Цього року Агенція регіонального розвитку відзначає п’ять років із дня заснування. У 2016 році поява агенції стала симбіозом ідей влади та бізнесу. Тоді перед агенцією поставити дві головні цілі: розвивати підприємництво в області і залучати гранти, зокрема, допомагати з цим новоствореним об’єднаним громадам.
Минулого року агенції довелось повністю змінити напрям своєї роботи. Замість пошуку грантів на плечі фахівців організації лягла інша робота: пошук дешевих і якісних масок, респіраторів та інших ЗІЗів. Саме на базі Агенції регіонального розвитку було створено об’єднання “Спільнодія Черкащини”, яка за кошти бізнесу закупляла для медиків засоби індивідуального захисту в березні минулого року, на початку пандемії COVID-19. Нині з офісу агенції вже майже зникли захисні маски та перчатки, а її спеціалісти знову повертаються до звичної роботи – пошуку грантів та проведення консультацій для громад і бізнесу.
Журналістка “18000” поспілкувалася із директоркою Агенції регіонального розвитку Любов’ю Ропало про те, як вона оцінює результати роботи Агенції регіонального розвитку та чи бачить у цій організації перспективи через 10 років.
– Який головний принцип роботи Агенції регіонального розвитку?
– Я б охарактеризувала нашу роботу так: ми перетворюємо ідеї у проєкти. Агенція регіонального розвитку – це проєктний офіс із залучення зовнішнього ресурсу. По створенню від нас очікували, щоб ми величезні інвестиції залучали в область як установа. По факту ми їх залучаємо, але через виграні проєкти або через навчання представників місцевих громад у контексті проєктного менеджменту. Після навчання громади теж починають генерувати власні проєкти. Звісно, поки не так системно і часто, як ми це робимо. Проте ми сіємо це вміння – писати проєкти. Хто хоче, той тягнеться і рухається за нами або з нами.
– Скільки людей сьогодні працюють в агенції?
– У штаті четверо людей. Хоча до жовтня 2020 року було три людини. Залежно від періоду, на короткі терміни залучаємо додатково фізичних осіб-підприємців.
– Агенція регіонального розвитку – звучить дуже гучно. Але по суті у вас у штаті працівників можна на пальцях однієї руки перелічити. Наскільки цих людей вистачає, щоб агенція повноцінно працювала?
– Дуже не вистачає. Ми розуміємо, що поки це нова установа, у ній наче й має бути невеликий штат. Вона має поступово розростатися. У решті агенцій України теж мало людей працюють. Але водночас очікують від нас багато.
Буває, проєктна менеджерка сконцентрувалась на проєкті, розробила його. Це займає десь 2-2,5 тижні. Потім вона береться наступний писати. І тут приходять результати конкурсу, що ми виграли проєкт. І виходить, що треба визначати пріоритет: або ми тільки розробляємо проєкти, або ще й доводимо до логічного завершення проєктну ідею.
Коли ми просили підтримки у влади, вони тривалий час не розуміли, що підтримувати. Мовляв: нащо вас підтримувати, якщо ви нічого ще не принесли в область. Але будь-який автомобіль треба заправляти. На холостому ходу він далеко не заїде.
– Якими проєктами агенції найбільше пишаєтесь?
– Агенцію було засновано у 2016 році. Але як така діяльність почалася з середини 2017 року. Агенція має наглядову раду. Туди входять представники влади, бізнесу, громадськість і представники науки. Саме бачення наглядової ради і повинна втілювати агенція.
Щодо проєктів – у 2017 році ми долучилися до розроблення регіонального проєкту для конкурсу проєктів, які мали можливість отримати фінансування з державного бюджету за кошти Європейського Союзу. Це був проєкт по Тясминсьному каньйону. Перемога в цьому конкурсі – маячок для всього регіону, що в область можемо разом із партнерами залучати ресурси. Тоді це було понад 7 мільйонів гривень. Інша справа, що цей проєкт реалізували не ми, а Кам’янська громада. Бо ми ще дуже маленькі були на той час як юридична особа.
Уже після 2017 року ми націлилися на наступний конкурс секторальної підтримки. Усвідомили, що маємо вийти на певні якірні проєкти, щоб позмагатися за цей фінансовий ресурс. Восени 2020 року один із таких наших проєктів переміг, на суму понад 6,5 млн грн. Крім агенції, у ньому ще дев’ять партнерів – ОТГ. Проєкт передбачає запуск громадських майстерень у громадах. Минулого року ми вже протестували цей проєкт. Разом із благодійним фондом “МХП – Громаді” та за фінансової підтримки Програми розвитку ООН відкрили майстерні в трьох громадах. Тепер зможемо масштабувати цей досвід.
Загалом скажу, що в сільську місцевість важко заходити лише з розмовами або з навчанням. Люди в селі на дуже чуттєвому рівні це сприймають. Мовляв, приїжджають містяни і повчають, як їм жити. При тому, що в нас у багатьох коріння у сільській місцевості. Ми вже зрозуміли, що дуже толерантно треба. Запевняємо, що ми не повчаємо і приходимо навіть не з порожніми руками, а з конкретними можливостями.
Також із перемог – за короткі терміни ми напрацювали велику кількість партнерів, на яких можна покластися. У 2019 році ми мали можливість за підтримки польських агенцій поїхати в Польщу. Вивчали там, як у них зароджувалися бізнес-центри, центри підтримки підприємництва, як усе починалося із бізнес-інкубаторів.
– Пам’ятаю на початку результати роботи агенції оцінювали так: скільки на одну інвестовану з бюджету гривню вона заробляє. Рахували минулорічні результати?
– У середньому на рік обласний бюджет дає нам фінансову підтримку в розмірі 1 млн 200 тисяч. Минулого року за кожну витрачену на агенцію гривню ми заробили 9 гривень 50 копійок. Для прикладу, у 2017-2019 роках на кожну гривню це були зароблені три гривні.
Ми й самі бачимо, що чим сталіша підтримка з боку області, тим більшою мірою можемо допомагати громадам розвиватись та нарощувати кількість успішних проєктів.
Я розумію, що при такій амбітній назві від нас чекають, що ми маємо будувати мости і “бороздіть простори в космосі”. Але не все з першого року. У Польщі, Словенії агенції вже вийшли на рівень проєктів Європейського Союзу по 20-30 мільйонів євро. Команди агенції в кого 100 осіб, у кого – 200. Але вони почали на початку 90-их.
– Хто входить у наглядову раду агенції? Як відбувається її робота?
– У нас шість засновників, у кожного з них по два представники. В цілому це 12 осіб. Серед засновників – Черкаська обласна рада, Черкаська облдержадміністрація, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького і три громадські спілки: дві з них всеукраїнського характеру, бізнес-асоціація “Український союз промисловців та підприємців” і громадська спілка “Бізнес 100”, а також Агенція підтримки підприємництва та інвестицій (це місцева організація).
Згідно з положенням про агенцію, ми збираємось не рідше одного разу на рік. Можемо й частіше. Наприклад, за проханням директора. Останній рік через карантин робота відбувалася переважно онлайн.
– Чи має агенція стратегію розвитку, яка визначає вектор її руху?
– Так, у нас є чотири цілі в роботі.
Перша ціль – це регіональний розвиток. З 2017 року ми спільно з департаментом регіонального розвитку працювали над стратегією розвитку області. Зокрема, модерували заходи, збирали стейкхолдерів, працювали з громадським сектором. Зараз є такий цікавий тренд – спробувати відмовитися від того, що Черкащина – суто аграрний регіон. Але так легко від цього не відмежуєшся, коли бачиш, скільки суб’єктів господарювання ми маємо саме в аграрній сфері. Інша справа – наскільки це все технологічно.
Друга – розвиток територіальних громад. Ми надаємо допомогу громадам у створенні власної стратегії розвитку, плану її реалізації. Але, знову ж таки, люди на місцях не завжди розуміють, навіщо їм цей папірець. І я їх дуже розумію. Недовіра до папірців – це історія України не одного десятиліття.
Ми ж вивчаємо кожну громаду через дослідження доступних статистичних даних, опитування, фокус групові зустрічі. І це нам дає можливість розуміти, які в цих громад є проблеми, як ми можемо їх включати в наші проєкти. Коли ми прийшли з ідеєю облаштування дев’яти майстерень, не було спротиву. Бо ми вже були знайомі з цими громадами, за спиною кілька років постійної комунікації з головами. І, що не менш важливо, ми притягуємо фінансовий ресурс через проєкти.
Третя – підтримка та розвиток малого і середнього підприємництва. Ми би хотіли більш активно працювати в цьому напрямі. Хоча минулоріч до нас почав більш активно звертатися бізнес. Підприємці шукають, де і як можна залучити додаткові кошти. Адже кредит у банку може і могли б узяти, але не мають того послужного списку, на який звертає увагу банк. А це кредитна історія, майно під заставу тощо.
Тут, як і в ситуації з громадами, найважливіше – завоювати довіру. Для того, щоб допомогти їм розробити проєкт із залучення коштів або масштабування бізнесу, нам треба включатися у їхню внутрішню діяльність. А це і фінансова звітність, і те, як у них люди оформлені, як працюють. І тут починається: ой, це ми показати не можемо.
Ми завжди гарантуємо, що їхня внутрішня інформація залишиться конфіденційною. Якщо вони хочуть брати у міжнародних інституцій кошти, такі інституції насамперед вимагають прозорості та відкритості. А ставши такими і заручившись підтримкою міжнародних партнерів, можна отримати можливості для розвитку.
І четверта – організаційно розвиток самої агенції. Тобто навчання, переймання досвіду, планування, вдосконалення внутрішніх організаційних процесів.
– Ви говорили про консультації бізнесу. Вони є безоплатними чи платними для них? Якщо я як підприємець хочу залучити кошти з-за кордону, знаю, що є європейський грант, приходжу до вас. Як ви мені можете з цим допомогти?
– Повністю безоплатних послуг не існує. Якщо для клієнта вона безоплатна, значить хтось за неї вже заплатив. Якщо це лайтова консультація, то ми її надаємо без оплати, адже це один із напрямів роботи, за які ми отримуємо фінансову підтримку з обласного бюджету. Якщо ж це більш ґрунтовна робота, як-то дослідження чи допомога в розробці проєкту на грант для бізнесу – пропонуємо виконати її на платній основі. Все офіційно, через договір.
Тут ще нюанс із тим, що ми не можемо гарантувати перемогу цього проєкту в конкурсі. І це не значить, що ми неякісно розробили проєкт. Але ж для бізнесу продукт – не написаний грант, а виграні кошти. Тому вони не завжди готові платити за це.
Ще буває, що середній бізнес замовляє фахівців, подібних нам, з Києва. Це більш статусно. Не розумію цього. Можна витратити менше грошей, ще й вклавши їх у вирощування черкаських проєктних менеджерів.
– На етапі створення агенція частково мала фінансування з бізнес-середовища. Яка ситуація зараз?
– У 2017 році справді було так. Тоді в більшій мірі бізнес підтримував цю історію. Коли у 2018 році я прийшла працювати директором, то була лише підтримка з бюджету. Бізнес, який є у наглядовій раді, не проявляє бажання та ініціативи дофінансовувати. У бізнесу все швидко: вклали гроші – вони мають швидко повернутися. Тут такого немає. Гроші якщо і повертаються, то не обов’язково саме їм. Наша установа – неприбуткова. Засновникам ніяких дивідендів не розподіляється. Бо тоді б ми втратили статус неприбутковості.
Але ж ми надаємо платні послуги: розроблення стратегій, проєктів, навчальні інтенсиви, насамперед на тему проєктного менеджменту.
– Ідеться про стратегії розвитку для громад чи для бізнесу?
– Здебільшого – ОТГ. Але от з лютого працюємо над розробленням стратегії розвитку державних заповідників-музеїв. Кілька взяли в пілот: державний історико-культурний заповідник у Кам’янці і заповідник трипільської культури в Легедзене. Можливо, візьмемося за заповідник Шевченка в Каневі. Цього року кошти музеї зможуть залучати через програму “Велике будівництво”. Ми зараз думаємо, з чим вийти на цей конкурс. Причому подавати туди треба проєкти, за яким музей чи заповідник зможе надавати спектр платних послуг відвідувачам. І це є доволі нелегким завданням як для нас, так і для цих закладів, бо потребує зусиль змінити щось або напрацювати та впровадити нове.
– Свого часу агенція мала цікавий проєкт із навчання підприємців-початківців. Чому він перестав діяти?
– Це була школа малого і середнього підприємництва. Ми як агенція були адміністраторами коштів, за які залучали тренерів і менторів. У 2018 році це були фахівці з Києва, у 2019-му почали залучати місцевих провайдерів такої послуги.
У 2020 році, по-перше, карантин дуже вплинув. Треба було швидко перелаштуватися. Не всі могли з офлайну швидко в онлайн перейти. І я зараз не лише про менторів, а й про споживача такої послуги. Також постало питання ефективності. Якщо певний ресурс з обласного бюджету вкладають, то хочуть результату.
Виходило так, що на безоплатні навчання приходило дуже багато людей, але до завершення, захисту бізнес-плану, доходили людей 10-12. Так, вони класні, унікальні. Але замовник (у цьому випадку – влада) чекав, що масово почнуть реєструватися малі підприємства, ФОПи, що це збільшить ринок товарів і послуг. Однак навчання – це як час розкидати каміння, бо згодом буде нагода його збирати. Без одного не буде іншого. Зі 100 учасників 10 ефективних – уже супер. Проте тут виникло питання: чи можемо ми собі це дозволити? Можливо, у 2021 році буде якась оновлена форма школи підприємництва.
– Досліджували подальше життя випускників школи? Ті, хто почали свою справу, далі працюють?
– Ми досліджували у 2018 році. Тоді був найбільший аншлаг. Коли її закінчили, за місяць-два із 40 випускників зареєструвалися ФОПами 13. І коли ми їх питали в кінці року, то казали, що так і працюють далі. Якщо порахувати сплачені ними податки, то фактично можна констатувати, що перша школа повністю того ж року й окупилася.
– Коли головою ОДА був Юрій Ткаченко, у медіа активно обговорювали появу індустріального парку в Золотоноші. Яка ситуація зараз із цим об’єктом?
– У 2020 році ми вийшли з ініціативою до команди фахівців Золотоноші. Допомогли їм у частині розроблення проєкту зі створення індустріального парку на конкурс “секторалки”. На жаль, виграти не вдалося. Але проєкт і не зайняв останні позиції в рейтингу.
Індустріальний парк – на території Золотоніської міської громади. Тож насамперед інтерес мають вони проявляти. В Україні успішних кейсів по створенню індустріальних парків дуже мало. Вистрілюють одиниці. Тому тут Золотоноші складно. Так, це перспективна ніша, але дуже складна. Треба дуже багато вкласти в нього, щоб індустріальний парк, окрім території, став смачним і цікавим принаймні для українських інвесторів.
– Чи долучені ви до роботи з відновлення черкаського аеропорту? Які його перспективи?
– Дуже неоднозначна тема. Нас не залучали. Загалом знайти фахівця в Черкасах, який міг би консультувати наш аеропорт якісно, дуже складно. Якщо залучати з України або з-за кордону – треба додатковий ресурс.
Щодо аеропорту – там не лише інфраструктуру треба відбудовувати, а розробляти маркетингову стратегію. Аеропорт – це насамперед економічний організм. Це не соціального напряму комунальне підприємство. Це по суті бізнес. Там дуже багато послуг, які можуть приносити прибуток. Але треба розуміти, як виборювати своїх споживачів, зважаючи на те, що Київ близько.
– Що складніше: знайти класний проект для громади чи донести громаді, що він їм потрібен?
– Друге. Громади зазвичай чекають, що прийдуть гроші, і це одразу вплине на заробітки місцевих. Так швидко все не відбувається. Тому часом комунікація з громадами супроводжується супротивом, ми намагаємось не переводити його у відкритий конфлікт. Бо знаємо: якщо зайшли в громаду і вийшли звідти з конфліктом, більше ми в неї не повернемся. Про нас там залишиться негатив. Тому ми беремо перерви, десь відступаємо. Не так тиснемо новими ідеями. Наше завдання – генерувати і пропонувати варіанти.
Ми одразу кажемо, що не приходимо повчати. Ми приходимо поділитися власним досвідом як агенція. Можливо, щось із цього згодиться. А ще ось таких фахівців вам пропонуємо. Принаймні послухайте їх. Не послухайтеСЯ, а послухайте. Щось можете почерпнути собі як досвід. У проєктах від нас часто чекають готових рішень, не розуміючи, що ці рішення вони будуть самі впроваджувати. Ми лише будемо менторити. У результаті це буде їхня перемога, а не наша.
– Якщо говорити про комунікацію з громадами, як вона відбувається? Ви контактуєте з головами громад чи з конкретними спеціалістами, які шукають гранти? Хто ця людина, до якої ви шукаєте підхід?
– Це кількарівнева комунікація. Насамперед – з профільними фахівцями, представниками управлінь, відділів економіки і залучення інвестиції. Другий рівень – профільний заступник голови громади. Останній – голова громади. Ми розуміємо, що у голів, окрім нас, є купа всього. Але кінцеве рішення за ними. Якщо я прокидаюсь і бачу, що вночі сніг йшов, то розумію, що сідати на телефон і просити голову громади звернути увагу на мого листа на пошті про унікальний проєкт явно не на часі. Тож вичікую і після обіду дзвоню.Тобто в комунікації з громадами важливим є місцевий контекст і вміння його розуміти.
– Чи ставите ви собі за ціль комунікацію з усіма ОТГ? Чи тут принцип: поливай те, що росте?
– Не ставимо, тому що розуміємо, що комунікація для них має закінчуватися конкретним пакетом послуг. Ми не всім можемо забезпечити цю послугу. В силу того, що нас мало, ми працюємо з тими, хто при першій подачі інформації на нас відгукнулися. Це наші майбутні успішні кейси. Через них інші будуть до нас підтягуватися.
Але завжди, коли відбуваються якісь форуми за участі представників ОТГ, ми намагаємось бути там. Для нас це майданчик, де ми можемо познайомитись, розказати, що ми можемо їм дати.
– Який відсоток виграних грантових проєктів для вас є успішним?
– У грантовому світі вважається нормою виграний кожен десятий проєкт. Тобто з десяти заявок вистрілює одна. В Агенції регіонального розвитку перший успішний проєкт, з яким ми виграли, – це був восьмий. Але навіть ті заявки, які не перемогли, ми зберігаємо. Якщо бачимо конкурс, для якого вони підходять, адаптовуємо під вимоги конкурсу і знову подаємо.
– Якою ви бачите агенцію через 10 років? Яка її роль у житті Черкащини?
– Агенція вже має кілька виграних проєктів у представництва ЄС (а це вже десятки мільйонів євро). Це та агенція, яка завдяки платним послугам заробляє і має на кілька місяців резерву. Має автомобіль, має значно більший офіс, який є осередком відкритого діалогу для різних секторів. На базі агенції вже може бути успішний бізнес-інкубатор з майстернею стартап-проєктів.
Ми коли розробляли стратегію розвитку в 2018 році, озвучували, з якими сумами ми могли б працювати. І говорили, що через п’ять років це може бути сума 10 мільйонів гривень. Так-от у 2020 році в нас уже 6 мільйонів було в обороті. Ми маємо шанси в 2023 році вийти на позначку не лише 10 мільйонів.
Єлєна Щепак