — відповідає, — «А де ж його ще куплять?» Пані Галина любить сало їсти до борщу: з хлібом і помідором. Каже, що купує найдешевше сало, бо дорожче не може — 3 тисячі гривень пенсії не дозволяють.
Продавчиня пані Галина торгує салом вже 20 років. Наостанок я запитую її, звідки вона приїздить. Каже, зі Шполи. Я усміхаюся і кажу, що народилася там. Вона усміхається у відповідь: «О, бачте, як гарно». На цьому й розходимося. Та перш ніж відійти запитую ще одного покупця, як він розуміє, що сало хороше. Каже: «Як дружина скаже, значить хороше».
Критий ринок у Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Я йду далі, шукаючи продавчинь, які б погодилися на розмову. Покупців стає все більше. З наступними продавчинями говорю голосно, перекрикуючи галас довкола. «А по чом сало?» — гукають покупці. «Пробуйте, пробуйте!» — гукають продавчині з ножами.
Сало на центральному ринку має різну ціну. Найдешевше я бачила по 85 гривень. Найбільше сала по 150 гривень.
Ціни на сало в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Пані Тетяна: чим годувати свиней, щоб було смачне сало
Попередня продавчиня сказала мені: «Ідіть до молодших, вони вам все розкажуть». Я послухала і підійшла до молодої продавчині — пані Тетяни. Вона торгує салом теж 15 років. Гучно запитую в неї, як вона розуміє, що сало хороше. «Це видно навіть по свинці: якщо вона кругленька, то і сало буде смачне. А якщо вона худенька і довга, то вже й сало буде тоненьке і не смачне. А покупцеві треба тільки скуштувати з того шматочка, який обере. Сало може бути блискуче і гарне, але тверде.» На ринку куштувати сало пропонують усі продавці, тож можна обрати собі до смаку.
Пані Тетяна радить, чим годувати свиней, щоб сало було смачним: «Не саму траву і гранули, а іменно те, що варене: картопелька, бурячок, кабачок. І буде воно і смачне, і натуральне».
Ціни на сало в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Я роззираюся, спостерігаю за тим, що відбувається довкола. А продавці усміхаються і кличуть до себе нових покупців. Між рядами чоловіки рубають м’ясо.
Продавці м’яса на критому ринку в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Один із них закинув собі на плече коров’ячу ногу і так поніс. Я дивуюся з цього всього і з цікавістю розглядаю. Йду далі. Багато продавців снідають. Чоловік за прилавком у футболці з написом «Hawaii» продає м’ясо і паралельно з цим їсть помідор. Багато продавців п’ють чай чи каву. А три продавчині, коли відходять покупці, щось святкують і випивають з паперових склянок точно не чай. Сміються і кажуть: «Тільки ж не фотографуй!» Не фотографую. Я фотографую ринок, фотографую інших продавчинь і покупців.
Люди купують сало. Фото: Ірина Ямборська
Читайте також. Між ріпаком, акацією та соняхом: як пасічник розвиває медову справу у ярах Чигиринщини.
Пані Юлія про сало на соломі
Аж ось до мене звертається один із тих чоловіків, які торгують спеціями: з густими бровами, карими очима і сильним акцентом. Запитує, чи я блогерка, далі — для кого я знімаю. Я все йому розповідаю. Потім він гукає: «Юлю, ану дай інтерв’ю!»
Юлія продає сало вже близько 25 років. Вона — з колишнього Чорнобаївського району. Там має своє господарство. Я розпитую в неї про те, як змінилася ціна на сало протягом року. Пані Юлія також каже, що сало здорожчало. Зросла ціна на зерно, яким годують свиней. «А ще в прошлом году була навала чуми, яка вивела багато свиней», — каже продавчиня. Через це сало стало вдвічі дорожчим, але на зиму буде дешевшати, як і щороку.
Продавчиня каже, що сало купують добре. А сама вона любить його їсти з помідором і часником. «Пробуйте», — каже Юлія. — «Є на соломі, є без». Запитую, як це «на соломі». «На соломі — це так береться й обпікається сало, а тоді обкладається соломою і підпалюється, і воно через це пахне соломою», — пояснює продавчиня. — «Це залежить від смаків кожної людини. Так, наприклад, ви любите кавун, а я люблю сало». Сміємося з порівняння Юлії, і я йду далі.
Продавець свинини на критому ринку в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Пані Оля
Я повертаюся і бачу, що в пані Тетяни вже значно менше товару, ніж було тоді, коли ми говорили. Чую, як вона каже покупцеві: «Може, ще оцей кусочок візьмете? Ну вже виручайте!» Вона розпродує останні шматки, хоча в продавчинь поряд ще багато товару.
Обходжу базар ще раз і підходжу до пані Олі. Запитую, чи знає вона, що 27 серпня в Україні День сала. «Ви знаєте, воно в TikTok вискакує разів скіки на рік, тому це не тільки 27 серпня», — каже вона. Пані Оля торгує салом із 2000 року — 25 років. Вона любить сало з молодим часником і «оттакенним здоровенним помідором». Сало купують добре: зараз 10 ранку, а в неї залишилося вже зовсім мало товару.
Покупці на критому ринку в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Йду з базару задоволена. Я поспілкувалася з людьми, які люблять справу, якою займаються десятиліттями. Бачила, як продавці сміялися, спілкувалися і снідали разом. Як люди сім’ями обирали собі продукти або як знайомі зустрічалися на базарі. Хтось комусь відкладає найкращий шматочок, хтось запитує в когось про родину.
Дорогою додому купую сливи, базилік та жоржини, і думаю: в супермаркетах так не буває.
Ірина Ямборська
Читайте також статтю «18000»: Репортаж зі Сміли: як купити смілянські маковики.
Ви або ваші знайомі творите сьогодення Черкащини, волонтерите, впроваджуєте круті проєкти й розвиваєте наш регіон. Надішліть інформацію про це «18000».
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.