Уроки виживання замість віршів на пам’ять і таблички множення: досвід навчання черкащанки в Швейцарії

Багато українців через війну змушені були покинути свої домівки та поїхати за кордон. Понад 600 тисяч дітей перебували в інших країнах на момент початку навчального року – за інформацією МОН.

За даними освітньої інформаційної мережі Єврокомісії Eurydice Network “Підтримка учнів-біженців з України в школах Європи”, більшість українських школярів зареєстрована в Польщі – 528 тисяч, Німеччині – 290 тисяч та Чехії – 70,5 тисяч. В Італії, Румунії, Іспанії та Словаччині — від 30 до 40 тисяч дітей.

Від початку повномасштабної війни до Швейцарії виїхали близько 70 тисяч українців, за інформацією на сайті “РБК – Україна”. Серед них і Ольга Лисенко – черкащанка та мама восьмирічної доньки.

На їхньому досвіді ми розглянули систему освіти в іншій країні: її особливості та відмінності від української.

– Війна змусила мене поїхати за кордон. Я дуже переживала за життя своєї доньки, тому вирішила наважитись. Коли ми вже приїхали, я шукала спеціальні групи підтримки, розпитувала знайомих швейцарців, відвідувала гарні місця з донькою, – говорить Ольга.

Усі біженці з України спершу перебувають в спеціальному таборі, де чекають доки їх направлять в інше місце. Добиратися з одного пункту в інший люди мають самостійно, перед виїздом вони отримують квиток та мапу. Героїня розповідає, що всі переміщення біженців тримають у секреті задля їхньої безпеки. В кінці подорожі на кожного чекає зустріч з представниками соціальної служби, які мають всю інформацію про особу, зокрема з її звичками у вихованні дітей та побуті.

Для швейцарців дуже важлива репутація людини, вони серйозно опікуються українцями та створюють всі необхідні умови для комфортного життя.

– Я не обирала школу для своєї дитини, тут інший підхід для біженців. Працівник соціальної служби зустрілась з нами і надала папери: де ми будемо жити, до якої школи піде донька і навіть хто наш лікар, – все вже вирішено і відмовитись не можна було, – пригадує Ольга Лисенко.

Навчання в іноземній школі неможливе без знання мови, тому в Швейцарії для українських школярів призначені спеціальні заняття з вивчення німецької, а також спілкування з психологом для кращого освоєння. Швейцарські школи значно відрізняються від наших, дітей навчають бути самостійними та турбуватись про інших. Донька Ольги Жанна вже вдруге пішла до першого класу.

– Мене дуже вразило, що дітки з чотирьох років самі ходять до школи, адже дорога займає десь 25 хвилин. Цікаво також те, що першокласники можуть бути різного віку: від п’яти до восьми років. Старші дітки допомагають та піклуються про менших, а коли їм виповниться 9 років, переходять до другого класу, – пояснила пані Ольга.

У школах вивчають все, що стосується життя в суспільстві та природі: діти вчаться плавати, розпалювати вогонь, кататися на лижах та багато іншого. Швейцарська освіта спрямована на базові навички, які потрібні для життя. Також школярі серйозно ставляться до графіку навчання та дисципліни.

– У нас зовсім інший менталітет і підхід до навчання. В Україні діти більше вивчають різні предмети, а в Швейцарії – основи виживання. Тут вчителі не змушують вчити вірші чи табличку множення. Мені подобається, що у моєї дитини є графік навчання та активностей на цілий рік, і вона наперед знає, коли буде її улюблений предмет, – говорить черкащанка.

Освоїти необхідні для виживання навички діти можуть під час походів до лісу. Такі прогулянки відбуваються за будь-якої погоди, школярі вчаться шукати правильне місце для багаття, збирають гілочки та ставлять намети. Це навчає дітей бути самостійними, рішучими та сміливими – чого не вистачає українським діткам у школах, вважає пані Ольга.

Основною проблемою, з якою мають справу всі біженці, – це мова. Швейцарія – єдина держава, в якій налічується чотири національні мови. Переважає німецька мова, але вона значно відрізняється від тієї, якою говорять німці. П’ята частина жителів розмовляє французькою мовою, італійська та ретороманська в меншості – за інформацією з сайту Poradnuk.com.ua. Особливістю є те, що всі ці мови мають неабиякий вплив одна на одну, створюючи нові діалекти.

– Труднощі є з мовою, бо не існує швейцарської мови, є лише діалект, який залежить від регіону. Ми перебуваємо в кантоні Цюрих, в селі Ельсау, де розмовляють на німецькій мові з швейцарським діалектом. Для мене і для дитини – це був найбільший бар’єр для життя в цій країні. Дуже багато жителів розмовляють на різних діалектах, що не зовсім зрозуміло, навіть після з другого чи третього разу, адже таких слів немає у перекладачі, – пояснює черкащанка.

Швейцарія – це одна з країн, де рівень злочинності вважається найнижчим у світі, а умови для життя – найкращими. Тоді як Україна посідає 57 місце в списку небезпечних країн зі злочинністю – за інформацією УНІАН. Саме в Швейцарії школярі безпечно без батьків ходять до школи, збирають цукерки на Хелоувін о 9 вечора або ж відвідують дитячі дискотеки о 7 ранку.

– Тут настільки високий рівень безпеки, що біля будинків немає парканів, автомобілі залишають відкритими, як і вхідні двері. Безпека тут на вищому рівні, що мене, як маму, дивує і розслабляє, я можу бути спокійна за свою доньку, – говорить Ольга Лисенко.

Попри незначні недоліки, життя та освіта в Швейцарії на значно вищому рівні ніж в Україні.

– Моїй доньці та мені дуже подобається жити в цій країні. Жанна з задоволеннями ходить до іноземної школи та продовжує навчатися онлайн в українській. Коли війна закінчиться, ми обов’язково повернемося, але поки ми тут, то ми використовуємо всі можливості, які нам надає держава. Рівень життя дуже відрізняється від українського і дуже б хотілося, щоб і в нас так було. Такий же рівень безпеки, дороги, повага один до одного, пунктуальність транспорту, можливість добре жити, бо тут ти можеш собі ні в чому не відмовляти абсолютно. Дуже багато плюсів саме в Швейцарії, що дає мотивацію зробити щось краще в Україні, – підсумувала черкащанка Ольга Лисенко.

Нагадаємо, “18000” готує низку матеріалів про навчання черкаських школярів за кордоном. Попередній текст у межах цього проєкту – “12 класів та іспити на знання мови: досвід навчання черкаських школярів в Естонії”.

Підготувала Вероніка Чіпенко

Знайомся ближче з командою “18000” – підписуйся на інстаграм @18000_team