Щорічно близько чотирьох мільйонів тварин-компаньйонів потрапляють до притулків у США. У Японії — близько 500 тисяч, а у Канаді — понад 140 тисяч тварин щорічно. Станом на січень 2023 року в Україні 25 799 собаками та 19 473 котами опікувалися притулки або волонтери.
Повномасштабне вторгнення вплинуло на кількість безпритульних тварин в Україні. У тилових областях кількість тварин у притулках зросла на 20-30 %. У прифронтових — більш ніж удвічі. У волонтерів із прифронтових областей стало на 60 % більше тварин. За даними дослідження, більшість тварин, яких взяли під опіку притулки та волонтери — домашні улюбленці, яких не забрали господарі під час евакуації.
“З початку повномасштабного вторгнення прохань забрати домашніх тварин стало в рази більше. Щодня телефонують, щодня звертаються, але ми не займаємося домашніми тваринами, ми займаємося бездомними тваринами, у яких немає господарів”, — говорить волонтерка Черкаського міського товариства захисту тварин “Друг” Валентина Калініна.
Отже, проблема залишених домашніх тварин актуальна в усьому світі. В Україні вона стала значно серйознішою з початком повномасштабного вторгнення. Тож, що спонукає людей залишати своїх улюбленців? Що робити господарям, які більше не можуть доглядати за своєю твариною? Відповіді на ці та інші питання — у статті “18000”.
Зміст:
- Чому люди відмовляються від домашніх тварин?
- Яка в Україні відповідальність за жорстоке поводження з тваринами?
- Єдиний державний реєстр домашніх тварин та чіпування.
- Як знайти нову родину для домашньої тварини: поради господарям.
- Відмова від тварин: коли замість осуду можна отримати допомогу.
Чому люди відмовляються від домашніх тварин?
На перший погляд, може здатися, що найпоширенішою причиною залишити свою тварину можуть бути проблеми з її поведінкою. Пес, який погриз черевики та вкусив дитину; кіт, який подер шпалери й диван, — і господарі, які більше не захотіли цього терпіти. Але дослідження показали інше. Найпоширеніші причини — проблеми господарів.
У великому данському притулку проаналізували історії тварин, яких залишали з 1996 до 2017 року. Результати показали, що 74 % котів і 75 % собак віддали через особисті проблеми господарів. Найпоширенішими підставами були:
- проблеми зі здоровʼям господарів;
- проблеми із житлом;
- нестача часу у власників собак — 14 % відмов.
Менше опитування провели в австралійському притулку для тварин. У 55 господарів, які віддали своїх котів, запитали, чому вони це зробили. Опитувані могли обрати більш ніж одну причину. Ось що вони відповіли:
- 47 % віддали котів через проблеми з житлом;
- 24 % не змогли утримувати тварин через фінансові труднощі;
- 28 % мали інші особисті підстави.
Причини, пов’язані з тваринами, траплялися рідше:
- 19 % віддали небажаних кошенят;
- 16 % були незадоволені поведінкою котів;
- 8 % звернулися до притулку через здоров’я котів.
Волонтерка Валентина Калініна розповідає, чому, за її спостереженнями, черкасці найчастіше хочуть віддати своїх улюбленців:
– Дуже часто звертаються родичі літніх людей, померлих, власники, які не потурбувалися про стерилізацію і хочуть “прилаштувати” у притулок приплід, люди, які переїжджають в інше місто або країну і не мають бажання забрати з собою свого улюбленця”.
Іноді люди все ж здають тварин до притулків через їхню поведінку. Та варто звернути увагу на те, що саме люди вважають неприйнятною поведінкою. Так, у 1998 році у школі ветеринарної медицини при Університеті Тафтса, що у США, провели 38 інтервʼю з тими, хто планував віддати своїх тварин до притулку. 26,4 % тих, хто хотів залишити своїх собак, вказали, що причиною є поведінка тварин. Але дослідники помітили, що ті, хто назвав поведінку головною проблемою, часто казали, що їм бракує часу або грошей, щоб владнати ситуацію.
Наприклад, одна пара сказала, що розуміє, що вони не можуть просто віддати своє цуценя кінологам і очікувати повноцінного виховання, а часу займатися цуценям — не мають. У іншої пари цуценя було два з половиною місяці. Люди сказали, що воно постійно тягне повідець на прогулянці. Коли їм запропонували тренування з кінологом, вони відмовилися через брак грошей і часу, який вони мусять приділяти дітям. Отже, коли у дослідженнях згадується проблема поведінки — це не завжди агресія тварини, або й взагалі — проблема не завжди у тварині.
Яка в Україні відповідальність за жорстоке поводження з тваринами?
Адміністративна відповідальність
Найгірше, що можуть зробити господарі, коли хочуть позбутися тварини — це нашкодити їй: вигнати з дому, знущатися чи вбити. Говорячи про жорстоке поводження з тваринами, варто розуміти, що покинути тварину — це вже і є жорстокість. Це передбачено статею 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Жорстоке поводження, крім іншого, там визначається як “залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами”.
Відповідальність за жорстоке поводження — адміністративна — штраф від 3400 до 5100 грн з конфіскацією тварини, якщо для неї є загроза життя або здоров’я.
Кримінальна відповідальність
Якщо люди вбили тварину або серйозно її травмували — за це вони можуть понести відповідальність за статтею 299 Кримінального кодексу України. За такі вчинки карають обмеженням волі від одного до трьох років або позбавленням волі від двох до трьох років з конфіскацією тварини.
За ці ж дії, вчинені з особливою жорстокістю, повторно, або з більш як однією твариною, — злочинцям загрожує позбавлення волі від п’яти до восьми років з конфіскацією тварини.
Єдиний державний реєстр домашніх тварин та чіпування
В Україні офіційно заборонено покидати чи виганяти з дому тварин. Але як знайти тих, хто це робить?
Оксана Кошак — співзасновниця Всесвітньої асоціації з тварин України (UPAW). У листопаді 2023 року під час круглого столу про захист прав домашніх тварин вона розповіла, що 84 % тварин у комунальному підприємстві з відлову тварин у Львові раніше були домашніми. Тобто багато колишніх господарів, імовірно, мали б понести відповідальність за те, що вигнали тварину.
Для чого потрібен реєстр домашніх тварин?
25 листопада 2024 року Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило про старт першого етапу запуску Єдиного державного реєстру домашніх тварин. Його мета:
- допомогти ефективніше запобігати поширенню небезпечних хвороб;
- гармонізувати українське законодавство щодо поводження з тваринами з європейським;
- сформувати культуру відповідальних власників, які належно піклуються про своїх улюбленців.
На першому етапі запуску, — на тому, який триває зараз, — у реєстрі авторизуються ветклініки та ветлікарі. Згодом ветлікарі зможуть реєструвати тварин-пацієнтів. У Єдиному державному реєстрі буде інформація про котів, собак і тхорів. Туди будуть записувати:
- клички улюбленців;
- опис тварин;
- дані про вакцинацію та біостерилізацію;
- контакти господарів;
- інформацію про здоровʼя.
Згодом реєстр планують інтегрувати з міжнародними базами даних. Наразі реєстрація домашніх тварин є добровільною.
Ще до створення Єдиного державного реєстру у Києві діяв Реєстр домашніх тварин. Згідно з Правилами утримання і догляду за домашніми тваринами, господарі-кияни мусять вносити дані про улюбленців до реєстру, щоб отримати особистий ідентифікаційний код тварини.
Навіщо чіпувати тварин?
Допомогти з пошуком господарів могло б також впровадження обовʼязкового чіпування улюбленців. Мікрочіп — це пристрій розміру зернини, який вводять під час ін’єкції. Мікрочіпування є обовʼязковим для виїзду з твариною за кордон. Хоча чіпування не є обовʼязковим в Україні, у Львові 23 січня 2020 року міська рада запровадила обов’язкову ідентифікацію тварин, використовуючи електронний транспондер (мікрочіп, — ред.).
Читайте також: “Двоє у човні”. Історія черкащанок, які евакуювали тварин із затопленого Херсона.
Як знайти нову родину для домашньої тварини: поради господарям
Часом життєві обставини складаються так, що господарі більше не можуть піклуватися про свого улюбленця. Фінансові труднощі, хвороби, народження дитини — це все може змінити життя докорінно і не залишити в ньому місця для тварини. У цих випадках відповідальність власника — подбати про те, щоб знайти для тварини новий дім, де їй буде комфортно жити.
“Dogs Trust” — це найбільша благодійна організація із захисту собак у Великобританії. У 2021 році там вирішили зʼясувати, чому люди заводять собак. Для цього опитали 142 людей. Дослідники виявили, що 38 опитаних взяли до себе тварину друзів або родичів. У цих випадках, попередні власники більше не могли піклуватися про тварину через хворобу, смерть, вагітність, народження дитини чи зміну житла. Рідше — через розлучення або тюремне ув’язнення. Одна з респонденток розповіла свою історію: “Він (попередній власник, — ред.) влаштувався на роботу за кордоном і не міг забрати з собою усіх своїх собак. Тож я запитала, чи можу я взяти собі Лотті”.
Розлука зі знайомими людьми та зміна умов життя — стресова ситуація для тварини. Працівники притулків намагаються переконувати людей у тому, щоб ті пробували знайти тварині нову родину.
Товариство за гуманне поводження з тваринами в США — американська національна організація із захисту та добробуту тварин. Ось деякі поради організації для ефективного пошуку нової домівки для улюбленця:
- Вакцинувати, каструвати або стерилізувати — це зробить тварину більш привабливою для нових господарів і спростить її прийом у родину.
- Поширити інформацію серед знайомих — написати у соцмережах, поговорити з близькими чи порадитися з ветеринаром.
- Звернутися за допомогою у притулки — розповісти про свою життєву ситуацію і попросити розмістити оголошення на їхніх сайтах або у соцмережах.
Черкаська зооволонтерка Валентина Калініна розповідає, як у таких ситуаціях можуть допомогти волонтери:
– У “Друга” свого притулку немає. Комунальний притулок займається бездомними тваринами. Ми можемо допомогти людям дати оголошення на наших сторінках у соцмережах, таких як інстаграм чи фейсбук, і допомогти знайти нові домівки для тварин.
Валентина наголошує, що люди повинні розуміти, що їхні тварини – це їхня відповідальність.
– Забрати усіх на перетримку або розмістити в комунальному притулку неможливо. Притулки по всій країні наразі переповнені евакуйованими тваринами з зон бойових дій, – додала зооволонтерка.
- Створити профіль улюбленця на призначених для цього ресурсах.
В Україні існують платформи, де будь-хто може безкоштовно створити профіль тварини, щоб знайти для неї дім. Наприклад, сайти благодійної організації Happy Paw, благодійного проєкту PetHelp, некомерційного проєкту GladPet або сайти для продажу тварин, де можна розмістити оголошення про готовність віддати тварину безкоштовно. У цьому випадку важливо переконатися у надійності людей, яким господарі передають тварину, а також чесно розповісти про особливості поведінки та характер улюбленця.
Відмова від тварин: коли замість осуду можна отримати допомогу
Хоча знайти для улюбленця нову родину — значно краще, ніж віддати його до притулку для тварин, господарі можуть відкидати таку ідею. Дехто відмовляється від цього через незацікавленість. Але ще просити про допомогу в такій ситуації, може бути соромно через страх осуду. Проте осуд залежить від причин, з яких господарі залишають улюбленців — це показали результати дослідження.
Anthrozoös визначає себе як мультидисциплінарний журнал про взаємодію між людьми та іншими тваринами. У 2021 році психологи з університетів США досліджували ставлення до відмови від собак. Для цього вони запропонували 443 студентам пройти онлайн-опитування. Студенти мали описати своє ставлення до різних ситуацій, коли господарі залишають собак у притулках. Опитування показало, що учасники негативно ставляться до тих, хто залишає своїх тварин. Але коли їм пропонували подумати над ситуацією, де собак віддають через серйозні труднощі з їхньою поведінкою або фінансові труднощі — ставлення змінювалося. Це показує, що дізнавшись про вагомі обставини, які змушують залишити тварину — менше людей будуть засуджувати, а отже — у господарів є шанси на підтримку та допомогу від оточення.
Про підтримку для тих, хто тимчасово не міг опікуватися своїми улюбленцями розповідає і волонтерка Черкаського міського товариства захисту тварин “Друг” Валентина Калініна:
– На початку повномасштабного вторгнення у притулку звільнилися місця, оскільки місцевих тварин евакуювали за кордон. Тоді тимчасово приймали домашніх тварин переселенців. Потім, знайшовши житло, вони забирали своїх домашніх тварин.
Ірина Ямборська
Також читайте: “Найважче – коли не вистачає переноски”: черкащанка про евакуацію хвостатих з-під обстрілів на Харківщині.
Оперативна інформація про Черкаси та область. Підписуйся на вайбер-канал “18000”