“Понятійка про співпрацю”: величезна загроза маленького рішення виконавчого комітету

29 серпня під час засідання виконавчого комітету його члени ухвалили рішення про погодження договору, що має бути укладений між КП “Черкасиводоканал” та ПАТ “АЗОТ”. Предмет договору – очищення стічних вод, що накопичуються у мережі комунального підприємства. Ціна – невизначена і варіюється від настроїв окремих людей.

Користуючись умовами воєнного стану, черкаські чиновники не стали публікувати ні проєкту відповідного рішення, ні хоча б порядку денного засідання, на якому воно мало розглядатися. Того дня про засідання “відрапортувалися” на своїх сторінках у соціальних мережах міський голова Анатолій Бондаренко та секретар міської ради Юрій Тренкін, але жоден із них не став зупиняти свою увагу на цьому, без сумніву, важливому і доленосному для міста рішенні, і, наймовіршіше, для цього були причини. 

На політично-управлінську сцену міста вчергове винесли рушницю, яка от-от може вистрілити… або ж чекати наступного моменту.

Історія питання

Протистояння між комунальним підприємством і хімічним гігантом триває вже не один рік. Інтереси приватників, які волею долі у 90-х отримали у користування стратегічний актив, чим і є очисні споруди, традиційно у стінах мерії захищали і захищають представники різних політичних сил. Цілком прийнятним і логічним є те, що один із найбільших платників податків у місті прямо і опосередковано делегує своїх лобістів у різні структури влади. Втім вплив цих “резидентів” традиційно вдавалося збалансовувати позицією нейтральних політичних гравців. Проте із обранням нової/старої місцевої влади у жовтні 2020 року та фактичного демонтажу політичної опозиції зі стін міської ради балансувати стало нікому і нічим. Єдина фігура, чий інтерес реально враховується, безпосередньо міський голова. Як наслідок, вплив гіганта поступово поширився на вирішення ключових для нього економічних та управлінських питань, апогеєм чого може стати підписання відповідної угоди. 

Історія підписання цієї угоди у публічній площі з’явилася більше року тому, коли над тодішнім очільником КП “Черкасиводоканал” Сергієм Овчаренком нависла загроза звільнення. Міський голова протягом тривалого терміну торпедував Овчаренка різними закидами, неспівмірними з обсягом господарської діяльності комунального монополіста. Таким нехитрим чином мер всіляко демонстрував небажання продовжувати контракт із очільником підприємства, який натомість апелював саме до угоди, яку від нього вимагав підписати ПАТ “Азот”. Остання передбачала суттєве зростання фінансового навантаження на комунальне підприємство. Джерелом цього зростання мали стати санкції, які б накладалися на комунальників у разі недотримання вимог договору, а саме чистоти стоків, які передаються на очистку. Фактично на комунальників покладають відповідальність за той технологічний процес, участі в якому вони фізично не могли брати через відсутність відповідних технічних засобів. Автори договору з боку ПрАТ “Азот” спирались на нормативи радянських часів, які передбачали суттєве зниження гранично допустимих норм концентрації окремих речовин у стоках, крім того, зростала кількість показників, які б вимірювалися та контролювалися. У той же час комунальники зауважували, що не в силах виконати відповідні нормативи з цілком об’єктивних причин, а саме питомої ваги побутових стоків, контролювати які фактично немає можливості і, таким чином, автоматично потрапляють під санкції “Азоту” з моменту підписання договору. Це б призвело до повної залежності КП “Черкасиводоканал” від ПрАТ “АЗОТ” і його бенефіціарів.  

Паралельно з цим у стінах міської ради розгортався черговий сезон політичного серіалу із повернення очисних споруд у власність міста. За процедурою, відповідне звернення до Кабміну мала надіслати міська рада. Станом на осінь минулого року у стінах ради теоретично можна було віднайти 23 прибічників подібного вирішення питання. Це представники партій “Слуга народу”, “Голос” та “Європейська солідарність”, а також окремі обранці з інших політичних сил, які прямо заявляли про свою підтримку цих кроків. Втім завдяки політичній еквілібристиці зібрати на одному засіданні 22 і більше депутатів для відповідного голосування так і не вдалося. Відсутність результативного голосування цього питання, попри нібито наявність достатньої кількості голосів, прямо свідчить про піддавання хімічному монополісту з боку політичної еліти міста, що підтверджує відсутність реального балансу сил у теперішньому скликанні місцевої ради.  

Після звільнення Сергія Овчаренка було нібито доконаним фактом, що підписання угоди між ПАТ “Азот” та КП “Черкасиводоканал”, – це лише питання часу. У перший день повномасштабного вторгнення росії до України Анатолій Бондаренко призначив на посаду директора підприємства депутата від партії “Черкащани” Івана Сухарькова, який до цього був одним із топ-менеджерів “Азоту” і, відповідно, одним із ключових лобістів їхніх інтересів у стінах мерії. Здавалось, що зірки у сузір’ї “Азот” вибудувались у неймовірно виграшну для підприємства комбінацію. Однак із плином часу стало зрозуміло, що щось йде не за планом. Припускаємо, що через умови та обмеження воєнного стану політичне керівництво міста не поспішало брати на себе відповідальність за фінансовий зашморг, який так очевидно накидається на шию комунальників, а розмір цього зашморгу став неприйнятним навіть для самого Сухарькова, який завдяки силі тяжіння свого нового роботодавця Анатолія Бондаренка вийшов з управлінської орбіти “Азоту”. А тепер деталі.

Рушницю на сцену

Сама угода, яка, попри відсутність у публічному доступі, є у розпорядженні нашої редакції, здавалось би, мало чим відрізняється від попереднього документу, укладеного між ПАТ “Азот” та КП “Черкасиводоканал” багато років тому. У цьому переконує і міський голова Анатолій Бондаренко, хоч і каже, що документ особливо не вичитував і покладається на своїх юристів.

– Одноголосно проголосували (члени виконкому), юристи завізували. Це типовий договір, юристи передивлялися. Я не хочу, щоб хтось займався політичними маніпуляціями, – каже Бондаренко. – Там стоїть питання, чи буде “Азот” нараховувати штрафні санкції. Ми люди законослухняні: у договорі написано, що стоки не повинні перевищувати такі і такі норми. Це зафіксовано і у Законі України, і у контракті директора підприємства. То в чому проблема? Окрім договору, підписали також і додаткову угоду, де я зі Скляровим зафіксували, що він ніколи не буде подавати до суду і нараховувати ніякі пені та штрафи. 

Втім, як вже зазначалось вище, у договорі таки є проблеми і пункти, відмінні від попередніх угод, що дозволяють обійти будь-які пені та штрафи, до яких апелює Бондаренко. Нехитрим чином завдяки одній таблиці, десятку слів, декільком комам і крапкам та парі нескладних математичним формул споживачі комунальних послуг можуть втратити буквально сотні мільйонів гривень, які ніяким чином не вплинуть на якість послуги, втім у будь-який момент можуть покращити фінансові результати приватного підприємства. 

Каменем спотикання є таблиця гранично допустимої концентрації окремих речовин у стоках. Як вже зазначалось, не маючи власних очисних споруд, “Черкасиводоканал” не може прямо впливати на ці показники і єдине, що йому залишається – це покладатися на свідомість споживачів. Крім того, законодавство України позбавляє “Черкасиводоканал” можливості слідкувати за якістю стоків окремих приватних споживачів, а їхня питома вага у загальній структурі – понад 80 %. 

Аби не перевантажувати читачів хімічними термінами, можна резюмувати, що у разі перевищення відповідних норм тариф за очистку стоків може зрости до 10 разів і складати замість “планових” 4,3 гривень за метр кубічний  – 43 гривні. Або ж у грошовому вимірі “ціна” питання зростає з майже 90 млн гривень на рік до умовного 1 млрд.

Від подібного місто має вберегти добра воля і міцне слово двох осіб – міського голови Черкас Анатолія Бондаренка і директора підприємства “Азот” Віталія Склярова, які 29 серпня підписали двосторонню угоду про співробітництво, де “зафіксували” позицію не застосовувати до комунального підприємства, яке не в змозі вплинути на якість стоку, будь-яких санкцій. Зрозуміло, що не всіх влаштує відповідне вирішення питання, коли доля найбільшого стратегічного комунального підприємства міста залежить від “понятійки” двох людей. Першим на сполох забив депутат Черкаської обласної ради Олександр Радуцький, його риторику підхопили представники партії “Голос” у стінах Черкаської міської ради. Тут варто зауважити, що представник цієї політичної сили у виконавчому комітету Павло Валенчук дав вирішальний п’ятий голос для прийняття даного рішення і фактично став архітектором цієї проблеми, з якою тепер його колеги змушені самовіддано боротися. У партії це пояснили “помилкою” і тим, що їх представника нібито “ввели в оману”. Водночас у стінах Черкаської міської ради, коментуючи відповідні заяви, говорять про те, що проєкт рішення був підготовлений завчасно і переданий разом з угодою на ознайомлення всім членам виконавчого комітету у термін, визначений регламентом. 

Зазначимо, що окрім Валенчука, за рішення проголосували також міський голова Анатолій Бондаренко, секретар міської ради Юрій Тренкін, а також представники політичних сил ВО “Черкащани” та ПП “Слуга Народу” Віктор Беззубенко та Анастасія Чубіна відповідно.

Шила у мішку не приховаєш, хіба що від окремих членів виконавчого комітету, і історія поступово почала набувати резонансу. Протягом декількох днів лідер партії “Голос” Віктор Євпак досить емоційно намагався привернути увагу до цієї проблеми, раз по раз виходячи у прямі ефіри  і розповідаючи деталі угоди, яка от-от може бути укладена між комунальниками і ПрАТ “Азот”. Те, що не вдалося донести до його близького друга та політичного товариша Павла Валенчука, зараз він намагається донести до мас. І, судячи з усього, це вдається. 

У міській раді у суботу були змушені оперативно реагувати і випустили спільну заяву міського голови та директора ПрАТ “Азот”, у якій між розповідей про фонтани і дитячі майданчики читалася стійкість у обраному векторі руху: тобто, коли санкції мають бути, але від них рятуватиме “понятійка” між Скляровим та Бондаренком.

У коментарі “18000” директор ПрАТ “Азот” доволі впевнено переконує у стійкості власних позицій:

– Я дав слово Анатолію Бондаренку і місту, що на період війни ніяких штрафних санкцій ми виставляти не будемо і за весь час наших договірних стосунків з КП “Черкасиводоканал” ми жодних штрафів не виставляли, – говорить Віталій Скляров – Але для того, щоб дисциплінувати роботу “Черкасиводоканал”, ці умови мають бути закладені, аби комунальники слідкували за тими стоками, які приходять на їхні насосні станції. Якщо цього не робити, ми скоро дійдемо до того, що у річку Дніпро потраплять всі ті порушення, які надходять. Тому що наші очисні споруди не зможуть справитись із тими концентраціями, які у десять разів перевищують регламент. 

Також директор хімічного гіганту, який волею долі став контролером очисних споруд, зазначає, що вони зі свого боку роблять все можливе, аби покращувати якість власної роботи. І ділиться рецептами, як це може зробити і КП “Черкасиводоканал”:

– Ми зі свого боку підтримуємо очисні у нормальному стані і щороку проводимо реконструкції та капітальні ремонти, а також працюємо у межах регламенту. Але те, що потрапляє до нас – ні у які регламентні норми не влазить. З їхнього боку вони також мають слідкувати та контролювати якість стоку. Для цього можна будувати локальні очисні споруди, зокрема і на промислових підприємствах.

“Понятійка” про співпрацю

Лобісти інтересів ПрАТ “Азот” намагаються переконати у тому, що насправді у санкціях проти підприємства КП “Черкасиводоканал” немає нічого поганого і вони справді можуть дисциплінувати роботу підприємства. У гарячих дискусіях інколи навіть доходить до розмов про розбудову мережі локальних очисних споруд і тому подібних речей, які в сучасних умовах виглядають просто фантастичними. Аби за якістю стоків вписатися в умови договору, комунальникам потрібно інвестувати сотні мільйонів гривень і витратити не один рік.

На сьогодні найбільш доцільним та раціональним з точки зору інтересів жителів міста вважається приведення договірних відносин між КП “Черкасиводоканал” та ПрАТ “Азот” до реалій сьогодення, без використання будь-яких “понятійок” та із урахуванням того стану та структури забруднення, що об’єктивно є в обласному центрі. Санкції справді є невід’ємною частиною будь-якого договору, втім вони не можуть бути фактично “безумовними”, як у цій ситуації, і такими, що виникають з моменту підписання угоди, незалежно від волі і дій сторін. 

На думку профільного департаменту житлово-комунальних комлексу Черкаської міської ради, а також безпосередньо керівництва КП “Черкасиводоканал”, ПрАТ “Азот” могло б розробити власні правила прийому стічних вод, в яких врахувати той  рівень концентрації забруднюючих речовин, який є в обласному центрі, а не користуватись показниками кінця радянської епохи. І вже відповідні нормативи мають лягти в основу договору і таким чином позбавити місто від  загрози перманентного накладання санкції. Також такий варіант дозволить обійтися без будь-яких “понятійок” і не триматиметься на “слові” обмеженого кола осіб. Він влаштовує і  є прийнятним і для “опозиціонерів”, які вже цього вівторка спробують заблокувати виконання рішення виконавчого комітету шляхом голосування депутатів Черкаської міської ради.  Але очевидно, що проти нього виступатимуть у ПрАТ “Азот”, котрі дійсно, можливо, не мають волі затягувати фінансовий зашморг на шиї міста, але така опція є вагомим козирем у будь-яких перемовинах і слугує надійним захистом від намагань повернути очисні споруди у комунальну власність. 

Підписуйтеся на телеграм-канал “Шо там у Черкасах?”. Лише перевірені новини