Дякую Збройним силам України і кожному нашому воїну та волонтеру за можливість писати пости.
Зібрав думки щодо останніх двох тижнів війни в Україні. На об’єктивність і експертність не претендую. Але оскільки про черкаську зраду поки бажання писати не маю, пишу на більш злободенну тему.
НАШОГО ЄДНАННЯ ВИСТАЧИЛО НА МІСЯЦЬ
Наше критичне мислення і здатність його вербально й невербально проявляти – це одна багатьох рис, які відрізняють нас від тупого свино-собаки. Я сам ярий прихильник критики і критикую всіх і вся вже багато років. Проте я за об’єктивність і аргументи, і категорично проти дискурсу, який переростає в єб*назію і в багатьох проявах є просто шкідливим.
Як тільки напруга в частині областей спала, військові експерти хіміки-біологи-геополітики попіднімали голови і повернулися в реноме політичних експертів для розведення срачів на найбільш різноманітні теми у соцмережах.
По факту боти працювали без перерви, тестуючи різні анти-державні меседжі протягом всіх днів війни. Але тривалий час пересічному населенню не дуже була змога реагувати на це. Тепер, як тільки така можливість з’явилася, зерно розбрату потрапило у родючий ґрунт.
Хочеться нагадати, не так давно спроба штучно розділити соціум на передвиборчій кампанії зробила одного президента колишнім. Тож привіт його технологам, які продовжують цю ідею продавати йому і зараз.
Від себе раджу мінімізувати читання та реагування на коментарі в соцмережах та новинних сайтах. Їх тестують на вас, і чим більше ви будете реагувати (неважливо негативно\позитивно), тим більше цих коментарів буде.
ПИТАННЯ, ЯКІ НЕ НА ЧАСІ
Припускаю, що історія з нашумілим інтерв’ю Арестовича організовувалася приблизно так. У ОП зібрали найбільш поширені питання і зауваження із медіапростору і розробили меседжі для відповіді на них. Ці меседжі Арестович озвучив у програмі лояльного до офісу блогера Іванова.
Тепер щодо меседжів. Звісно, людей цікавить, коли керівництво держави зрозуміло, що війні бути. На мою думку, зараз не варто шукати відповіді на це питання, бо воно саджає «на вилку». Якщо сказати, що не знали до останнього, то буде питання: а як же західна розвідка, яка інформувала про це з кінця 2021-го? Заява ж, що про війну знали мало не рік тому (як було сказано), породжує більше питань ніж вносить ясність.
Окей. То чому тероборони були без фінансування до січня 2022? Чому не готові бомбосховища? Чому не вистачає у повному обсязі броніків і касок? Словом, прокомунікувати це питання в публічній площині вийшло невдало, а тому варто повернутися до нього після перемоги. А поки подібні меседжі просто відкласти.
У ЧЕРКАСАХ БОРЮТЬСЯ ІЗ ТРУПОМ ОПЗЖ
На фоні відносного затишшя наші місцеві політики взялися міряться пісюнами, хто більший борцун з ОПЗЖ. Все б нічого, але в боротьбу вирішили включитися, коли труп недопартії уже почав неприємно пахнути.
А ще зовсім недавно ці ж «політики»: голосували за Кашка на заступника мера, шутили сміхуйочки з Замирайла, який похабно відмовлявся виступати українською на сесії, роздавали грамоти тим же Замирайлу і Кашку за «патріотичне служіння громаді», ходили на матчі «Черкаських Мавп», директоркою яких поставили Погостінську, і так далі.
Ну, добре, це все ясно. Але чому ніхто не ставить питання Німченку? Людині Медведчука, яка зараз перебуває у Чорнобаївському районі, і є головою партійного осередку. На сьогодні жодних «сигнальних» заяв щодо вторгнення і війни я від цього діда не чув. А ви?
ІЗ МОСКОВСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ БОРОТИСЯ НЕ ПОСПІШАЮТЬ
Логічно, що наступним кроком після заборони ОПЗЖ має стати повна заборона діяльності церков московського патріархату із скасуванням всіх пільг (зараз) та націоналізацією майна (після війни). Я ж думаю, не треба пояснювати, що мразі в рясах двигають проросійські меседжі і відмовляються прямо говорити про російську агресію і роль в ній кіріла?
Проте, схоже, аргументів для цього поки недостатньо. Навіть коригувальника вогню з Гостомеля, яким виявився московський піп, теж недостатньо. Ну, добре, давайте почекаємо ще кілька знищених міст, щоб не псувати особисті стосунки з церквою. Тим більше в черкаського бомонду модно лупить в дьосна з ними.
Лиш скажу, що дивно вимагати щось від західних партнерів, будучи не в змозі розібратися у власному болоті.
РОСІЯНИ ХОЧУТЬ НАШОЇ КРОВІ
Будь-яка влада, навіть авторитарна – це віддзеркалення народу і його запитів. Політики, які віддали наказ про початок війни в Україні, отримали мандат на це від пересічних росіян. Більше 80% з яких, підтримують насилля, розруху, мародерство і ґвалтування на нашій землі.
Вибачте, що повторюю очевидні речі. Але все ж хочеться ще раз наголосити: росія – це нація мразів і подонків. І тут питання не лише у керівній верхівці. Замінити умовного пітуна на клоуна кадирова чи ублюдка володіна – нічого не зміниться. Всі вони – наслідок бажань і світоглядної позиції пересічної свино-собаки.
Від того, умовний «розкол» у владній верхівці на «партію війни» та тих, хто не відкидає факт переговорів, є виключно політичною грою для нарощування рейтингів першими.
ВСЕ, ЩО ЗАРАЗ ВІДБУВАЄТЬСЯ, ПОРОДЖЕНЕ БЕЗКАРНІСТЮ
Людиною керує страх. Страх, наприклад, перед безворотністю покарання.
Людина не буде робити те, за що гарантовано понесе фізичну чи будь-яку іншу відповідальність. І навпаки, відчуваючи безкарність, вона готова на все. Без зовнішніх запобіжників вона випускає на волю примітивні інстинкти і комплекси, які сидять у найбільш далеких кутках її підсвідомості.
У воєнний час – це те, що ми бачимо на територіях, які були тимчасово окуповані, це те, що ми бачимо у терористичних методах війни від наших ублюдських сусідів. Вражаюча жорстокість, тортури, мародерство, ґвалтування, вбивство цивільних – все те, чим російські мразі займалися на Київщині, Харківщині, і нині продовжують займатися в інших (тимчасово окупованих) українських містах.
Коврові бомбардування Грозного, різанина в Самашках, бомбардування Тбілісі, хімічна зброя в Сирії. Світова спільнота пропускала це мимо вух в обмін на енергоносії. Точно так само, як і початок російського вторгнення в Україну, якому (а я в це вірю) можна було запобігти рішучістю і єдністю.
Хочеться вірити, що десятки тисяч жертв серед цивільних у центрі Європи відкриють очі для західного політикуму щодо реального обличчя росіян. Проте, кого я обманюю. Газ і нафта – вартість комунальних послуг – електоральні симпатії і вибори – перебування при владі, – це ланцюг занадто важко розірвати.
ЗАТРИМАННЯ МЕДВЕДЧУКА
Головний інформаційний привід останніх днів, від рефлексії на який вже відверто нудить. Медведчук – ідеальна жертва й ідеальна медійна картинка, оскільки ймовірно є найбільш ненависним політиком у нашій країні. Неважливо, коли і як він був затриманий. Головне сам факт. Це хороша новина. Але на цьому не варто забувати і про інших ідеологів «руського міра» в Україні на кшталт Льовочкіна, Рабіновича тощо. Всі вони мають бути затримані і показово притягнуті до відповідальності.
Про безкарність і її наслідки я писав вище.
РУСКІЙ ВОЄННИЙ КОРАБЛЬ ВІДПРАВИВСЯ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ
Флагманський ракетний крейсер «Москва» таки пішов нахуй, як йому і заповідали золотоніщани. Я довго не вірив у цю історію, аж поки її не підтвердили російські ЗМІ. Щойно вони ж повідомили, що корабель затонув.
Вдумайтесь: флагман Чорноморського флоту, з яким носилися, як із писаною торбою, пішов на дно.
І тут є відразу два моменти. Перший: ідеологічний, бо втонула «Москва», по факту, корабель-легенда, корабель-культ. Це серйозний моральний і репутаційний удар. Другий: суто практичний: як пояснюють знаючі люди, цей корабель відповідав за повітряну безпеку всього флоту в Чорному морі і був обладнаний необхідними для цього системами ППО. Припускаю, цей факт може привести до нової ескалації конфлікту, оскільки для рузке – це потужний удар в пах.
